25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/2949/22 пров. № А/857/11797/22
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довго ї О.І., Матковської З.М.,
за участю секретаря Пославського Д.Б.
представника апелянта Ємчик Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Дмитрук В.В. у м. Луцьк о 15 год. 15 хв., повне судове рішення складено 11 липня 2022 року) у справі № 140/2949/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 16497/0901 від 29.07.2021.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що не погоджується із висновком акту фактичної перевірки та вказаним податковими повідомленням-рішенням з тих підстав, що контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» без жодної визначеної законом умови, за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення. А відповідний наказ на проведення перевірки не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної п.п. 80.2.5 п. 80.5 статті 80 Податкового кодексу України. Зазначені обставини є самостійними, окремими, умовами визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що прийняте за наслідками такої перевірки.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять чітко зафіксований факт, підтверджений належними та допустимими доказами, зберігання позивачем алкогольних напоїв поза місцем їх зберігання, що не внесене до ЄДР відповідно до довідки №10210217241 від 11.05.2019. Відтак, викладене в акті перевірки порушення ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» щодо зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до ЄДР, знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому застосування фінансових санкцій за вказане порушення є правомірним.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач ініціював проведення фактичної перевірки ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» без жодної визначеної Законом умови, за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржене рішення. Також вважає помилковим твердження перевіряючих, яке враховано судом першої інстанції, про те, що ніби то згідно план-схеми, яка була надана Товариством при оформленні відповідних довідок, внесено два окремі приміщення по 100 кв.м., оскільки вказана план-схема лише визначає схематичне розміщення зон виділених для зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв і ніяким чином не свідчить про виділення двох окремих приміщень для зберігання підакцизних товарів різного виду. При цьому зазначає, що ні Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ні Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання не містять вимог щодо зазначення поверхів, номерів чи інших індивідуалізуючих ознак приміщень.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач, в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Компресорна, 3, про що складено акт фактичної перевірки № 10103/10-36-09-00-10/42727258 від 25.06.2021 (а.с. 105-108).
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» подано заперечення на акт фактичної перевірки (а.с.169-172). Однак, ГУ ДПС у Київській області за результатами розгляду заперечення позивача, висновки акту фактичної перевірки № 10103/10-36-09-00-10/42727258 від 25.06.2021 залишено без змін (а.с.174-176).
На підставі акту перевірки № 10103/10-36-09-00-10/42727258 від 25.06.2021 ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 16497/0901 від 29.07.2021, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI і абз. 16 частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4529277, 83 грн (а.с.177-178).
Позивач вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Згідно з п.п. 19-1.1.14, 19-1.1.16 - 19-1.1.20 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;
- проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;
- організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;
- забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;
- забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Колегія суддів зазначає, що п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить фактично дві окремі та самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, а саме:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Однак, апелянт вважає, що при призначенні перевірки контролюючим органом в наказі від 14.06.2021 № 1077-п не зазначено будь-яких фактичних обставин, які послугували підставою для призначення перевірки, а зазначено підставою лише п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що так, підставою для проведення фактичної перевірки є конкретний пункт Податкового кодексу України (в даному випадку це пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України), який зазначається контролюючим органом при прийнятті наказу на проведення фактичної перевірки, а наявність чи отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства є обставиною застосування підпункту 80.2.5, так само й здійснення відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Таким чином, оскаржений наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам встановленим Податковим кодексом України, та за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави для її проведення.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, а саме: «Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).»
Таким чином, в даному випадку, податковий орган у даному наказі про призначення перевірки зазначив підставу проведення перевірки, а тому доводи апелянта про відсутність в наказі покликань на конкретні (фактичні) підстави для призначення перевірки, колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю.
Щодо предмету виявлених порушень та правомірності застосування фінансових санкцій колегія суддів зазначає, що суд в не повній мірі дослідив ці обставини, з огляду на таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-ВР).
У статті 1 Закону № 481/95-ВР наводяться такі поняття:
оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва);
місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР, зокрема передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру затверджено Наказом ДПА України №251 від 28.05.2002 (далі - Наказ № 251)
Згідно п. 1.1 розділу 1 Наказу № 251 Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
До Єдиного реєстру вносяться:
відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності;
відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається;
дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру;
серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру;
підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.
Відповідно до п.2.2 розділу 2 Наказу №251, заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 1, а заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.
До заяви додаються:
документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, -у разі реєстрації місця зберігання спирту;
нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).
Частиною 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Відтак, з огляду на зазначене вище слідує, що зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів має здійснюватися у місцях зберігання, які внесені до Єдиний державний реєстр місць зберігання, а в разі порушення цієї норми результатом буде накладення фінансових санкцій за вказане порушення.
Колегія суддів встановила, що згідно матеріалів справи зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв здійснюється позивачем в нежитловому приміщення за адресом: Київська область, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3, яке внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що підтверджується відповідними Довідками серії АП №147954 та № 147953.
Суд поділяє доводи апелянта, що є помилковим твердження перевіряючих, яке враховано судом першої інстанції, про те, що ніби то згідно план-схеми, яка була надана Товариством при оформленні відповідних довідок, внесено два окремі приміщення по 100 кв.м., оскільки вказана план-схема лише визначає схематичне розміщення зон виділених для зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв і ніяким чином не свідчить про виділення двох окремих приміщень для зберігання підакцизних товарів різного виду.
При цьому, ні Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ні Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання не містять вимог щодо зазначення поверхів, номерів чи інших індивідуалізуючих ознак приміщень.
Більше того, як вбачається з Єдиного державного реєстру місць зберігання, розміщеного на офіційному сайті ДПС України, за адресом: Київська область, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3 зареєстровані місця зберігання алкогольних напоїв рядом підприємств, а саме: ТОВ «ГЛОБАЛ СПІРІТС ЄВРОПА» площею 2112, 30 кв.м; ТОВ «ТС ПЛЮС» площею 4019, 00 кв.м.; ТОВ «ФРЕНК ВАЙЗ» площею 30 кв.м; ТОВ «РУСТ» площею 30 кв.м.; ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» площею 100 кв.м. тощо.
Таким чином, в контексті вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР за якою - алкогольні напої та тютюнові вироби повинні зберігатись у місцях зберігання, що внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного держаного реєстру, - помилковим є висновок контролюючого органу про встановлення факту зберігання ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» алкогольних напоїв у місці, що не внесене в Єдиний реєстр місць зберігання, оскільки місце зберігання (приміщення), яке розташоване за адресом: Київська область, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3, фактично всією площею на якій здійснюється зберігання алкогольних напоїв, внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 29.07.2021 у справі № 804/4708/18, згідно якої «зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Відповідальність у вигляді штрафу у встановленому розмірі застосовується у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру».
Разом з цим, ні Закон № 481/95-ВР, ні Наказ № 251 не оперує такими категоріями як поверховість приміщень, водночас форма заяви згідно додатку 2 до Наказу № 251 чітко визначає виключний перелік реквізитів (ідентифікуючих ознак) місцезнаходження місць зберігання: поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку, номер корпусу.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, приймаючи до уваги твердження відповідача щодо зберігання алкогольних напоїв в приміщенні «площа якого становить понад 500 кв.м., тобто за межами площі, зазначеної в довідці з Єдиного реєстру №10210217241 від 11.05.2019», які зазначені в Акті перевірки, суд першої інстанції не врахував, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Діючим законодавством не визначено такий акт, як єдиний доказ вчинення правопорушення. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, а тому, з метою дотримання принципу змагальності сторін, диспозитивної та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріплених у КАС України, наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Разом з цим, до акту перевірки не долучено жодних належних, допустимих та достовірних доказів, як б підтверджували факт зберігання позивачем алкогольних напоїв у приміщенні площею понад 500 кв.м., зокрема до акту перевірки не долучено жодних доказів проведення відповідних замірів вказаного приміщення, план-схем розміщення товарів, які належали позивачу, поза межами площі, яка зазначена в довідці тощо.
Відтак, суд першої інстанції, всупереч наведеним вище положенням КАС України, врахував твердження контролюючого органу, яке зазначене ним в акті перевірки, без будь-яких доказів, які б це підтверджували.
Також, підставними є доводи апелянта, що не відповідає дійсності зазначене в оскаржуваному рішення щодо того, що «Відповідне зберігання відбулось згідно з додатковою угодою № 1.1 до додатку № 1 від 22.04.2019 до договору про надання логістичних послуг № 22/04-19 від 22.04.2019 з ТзОВ «Євро-Азіатська Логістична Компанія» в основному складському приміщенні на першому поверсі» позаяк, з Додатковою угодою № 1.1 до додатку № 1 від 22.04.2019 до Договору про надання логістичних послуг № 22/04-19 від 22.04.2019 визначено зокрема перелік та вартість комплексних та логістичних послуг, що становлять предмет Додатку №1, тобто даний додаток не містить жодної згадки про те, що зберігання товарів відбулось виключно в основному складському приміщенні на першому поверсі.
При цьому, пунктом 2.1. Додатку № 1 до договору про надання комплексних логістичних послуг № 22/04-19 від 22.04.2019 чітко визначено, що Виконавець надає Замовнику послуги, зазначені в п. 1.1. цього Додатку на території складу Виконавця (надалі «Склад»), який знаходиться за адресою: Київська область, с. Білогородка, вулиця Компресорна, 3.
Разом з тим, основним видом діяльності Товариства є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами відтак, для належного здійснення господарської діяльності Товариством укладено договір № 22/04-19 про надання комплексних логістичних послуг від 22.04.2019 за яким ТОВ «ЕВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» (Виконавець) зобов'язується надати ряд логістичних послуг, ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» (Замовник) прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно умов даного договору та додатків до нього Виконавець зокрема надає послуги по навантаженні, розвантаженні, перепакуванні, формуванні товарних партій та інші додаткові (супутні) складські послуги на території складу, що розташований за адресом: Київська область, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3.
Так, товарно-матеріальні цінності, в тому числі алкогольні напої та тютюнові вироби, які зберігаються у місці зберігання за вказаним вище адресом, не знаходяться нерухомим вантажем, а перебувають майже в постійному русі, якась частина товарно-матеріальні цінності готується до відвантаження з місця зберігання - здійснюється їх палетування, стрейчування тощо, інша частина надходить до місця зберігання, що в свою чергу передбачає роботи з розвантаження, розпакування, складування, тобто майже щоденно триває звичайний логістичний процес, який неможливий без переміщення товарів.
А тому, на переконання суду, не знайшли свого підтвердження висновок суду першої інстанції про те, що площа складського приміщення, що становить понад 500 кв.м., як зазначив представник позивача, використовується для руху товарів в процесі діяльності ТзОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН».
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду належного доказу на підтвердження факту недотримання позивачем вимог Закону № 481/95-ВР, а саме зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, які не внесені до Єдиний державний реєстр місць зберігання.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Щодо розподілу судових витрат, то слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане вище, витрати понесені позивачем під час розгляду справи, а саме судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню за рахунок відповідача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 24810 грн 00 коп. (платіжне доручення № 3189363276 від 18.03.2022) та за подання апеляційної скарги у розмірі 37215 грн 00 коп. (платіжне доручення № 4592025572 від 28.07.2022).
З урахуванням тієї обставини, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 62025 грн 00 коп.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 140/2949/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 16497/0901 від 29 липня 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (403151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А, код ЄДРПОУ - 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код ЄДРПОУ - 42477258) 62025 (шістдесят дві тисячі двадцять п'ять) гривень 00 копійок понесених судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року