ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 листопада 2022 року м. Київ № 640/35579/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 24 вересня 2021 року № 10588, яка враховується для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати з 01.04.2019 р. пенсію ОСОБА_1 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 10588 від 24.09.2021 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, ЄДРПОУ 42098368) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
28.10.2022 до суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про стягнення судових витрат за сплату судового збору в розмірі 18,000 грн.
Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено в письмовому порядку, а також відсутність необхідності виклику сторін у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, виходячи з вимог статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.
Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі, зокрема щодо судових витрат, якщо вказане питання не було вирішено.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у розумінні статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами 1 та 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Судом вбачається, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу заявлена представником позивача при судовому розгляді даної справи на підставі відповідного клопотання.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги №050/21 від 16 липня 2021 року, а також додаток №1 до договору про надання правових (правничих) послуг №050/21 від 16.07.2021, пунктом 1 якої визначено, що гонорар адвоката за надання правових (правничих) послуг в суді першої інстанції складає 18 000,00 грн., копію прибуткового касового ордеру №086/21 від 16.07.2021, акт №1 прийому-передачі правової (правничої) допомоги від 30.11.2021.
Разом з тим, вказуючи в додатках до позовної заяви представником позивача у п. 11 зазначено про надання копії квитанції про сплату правничих послуг.
Водночас, в матеріалах справи відсутня копія вказаного документу.
При цьому, доводи представника позивача стосовно подання такого документу не підтверджуються й заявою про ухвалення додаткового рішення.
Також, у додаток до заяви про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача не надав доказів подання такого документу та копій документів, що підтверджують сплату витрат на правову (правничу) допомогу.
З огляду на наявні у справі документи, на переконання суду, що позивач не підтвердив понесення ним заявлений розмір витрат на правничу допомогу та не підтвердив належними та допустимими доказами їх фактичне надання адвокатом та не надав усі необхідні первинні документи про надання таких адвокатських послуг (зокрема, копії прибуткового ордеру та квитанцій до нього).
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за наявних матеріалів справи та, як наслідок, відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 134, 241, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення набирає законної сили у порядку та строк, встановлений статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено у порядку статей 292, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.В. Аблов