ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 жовтня 2022 року м. Київ № 640/14836/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи основний розмір пенсії 89% грошового забезпечення та згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №16585 від 16.12.2021 та таких видів грошового забезпечення як: Посадовий оклад - 6480,00 грн.; Оклад за військовим званням ПОЛКОВНИК - 1480,00 грн.; Надбавка за вислугу років (50%) - 3980,00 грн.; Надбавка за особливості проходження служби (65%) - 7761,00 грн.; Надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 972,00 грн.; Премія 35% - 2268,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві прийняти довідку про розмір ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 №16585 від 16.12.2021 та здійснити перерахунок моєї, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії на підставі вказаної довідки, враховуючи основний розмір пенсії 89% грошового забезпечення та таких видів грошового забезпечення як: Посадовий оклад - 6480,00 грн.; Оклад за військовим званням ПОЛКОВНИК - 1480,00 грн.; Надбавка за вислугу років (50%) - 3980,00 грн.; Надбавка за особливості проходження служби (65%) - 7761,00 грн.; Надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 972,00 грн.; Премія 35% - 2268,00 грн. та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01.04.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Крім того, ГУ ПФУ у м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року, внаслідок чого ОСОБА_1 зменшено відсоткове значення суми грошового забезпечення з 89 % до 70 %.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та відповідно до Закону України від 09 квітня 1994 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 06 травня 2007 року отримує пенсію за вислугу років.
При призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, пенсійним органом призначено позивачу пенсію у розмірі 89% сум грошового забезпечення ( вислуга років - 33).
ГУ ПФУ у м. Києві, у відповідності зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), з 01 січня 2018 року було перераховано пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.
У подальшому, у зв'язку із черговим підвищенням розміру грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 Міністерства оборони України із заявою про надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 Міністерства оборони України за результатами опрацювання заяви позивача виготовлено та направлено останньому оновлену довідку від 16 грудня 2021 року №16585 про розмір грошового забезпечення станом на березень 2019 року.
У подальшому, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії на підставі оновленої вищезгаданої довідки.
Листом від 22 серпня 2022 року № 17875-18046/Д-02/8-2600/22 заступника начальника ГУ ПФУ в м. Києві Бойко О. відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, оскільки пенсія нарахована та виплачується відповідно до законодавства, підстав для перерахунку пенсії немає.
Вказані обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині зменшення відповідачем відсотку грошового забезпечення, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
З 06 травня 2007 року позивачу, як пенсіонеру Міністерства оборони України призначена пенсія за вислугу років, яка становить 33 років, у розмірі 89 % відповідного грошового забезпечення на час звільнення.
На даний час ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, що підтверджується листом ГУ ПФУ у м. Києві від 22 серпня 2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент призначення пенсії, розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав у 2007 році перед звільненням зі служби, складав 89 % , що підтверджується розрахунком пенсії від 18 лютого 2016 року у пенсійній справі № 2601000594, у якому зазначено, що основний розмір пенсії складає 89% грошового забезпечення (вислуга 33 роки).
Проте, при обчисленні розміру пенсії під час перерахунку станом на 01.01.2018 року, відповідач застосовував інший розмір відсотків грошового забезпечення, а саме 70 % сум грошового забезпечення (при вислузі 33 роки) за посадою, яку позивач обіймав у 2007 році перед звільненням зі служби.
Таким чином, відповідачем обмежено розмір пенсії позивача з раніше призначених 89% до 70% грошового забезпечення.
Вважаючи проведений ГУ ПФУ в м. Києві перерахунок його пенсії таким, що порушує його права, оскільки призвів до її зменшення, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та деяких інших осіб, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-XII).
За змістом ст. 11 Закону №2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом пункту "а" ч. 1 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії зазначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
За таких обставин та відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії, враховуючи обставини вислуги позивача для призначення пенсії, відповідачем з 06 травня 2007 року була призначена позивачу пенсія за вислугу років у розмірі 89 % сум грошового забезпечення.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014р. передбачено у частині другій ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цифри " 80" замінити цифрами " 70".
Разом з тим, ст. 63 Закону №2262-XII не містить застережень щодо зміни відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку, а зміни, внесені Законом №1166-VII від 27.03.2014р. до ст.13 Закону №2262-XII, стосуються саме призначення пенсій, а не їх перерахунку.
А відтак, при перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016р. №718 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу", у відповідача відсутні підстави для застосування обмежень, встановлених ч. 2 ст.13 Закону №2262-XII (з урахуванням змін, внесених Законом №1166-VII від 27.03.2014р.), - зменшення відсоткового значення розміру пенсії.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013р. (справи №21-348а13 та №21-420а13), в яких Верховним Судом України зазначено, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019р. по справі №240/5401/18, згідно якого зазначено, що системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 89 % до 70 % від сум грошового забезпечення є протиправними, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 89 % від сум грошового забезпечення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вирішуючи зазначений правовий спір, суд враховує відповідну практику Європейського Суду з прав людини щодо природи спірних правовідносин, зокрема щодо природи права на виплати зі сфери соціального забезпечення (рішення ЄСПЛ від 16.12.1974р. у справі "Міллер проти Австрії" ("Muller. Austria", №№6849/72, у справі "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996р. ("Gaygusuz v. Austria"), яке по суті є правом власності і може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" (рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" (№25921/02), у справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("Stretch - United Kingdom" №44277/98), і таке право особи розглядається як "законне очікування" зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення ЄСПЛ у справі "Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, №71917/01 та №10260/02 та рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" ("Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine" №68385/10 та №71378/10), а тому зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення ЄСПЛ у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, п. 72, від 19.06.2012р.).
Суд також бере до уваги відповідні правові позиції Конституційного Суду України, які є обов'язковими для врахування та підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, зокрема щодо сутності, змісту та обсягу існуючого соціального права позивача на пенсію, викладені зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 13.05.2015р. №4-рп/2015, від 20.12.2016р. №7-рп/2016, відповідно до яких Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, а необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності окремої категорії громадян, зокрема, співробітників Управління державної охорони України, повинна компенсуватися наявністю підвищених гарантій їх соціальної захищеності. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015р. у справі №4-рп/2015 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначив, що аналіз положень Закону вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63), зазначивши, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. У зв'язку з наведеним, Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення різних правил проведення перерахунку розмірів пенсій для осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ не відповідають положенням ст. 1 Протоколу №12 до Конвенції та ст. 24 Конституції України.
При вирішенні зазначеного спору суд також бере до уваги правові позиції, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі №636/662/17, від 3 липня 2018 року у справі №709/2728/16-а та від 10 липня 2018 року у справі №553/3053/16-а, правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13 та №21-420а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13) та в Постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17.
Разом з тим, суд зазначає, що право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час), як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України та нормами конституційного рівня, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі. Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Щодо позовних вимог позивача, пов'язаних з здійсненням перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 3 статті 51 Закону №2262-XII, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Тобто, підставою для здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнти посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Управління державної охорони згідно з додатком 3; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів згідно з додатком 5; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації згідно з додатком 7; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно з додатком 8; схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції апарату Державної фіскальної служби згідно з додатком 9; схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби згідно з додатком 10; схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу податкової міліції державних податкових інспекцій Державної фіскальної служби згідно з додатком 11; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45), передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яка Постановою № 103 викладена в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
У той же час, рішенням від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Таким чином, з 05 березня 2019 року пункти 1, 2 Постанови № 103 втратили чинність, а інші нормативні акти, які б надалі обмежували склад та розмір грошового забезпечення осіб, звільнених з військової служби для обчислення та перерахунку пенсії, відсутні.
Враховуючи викладене вище, позивач як пенсіонер Міністерства оборони України має право на отримання з 01 квітня 2019 року пенсії (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 і відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ станом на 05 березня 2019 року.
Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідно до оновленої довідки та відповідно її виплати з урахуванням основного та додаткових видів грошового забезпечення, є протиправною.
Отже, доводи відповідача в цій частині, викладені у відзиві останнього спростовуються наведеними вище нормами.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 992,40 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-78, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 , при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018 року, відсоткового значення розміру пенсії з 89% до 70 % сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру 89 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Визнати протиправною відмову, викладену у листі (рішенні) від 22 серпня 2022 року № 17875-18046/Д-02/8-2600/22 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України про розмір грошового забезпечення від 16 грудня 2021 року №16585, станом на 05 березня 2019 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року, у розмірі 89% сум грошового забезпечення, з урахуванням основного та додаткових видів грошового забезпечення згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 Міністерства оборони України від 16 грудня 2021 року №16585 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням вже здійснених виплат.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Мамедова