Справа № 638/4138/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1508/22 Доповідач: ОСОБА_2
01 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Валки Харківської області апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2022 року, -
Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 12.06.2019 року, який було залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 20.08.2020 року, який у вказану дату набрав законної сили, ОСОБА_7 засуджений за вчинення злочинів, передбачених частинами 2,3 статті 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 08 листопада 2019 року.
Кінець строку відбування покарання - 08 травня 2023 року.
Засуджений ОСОБА_7 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Красноградського райсуду Харківської області від 12.06.2019 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання засудженого ОСОБА_7 .
Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що з урахуванням даних про особу засудженого ОСОБА_7 та відсутність у нього за весь тривалий період відбування покарання як стягнень так і заохочень, не можуть бути достатньою підставою для безумовного застосування умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити його клопотання та застосувати до нього вимоги статті 81 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги засуджений посилається на те, що протягом строку відбування покарання він не має порушень, зауважень та стягнень, працює за договором по благоустрою колонії, навчався та отримав диплом «Токар, обробник металу», має задовільну характеристику.
Також апелянт зазначає на наявність у нього власного житла, неповнолітньої дитини, 2012 року народження, задовільної характеристики за місцем проживанння. Вважє себе благонадійною та сумліною людиною та вказує, що він не являється соціально небезпечним.
Також апеляційна скарга ОСОБА_7 містить прохання про її розгляд за його відсутності.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу засудженого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, з 08.04.2021 по теперішній час засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ « Олексіївська виправна колонія (№25)». За час відбування покарання засуджений ОСОБА_7 дисциплінарних стягнень не має, однак засуджений також не має і відповідних заохочень.
Крім того, засуджений ОСОБА_7 раніше неодноразово був судимим за вчинення умисних, корисних, в тому числі і тяжких кримінальних правопорушень, наявні судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, так як перебіг строку погашення судимостей неодноразово переривався вчинення наступних кримінальних правопорушень, за місцем відбуття кримінального покарання характеризується з посередньої сторони, як особа, яка не працює, своєю поведінкою позитивного прикладу іншим засудженим не подає, участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі не приймає.
З витягу з протоколу № 17 від 28.04.2021 засідання комісії адміністрації ДУ « Олексіївська виправна колонія (№25) » вбачається, що комісією було прийнято рішення про відмову в зміні умов тримання засудженого ОСОБА_7 та застосуванні приписів статтей 100, 101 КВК України.
Вказані дані ніким не оспорюються.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
У відповідності до положень пункту 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суду слід ретельно з'ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, звільнявся за попередніми вироками від відбування покарання з іспитовим строком та умовно-достроково, але вчинив нові умисні кримінальні правопорушення проти власності.
Апеляційні доводи засудженого про те, що за останнім місцем відбуття покарання він має позитивну характеристику, до праці ставиться сумлінно та приймає участь у неоплатних роботах з благоустрою території установи, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо недоцільності умовно-дострокового звільнення ОСОБА_8 , враховуючи те, що він раніше неодноразово засуджувався та звільнявся від відбування призначеного покарання умовно-достроково, але знову вчинив умисний тяжкий злочини, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку засудженого та небажання ставати на шлях виправлення, у зв'язку з чим таке звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, на підставі статті 81 КК України не буде ефективним.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за весь час відбування покарання засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення, а тому незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення.
Внаслідок оцінки всіх перелічених вище обставин суд першої інстанції об'єктивно дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності всіх передбачених умов, передбачених положеннями статті 81 КК України, для умовно-дострокового звільнення та недоцільності і передчасності звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , внаслідок неефективності такого заходу щодо попередження вчинення ним нових злочинів, та відсутності беззаперечних та переконливих підстав, на підставі яких можна зробити висновок про виправлення останнього.
Керуючись статтями 405, 407 КПК України, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2022 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: