Апеляційне провадження № 11-кп/818/1557/22 Доповідач - ОСОБА_1
Справа № 638/2398/21 Головуючий І інстанції - ОСОБА_2
Категорія: у порядку КПК України
01 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Валки Харківської області матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2022 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020220480003760 від 27.11.2020 року, за частиною 3 статті 307 КК України, -
встановила:
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2022 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - задоволено.
Продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі “Харківський слідчий ізолятор” строком на 60 днів - до 16.12.2022 року.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_6 покидати місце його фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22-00 годин по 07-00 годин. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме : за першою вимогою прибувати до прокурора чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що його підзахисний вже 1 рік та 11 місяців знаходиться під вартою, в клопотаннях прокурора про численне продовження строків тримання під вартою не наведено обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою, а саме клопотання кожного разу мало ознаки формалізму, які містили посилання на ті обставини, на підставі яких ОСОБА_6 обрано такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою. Прокурор в поясненнях посилався на вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину, на підставі цієї обставини зазначав про необхідність продовження строку тримання під вартою.
Апелянт зазначає, що кваліфікація дій обвинуваченого не тягне за собою автоматичне визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а отже розмір санкції статті, по якій пред'явлено обвинувачення, не є достатнім чинником для тримання обвинуваченого під вартою.
Також захисник наголошує, що прокурор при визначенні ризиків не вказав на будь-які дії вчиненні обвинуваченим, які б свідчили про його переховування від суду, або про його наміри незаконно вплинути на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, та не надав жодних документальних підтверджень цьому, та не обґрунтував неможливість обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім цього захисник звертає увагу на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, оскільки вбачається невідповідність правової кваліфікації реальним діям обвинуваченого, а саме в даному випадку, на його думку, відповідною кваліфікацією кримінального правопорушення ОСОБА_6 є частина 3 статті 309 КК України.
Захисник звертає увагу і на те, що суддею при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. На його думку застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є більш ніж достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Так ОСОБА_6 є єдиним годувальником в сім'ї, проживає разом з матір'ю, неофіційно працював, не судимий, сумлінно дотримувався умов застосування запобіжного заходу, не вчиняв спроб втечі і дотримувався режиму. Отже, належне ставлення ОСОБА_6 до процесуальних обов'язків свідчить на користь того, що наразі наявні підстави для зміни запобіжного заходу.
Будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду прокурор ОСОБА_8 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, та те, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу, не зменшилися, та жодний з інших більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти. При цьому судом прийнято до уваги, що на утриманні ОСОБА_6 дітей не має, не одружений, офіційно не працевлаштований.
З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді триманні під вартою, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, яке відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином у зв'язку з чим обвинувачений може також переховуватися від суду та органу досудового розслідування.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тієї обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні злочину в сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що, в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Колегія суддів також бере до уваги те, що відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей обвинувачений ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків не має, що додатково може свідчити про існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 є єдиним хто забезпечує матір не підтверджено жодним доказом ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду.
Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо необґрунтованості наявності ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою та вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України та не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника самі по собі не можуть бути підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний час доби, оскільки вказаний запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності правових підстав для зміни чи скасування ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2022 року за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 .
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на тривалий розгляд кримінального провадження, за яким обвинувачений тривалий час перебуває під вартою.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на тривалий розгляд кримінального провадження, за яким обвинувачений тривалий час перебуває під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: