Провадження № 33/803/1025/22 Справа № 932/191/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
18 жовтня 2022 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю адвоката Неруша О.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу адвоката Неруша О.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 496,20 гривень.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11.12.2021 року о 00-25 год, на Запорізьке шосе, 14 у м. Дніпро керував автомобілем «Daewoo Lanos», д/н НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат огляду 1,46% проміле, тест №2095, від чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Неруш О.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року та закрити провадження по справі про адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КупАП щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на такі обставини:
- у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже останній не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП;
- у працівників поліції не було законних підстав для зупинки транспортного засобу;
- при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння органом поліції не було забезпечено належного застосування технічного засобу відеозапису, оскільки з долучених до справи матеріалів взагалі не можливо встановити за допомогою якого технічного засобу він проводився, та які були здобуті результати, та в який спосіб такий огляд відбувався. В той же час, свідки для проведення огляду працівниками поліції не залучалися;
- в матеріалах справи відсутнє направлення встановленої форми на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння;
- ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та у нього не вилучалося посвідчення водія.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Неруша О.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляції та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності.
Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, у їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ААБ № 052383 від 11.12.2021 року, який складено повноважною на те посадовою особою, у відповідності до положень ч. 1 ст. 256 КУпАП, містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею, та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення; висновком приладу «Драгер 6820» від 11.12.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння з зафіксованим результатом 1,46 % проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд водія ОСОБА_1 був проведений з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння та який підписано ОСОБА_1 без зауважень; рапортом інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Бабич Богдана, відеозаписом події, який долучений працівниками поліції до матеріалів справи.
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою, а в адміністративних матеріалах відсутні дані, які б їх спростовували.
На думку апеляційного суду, не є слушними посилання апелянта на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду його підзахисного на стан сп'яніння, оскільки, як убачається з наданих матеріалів, ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 Drager №ARHJ-0262, результат огляду склав 1,46 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився і підписав як протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого будь-яких заперечень щодо результату огляду не мав, так і акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 пред”являв вимогу про направлення його до закладу охорони здоров'я матеріали справи не містять.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 052383 від 11.12.2022 водієві ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушення п. 2.9а ПДР, що підтверджується у відповідності до вимог ч.1 ст.251 КУпАП, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом з бодікамери працівників поліції, показаннями технічних приладів на відміну від порушення водієм п. 2.5 ПДР, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке також тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КупАП, та встановлені “Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 № 1452/735 ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені уповноваженою особою, фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку огляд водія ОСОБА_1 фіксувався на бодікамеру працівника поліції, тож не було підстав для запрошення свідків для проведення даної процедури, що цілком узгоджується з приписами вищезазначеної норми закону.
Що стосується твердження адвоката в своїй апеляції про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд повністю погоджується з висновками місцевого суду та вважає, що воно є необґрунтованим та спростовується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 052383 від 11.12.2021 року, Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом з бодікамер патрульних поліцейських, зі змісту яких не вбачається, щоб ОСОБА_1 зазначав про те, що за вказаних в протоколі обставинах він не керував автомобілем «Daewoo Lanos», д/н НОМЕР_1 . Натомість, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 просить мирно вирішити ситуацію, яка склалася, а у рапорті працівником поліції було повідомлено про пропонування водієм ОСОБА_1 неправомірної вигоди задля уникнення адміністративної відповідальності.
Доводи ж апелянта щодо відсутності підстав для зупинки автомобіля його підзахисного не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто порушення водієм п.2.9а ПДР, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.
Щодо відсутності в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування, то це спростовується матеріалами справи, де зазначено як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в рапорті працівника поліції, що водія було відсторонено від керування транспортним засобом відповідно до ст. 266 КУпАП, до того ж, цей факт не спростовує висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у порушенні п 2.9а ПДР, як і факт не вилучення в останнього посвідчення водія.
Твердження апеляційної скарги про те, що працівники поліції не видавали ОСОБА_1 направлення для проходження огляду на стан сп”яніння у медичному закладі не приймається до уваги, оскільки оскільки відповідно до ч.3 ст. 266 КупАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. А як убачається з наданих матеріалів, ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 Drager №ARHKJ-0262, результат огляду склав 1,46 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився, підписав протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого будь-яких заперечень щодо результату огляду ОСОБА_1 не мав, будь-які відомості про те, що останній пред”являв вимогу про направлення його до закладу охорони здоров'я, матеріали справи не містять.
Інші ж аргументи апеляційної скарги є формальними та такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.
За таких обставин винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження зібраними доказами, що містяться у матеріалах справи у відповідності зі ст. 251, 252 КупАП. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Разом з цим, суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує, крім іншого, й положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Також апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах, в межах санкціїч. 1 ст. 130 КупАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, яке є безальтернативним, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, а тому постанову суду першої інстанції слід без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Апеляційну скаргу адвоката Неруша О.В. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КупАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко