Справа № 727/8156/22
Провадження № 2/727/1704/22
(повний текст)
26 жовтня 2022 року
Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючої судді: Бойко М.Є.,
за участю секретаря: Стефанчук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення часток у спільному майні та визнання права власності на спадкове майно ,
У вересні 2022 року позивачі звернулися до суду із вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи її вимоги наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , спадкоємцями після його смерті першої черги є позивачі, які фактично прийняли спадщину, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , проте у видачі відповідного свідоцтва нотаріусом їм відмовлено в зв'язку із розбіжностями в документах у написанні їх прізвищ, а також, в зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, оскільки спадкодавець за життя не оформив та не зареєстрував своє право власності на вказану нерухомість, а тому вони змушені звернутися до суду з даним позовом та просять суд (із врахуванням змін позовних вимог) встановити факт, що ОСОБА_4 є рідним батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визначити, що частка ОСОБА_1 у спадковому майні складає 5/6 його частину, а частка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складає 1/12 (за кожною) та визнати їх право власності на зазначені частки спірної квартири.
Ухвалою від 21.09.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У підготовче судове засідання позивачки не зявилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник позивачів - адвокат Котович Ю.В. в судове засідання також не з'явилась, проте надала письмову заяву, в якій просить розглянути справу у її та позивачів відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Чернівецької міської ради у судове засідання також не зявилася , надавши письмову заяву про повне визнання відповідачем вимог позову, розгляд справи без участі його представника та ухвалення судового рішення у відповідності до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд
Виходячи з зазначеного та враховуючи, що відповідач у повному обсязі визнав позовні вимоги і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, що відповідає положенням ч. 3 ст. 200 ЦПК України, та розглянути справу на підставі наявних доказів, без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №2386.
Згідно довідки №82 від 05.08.2022 р. ЖБК №35 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , який належить Житлово-будівельному кооперативу № 35. ОСОБА_4 , був членом ЖБК №35 з 31 березня 1979 року. Вартість квартири АДРЕСА_2 становить 7839 крб 58 коп. та виплачена повністю ОСОБА_4 20.01.1996 р.
У відповіді Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації на запит приватного нотаріуса №66/02-14-20/2012 від 07.03.2013 р. вказано, що згідно інвентаризаційної справи право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( на даний час ОСОБА_5 ) не зареєстровано.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як роз'яснено у п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність», член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.
У відповідності ст. 384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Таким чином, право власності на кооперативну квартиру виникало з моменту виплати паю і не вимагало державної реєстрації.
Окрім того, як роз'яснив Верховний Суд України в п. 8 постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного кооперативу, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок.
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 набув право власності наквартиру АДРЕСА_1 на законних підставах - відповідно до ст. 15 Закону УРСР від 07.02.1991 року «Про власність», як член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина за законом, оскільки заповіту він за життя не залишив, а неоформлення ним правовстановлюючих документів не позбавляло його цього права, а лише обмежувало правомочності власника щодо розпорядження таким майном.
Крім того, оскільки спірна квартира була нажита подружжям за час шлюбу, зареєстрованому у 1975 році, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 ,вона є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (ст.22 КпШС України 1963 року).
Постановою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області № 02-31 від 01.08.2022 року у спадковій справі № 40/2021, розпочатої 22.06.2012 року за заявою про прийняття спадщини спадкоємців першої черги: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , спадкоємцю ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку із тим, що нею не подано приватному нотаріусу документів, що посвідчують право власності на вказане майно, документів про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру, які є необхідними для вчинення нотаріальної дії, і що вчинення такої нотаріальної дії без таких документів суперечить законодавству України.
Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_1 .
Згідно паспорта НОМЕР_3 прізвище позивачки ОСОБА_1 зазначене як « ОСОБА_1 ».
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 , актовий запис №348, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначений ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно рішення Шевченківського районного суду від 26.02.2013 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_6 присвоєне дівоче прізвище « ОСОБА_8 ».
Згідно паспорта НОМЕР_5 прізвище ОСОБА_2 зазначене як « ОСОБА_2 ».
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_6 , актовий запис №1844, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначений ОСОБА_4 , а матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно паспорта НОМЕР_7 прізвище позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначене як « ОСОБА_3 ».
Згідно ст. 293, 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Дослідивши вищеперелічені докази, суд дійшов висновку, що між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та позивачками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наявний родинний зв'язок, як між батьком та доньками, що підтверджується їх свідоцтвами про народження та свідоцтвом про укладення шлюбуНОМЕР_2 , розбіжності у написанні прізвища спадкодавця виникли з незалежних від них причин. Метою встановлення факту родинних відносин є необхідність реалізації права на спадщину. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення таких фактів та усунення розбіжностей.
Отже, суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими що підлягають задоволенню з урахуванням вимог ст. 315-319 ЦПК України.
Згідно довідки ЖБК №35, виданої ОСОБА_1 , яка проживає і перебуває на реєстраційному обліку за місцем проживання: в АДРЕСА_3 , її чоловік ОСОБА_4 постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку за цією адресою з 02 квітня 1981 р. по 21 грудня 2011 року, тобто по день його смерті. На день смерті ОСОБА_4 разом з ним в одній квартирі проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Отже, позивачки проживали разом з померлим ОСОБА_4 до його смерті за вищевказаною адресою, тобто після його смерті спадщину вони прийняли фактично. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за життя набули кожний окремо право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ( на даний час ОСОБА_5 ) , а після смерті чоловіка - ОСОБА_1 в порядку спадкування першої черги набула ще право власності на належну померлому за життя 1/3частку у цьому майні, а загалом її частка у праві власності на вказану нерухомість складає 5/6, а частка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 1/ 12 ( за кожною).
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яку ратифіковано Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку може застосовуватись як спосіб захисту, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування».
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову він неї. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Судом не встановлено, що будь які інші особи зверталися до відповідних органів із заявами про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Частиною 3 статті 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено у п.216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, оскільки позивачки є спадкоємцями першої черги у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , прийняли спадщину фактично, оскільки на день смерті спадкодавця були зареєстровані та проживали разом з ним за адресою:АДРЕСА_4 , бажають оформити своє право власності на спадкове майно, від спадкування не усувались, а їх вимоги ґрунтуються на законному праві на спадщину та не суперечать правам та інтересам інших осіб, проте оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку вони можливості не мають, їх порушене право підлягає захисту у судовому порядку.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані належними доказами.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про встановлення факту родинних відносин, визначення часток у спільному майні та визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним батьком ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Визначити, що частка спадкоємця ОСОБА_1 у спадковому майні: квартирі АДРЕСА_1 складає 5/6.
Визначити, що частки спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спадковому майні: квартирі АДРЕСА_1 є рівними та становлять 1/12 (за кожною з них) .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_10 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_5 , право власності на 5/6 частки квартири АДРЕСА_1 як у спільному майні подружжя та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_5 , право власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_5 , право власності на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складений 31.10.2022 року.
СУДДЯ М.Є.Бойко