ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/34340/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл»
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
від 08 червня 2021 року №0448000707 та №0447990707,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арітейл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Арітейл») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) з наступними позовними вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року №0448000707 та №0447990707.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем порушено мораторій на проведення перевірок та у зв'язку з відсутністю складу правопорушення у діях позивача, що були предметом перевірки, оскільки заборона продажу алкогольних напоїв не розповсюджується на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в закладах ресторанного господарства, під ознаки якого підпадає позивач.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №840/34340/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року відповідача зобов'язано надати відзив та належним чином завірені докази.
Відповідачем 20 вересня 2022 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки за наслідками проведеної фактичної перевірки виявлено порушення позивачем вимог законодавства, наслідком чого слугувало винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтримавши висновки акта перевірки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 08 червня 2021 року №0448000707 за порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до ТОВ «Арітейл» застосовано штрафну санкцію у розмірі 6800,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 08 червня 2021 року №0447990707 за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до ТОВ «Арітейл» застосовано штрафну санкцію у розмірі 5100,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта фактичної перевірки від 11 травня 2021 року, оформленого за результатами перевірки ТОВ «Арітейл» у період з 11 травня 2021 року з 15.04 по 17.45 год. за адресою м. Київ, вул. Петра Калнишевського, 7, яка здійснена у присутності адміністратора торгового залу Колодій І.С . Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: магазином-кафеетрієм ТОВ «Арітейл» проведено розрахунки через РРО з порушенням використання режиму програмування підакцизних товарів; згідно даних баз інформаційних ресурсів ДПС, підприємство 20 квітня 2021 року при продажу ТВЕНів «НЕЕТS Bronze Label» вартістю 60,00 грн (РРО фіскальний номер 3000444281, фіскальний чек від 20 квітня 2021 року №242055) не використовувало програмування із зазначення коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД та найменуванню товару; фіскальні чеки не містять найменування товару (не зазначено найменування товару «ТВЕН») та коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД (в фіскальних чеках зазначено невірний код 2403999000 замість 2403999010);
- пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування», а саме: в магазині-кафетерії ТОВ «Арітейл» відбулась реалізація алкогольних напоїв - горілки «Хортиця» ємкістю 0,7 л 40% за ціною 135,00 грн та горілки «Козацька Рада» ємкістю 1,0 л за ціною 208,50 грн (фіскальний чек від 20 квітня 2021 року №241870 о 09:31:00), проте згідно Державного реєстру потужностей операторів ринку м. Києва позивач не реєстрував вид діяльності, що планується здійснювати з використанням потужності, а саме: «Діяльність закладів громадського харчування за категоріями: стаціонарна потужність (ресторан, бар, кафе, піцерія тощо)», зареєструвавши лише вид діяльності «Роздрібна торгівля харчовими продуктами» за адресою м. Київ, вул. Калнишевського, 7.
Рішенням ДПС України від 05 листопада 2021 року №25104/6/99-00-06-03-01-06 за наслідками розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року №0448000707, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Рішенням ДПС України від 05 листопада 2021 року №2510486/99-00-06-03-01-06 за наслідками розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року №0447990707, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України регламентовано, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За правилами пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
У відповідності до пунктів 80.7-80.10 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що мораторій не розповсюджує свою дію на фактичні перевірки в частині порушення вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Судом встановлено, що фактична перевірка призначена відповідачем на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 802.5 статті 80 ПК України відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29 квітня 2021 року №3598-п про призначення фактичних перевірок, з урахуванням чого положення пункту 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України до спірних правовідносин не підлягають до застосування.
Разом з цим, суд наголошує про безпідставність тверджень позивача, як підстави для задоволення позовних вимог посилання на те, що як до початку проведення фактичної перевірки, так і під час її проведення не було надано жодного документа або будь-якого доказу, який би підтверджував, що відповідна перевірка проводиться у зв'язку із порушенням ТОВ «Арітейл» вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів мотивуючи це наступним.
Положеннями пункту 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України не передбачено надання будь-яких документів у підтвердження порушення платником податків вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У той же час, згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Проте, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтування в частині порушення контролюючим органом положень пункту 81.1 статті 814 ПК України, із дотриманням якого, у свою чергу ПК України пов'язує право останнього на проведення відповідної перевірки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в межах спірних правовідносин відсутні підстави для висновку щодо порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.
Щодо порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування», суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва); роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
У відповідності до частини першої статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Положеннями частини першої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР регламентовано, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння:
1) особами, які не досягли 18 років;
2) особам, які не досягли 18 років;
3) у приміщеннях та на території закладів освіти, закладів охорони здоров'я (крім ресторанів, розташованих на території санаторіїв);
4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
6) у місцях проведення спортивних змагань за участю дітей;
7) з торгових автоматів;
8) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
9) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
10) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;
11) з рук;
12) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів (частина шоста статті 15-3 Закону № 481/95-ВР).
Сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби (частина дев'ята статті 15-3 Закону № 481/95-ВР).
Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Положеннями частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, серед іншого, регламентовано, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР у розмірі - 6800 гривень.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
У свою чергу, не дотримання вказаних вимог суб'єктом господарювання має своїм наслідком притягнення останнього до відповідності у відповідності до вимог Закону №481/95-ВР.
Судом встановлено, що відповідно до Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про благоустрій населених пунктів», « «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року « 854 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян, а також реалізації у м. Києві державної політики щодо попередження вживання серед населення алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв та пива, визнання здоров'я людини найвищою соціальною цінністю та врегулювання правових відносин суб'єктів господарювання Київською міською радою прийнято рішення від 27 вересня 2018 року №1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», пунктом 1 яким регламентовано, що суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години (далі по тексту - Рішення).
Тобто, Київською міською радою реалізовано право, передбачене положенням частини дев'ятої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР та встановлено забору реалізації (торгівлі) алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва у період з 23:00 до 10:00 години.
Тобто, у разі реалізації суб'єктом господарювання алкогольних напоїв, які вказані вище, у період з 23:00 до 10:00 години на території міста Києва останній підлягає до притягнення відповідності у розрізі положень частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Суд наголошує, що виключенням із вказаного правила є заклади ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо).
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23 грудня 1997 року №771/97-ВР (далі по тексту - Закон № 771/97-ВР) заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.
Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року №219, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за №680/6968 затверджено Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі по тексту - Правила №219), які регламентуються основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.
Згідно із пунктом 1.3 розділу I Правил №219:
ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;
заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів;
тип закладу ресторанного господарства - сукупність загальних характерних ознак виробничо-торговельної діяльності закладу ресторанного господарства;
клас закладу ресторанного господарства - сукупність відмінних ознак закладу ресторанного господарства певного типу, яка характеризує рівень вимог до продукції власного виробництва і закупних товарів, умов їх споживання, організування обслуговування та дозвілля споживачів.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 розділу I Правил №219 суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).
Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торговельну мережу.
Згідно із пунктами 1.6-1.7 розділу I Правил №219 суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.
Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.
На фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу /класу/, назви, найменування суб'єкта господарської діяльності та режиму роботи.
Режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, крім закладів ресторанного господарства, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, режим роботи яких установлюється виконавчими органами сільських, селищних та міських рад. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.
Режим роботи повинен додержуватися закладами (підприємствами) ресторанного господарства всіх форм власності.
Суб'єктами господарської діяльності повинен забезпечуватися належний санітарний стан виробничих, торговельних і складських приміщень, а також прилеглої до підприємства території, упорядкування та озеленіння
У закладах (підприємствах) ресторанного господарства повинні використовуватися мийні і дезінфікувальні засоби, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України, згідно з інструкцією, затвердженою в установленому порядку.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що кафетерій є типом ресторанного господарства, яким, у свою чергу є вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.
Згідно із пунктом 4 Національного стандарту України «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» ДСТУ 4281:2004 (далі - Стандарт) класифікація закладів РГ (ресторанного господарства) базується на комплексі вимог до: асортименту продукції; рівня обслуговування і надаваних послуг.
Заклади ресторанного господарства поділяють на такі групи, зокрема: продаж їжі і напоїв, як правило, призначених для споживання на місці з показуванням розважальних вистав або без них.
Ця група охоплює: ресторан, ресторан-бар, кафе, кав'ярню, кафе-бар, кафе-пекарню, чайний салон, кафетерій, закусочну, шинок.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що кафетерій відноситься до групи ресторанного господарства у відповідності до Стандарту.
У той же час, як слідує з матеріалів справи позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, як станом на час проведення фактичної перевірки так і станом на час подання позовної заяви, а саме: №26540308202002991 від 30 червня 2020 року, яка діє з 20 липня 2020 року по 20 липня 2021 року; згідно вказаної ліцензій місцем торгівлі є м. Київ, вул. Калнишевського, 7, магазин-кафетерій «КОЛО».
Отже, за встановлених обставин суд погоджується із доводами позивача, що місцем торгівлі алкогольних напоїв є магазин-кафетерій, який, у свою чергу відноситься до ресторанного господарства.
Тобто, на переконання суду, за наявних матеріалів справи стверджувати про порушення ТОВ «Арітейл» вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, з урахуванням встановленої заборони реалізації алкогольних напоїв рішенням Київської міської ради від 27 вересня 2018 року №1529/5593, не вбачається за можливе.
Доказів зворотного ГУ ДПС у м. Києві до суду не надано.
Окрім цього суд акцентує увагу на тому, що в акті фактичної перевірки контролюючий орган зазначає про те, що порушення підтверджується фіскальними чеками, які, у свою чергу відсутні в матеріалах справи.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень не доведено наявність складу порушення позивачем статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, у той час коли, матеріали справи вказують на його відсутність як такого, що, у свою чергу зумовлює висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року №0448000707.
Щодо порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування», суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку про наявність обов'язку у суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.
Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350 затверджено, зокрема Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів (далі по тексту - Положення).
Згідно із пунктом 1 розділу I Положення розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу II Положення регламентовано, що фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).
Абзацами 4, 5, 6 пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій, повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи програмних реєстраторів розрахункових операцій фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Програмні реєстратори розрахункових операцій та фіскальний сервер контролюючого органу повинні забезпечувати можливість одержання в автоматичному режимі даних про електронні розрахункові документи від фіскального сервера контролюючого органу, необхідних для формування засобами програмного реєстратора розрахункових операцій та передачі до фіскального сервера контролюючого органу фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків за відповідний період.
Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, на базі технології, розробленої Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги» та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством. При цьому застосування удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки є достатнім для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 13 Закону №265/95-ВР вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі в реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, а також у програмних реєстраторах розрахункових операцій встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, згідно з технологією, розробленою Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги», та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством.
Для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій може використовуватися удосконалена електронна печатка юридичної особи, фізичної особи - підприємця, створювачем якої є така особа.
У той же час наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року №1057, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17 жовтня 2012 року за №1743/22055 затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій, програмних реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, які встановлюються критерії щодо створення контрольної стрічки в електронній формі: у реєстраторах розрахункових операцій (далі - РРО) для різних сфер застосування; у програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі - ПРРО); вимоги до модемів, за допомогою яких РРО передаватимуть дані в електронній формі дротовими або бездротовими каналами зв'язку згідно з технологією, розробленою Національним банком України (далі - Національний банк) (далі по тексту - Наказ №1057).
Відповідно до пункту 1.2 розділу I Наказу №1057 дані - інформація, яка створюється РРО/ПРРО та подана у формі, придатній для оброблення електронними засобами; канали передачі інформації - GSM/GPRS та/або інші дротові чи бездротові канали, що використовуються модемом для передачі інформації до сервера обробки інформації; контрольна стрічка в електронній формі (далі - КСЕФ) - копії розрахункових документів, а також копії фіскальних звітних чеків, послідовно сформованих РРО, що створені в електронній формі таким реєстратором, які зберігаються на носії контрольної стрічки у формі пакетів даних; протокол передачі інформації - документ, в якому наведено структуру пакетів даних РРО для обміну із сервером обробки інформації, інтерфейси взаємодії компонентів, процес персоналізації РРО тощо; пакет даних РРО (далі - ПД РРО) - набір даних, що генеруються РРО в електронному вигляді. ПД РРО містить інформацію про подію або стан РРО, код автентифікації повідомлення, має визначений формат, захищений від зміни та модифікації.
Як свідчить акт перевірки, суть порушення полягає у тому, що під час перевірки встановлено, що режим програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, найменування товару, цін товарів та їх кількості використовується з порушенням, а саме згідно фіскального чеку від 20 квітня 2021 року ФН 3000444281 відсутнє найменування підакцизного товару, який реалізовується із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (для вище вказаного підакцизного товару слід зазначити - тютюновмісний виріб для електричного нагрівання) та коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.
У той же час, відповідачем надано до суду фіскальний чек від 20 квітня 2021 року ФН 3000444281, у відповідності до якого ТОВ «Арітейл» реалізовано підакцизний товар HEETS GREEN ZING Label; відповідно до вказаного фіскального чеку, в ньому наявне посилання на код УКТ ЗЕД 2403999000.
Згідно УКТ ЗЕД код з 16 по 24 відноситься до: Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники.
Група 24 - Тютюн і промислові замінники тютюну.
Підгрупа 2403 Інший тютюн промислового виробництва та замінники тютюну промислового виробництва; «гомогенізований» або «відновлений» тютюн; тютюнові екстракти та есенції.
Отже, беручи до уваги наведене суд вказує, що у фіскальному чеку від 20 квітня 2021 року ФН 3000444281 відображено найменування підакцизного товару, який реалізовується із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а саме - HEETS GREEN ZING Label із зазначенням коду УКТ ЗЕД - 2403999000.
Код УКТ ЗЕД 2403999000 стосовно товару HEETS GREEN ZING Label позивачем зазначено у зв'язку з тим, що вказаний товар був придбаний у ТОВ «Тедіс Україна» на підставі видаткової накладної від 08 квітня 2021 року №КЕ21-000232146 та податкової накладної від 08 квітня 2021 року №796958, в яких постачальником ТОВ «Тедіс Україна» зазначено саме УКТ ЗЕД 2403999000.
У той же час, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідач, в межах фактичної перевірки не уповноважений здійснювати перевірку правильності визначення коду УКТ ЗЕД.
Крім того, суд зазначає, що в межах даної справи не досліджується правомірність зазначення позивачем УКТ ЗЕД 2403999000, оскільки перевіркою встановлено відсутність у фіскальному чеку коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а не його невірне зазначення.
Беручи до уваги вищевказане, на переконання суду оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2021 року №0447990707 не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги як такі, що є підтвердженими документально та нормативно.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в м. Києві.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл» - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 08 червня 2021 року №0448000707 та №0447990707.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арітейл» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 313, код ЄДРПОУ 41135005) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Аверкова