ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 320/3462/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:
1. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії, а саме в розмірі 71 % грошового забезпечення, з 01.08.2020.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 71 % грошового забезпечення, з 01.08.2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що станом на 01.08.2020р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", а також враховуючи обставини, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2019р. у справі №640/19132/18 та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2020 у справі №640/23951/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, позивач набув права на перерахунок пенсії в більшому відсотковому значенні розміру пенсії у зв'язку із збільшенням вислуги років.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі №320/3462/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
На адресу суду 07 червня 2021 року, на виконання ухвали суду від 27 квітня 2021 року, ГУ ПФУ у м. Києві направило копію пенсійної справи позивача.
18 червня 2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що відповідач з врахування положень Закону України № 2262-XIІ від 09.04.1992 в редакції Закону з 13.03.2018 перерахував з 01.01.2018 позивачу пенсію, виходячи із розрахунку вже 70 % грошового забезпечення. Основний розмір пенсії позивача, обчислений в розмірі 70% грошового забезпечення, відповідає вимогам законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером військовослужбовцем, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду з вересня 2015 року та після звільнення з органів внутрішніх справ йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII.
Згідно із протоколом за пенсійною справою №2603029965 (МВС) від 01.12.2015 року пенсія позивача обрахована в основному розмірі 56 % грошового забезпечення (22 роки вислуги).
Відповідачем у відповідності до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам" та на підставі довідки від 20.03.2018 року №22/6-72291 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) виданої Міністерством внутрішніх справ України проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року.
Вказаний перерахунок здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 4 400,00 грн.; оклад за військовим званням - 2 200,00 грн.; процентна надбавка за стаж служби 45 % - 2 970,00 грн.; премія (103,795%) - 9 932,70 грн.
Розмір грошового забезпечення визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошового забезпечення поліцейських Національної поліції".
За рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 06.06.2019 у справі №640/19132/18 пенсію позивача перераховано в розмірі 62 % (59 % + 3 %) грошового забезпечення, оскільки вислуга років позивача на 01.08.2016 становила 23 роки.
01.08.2018, маючи вислугу 25 років, пенсію з 01.08.2018 перераховано (за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/19132/18), оскільки її розмір становить 65 % (62 % + 3 %) грошового забезпечення.
За рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 10.11.2020 у справі №640/23951/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, пенсію позивача перераховано в розмірі 68 % (65 % + 3 %) грошового забезпечення, оскільки вислуга років позивача на 01.08.2019 становила 26 років.
16.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії у розмірі 71 % з 01.08.2020, оскільки вислуга років становить 27 років. Для підтвердження перебування на посаді в Національній поліції України на посаді, що заміщується державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу» внутрішніх справ, позивачем до листа від 16.02.2021 долучено довідку Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 18.02.2021 № 144.
ГУ ПФУ в м. Києві надано відповідь від 12.03.2021 № 2600-0310-8/42420, в якій зазначено, що у березні поточного року Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 26.09.2017 без обмежень граничного розміру, виходячи з 62% від відповідних сум грошового забезпечення, та з 01.08.2019 у розмірі 68% відповідних сум грошового забезпечення. Після проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.04.2021 становить 17 147,22 грн. Щодо питання перерахунку пенсії у розмірі 71 % з 01.08.2020, поставленому позивачем у зверненні від 16.02.2021, відповіді надано не було.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно із статтею 13 "Розміри пенсій за вислугу років" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
У свою чергу, абзацом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" передбачено, що до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення із служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в закладах освіти, закладах охорони здоров'я та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Враховуючи положення пункту "ж" частини 1 статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України визначені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили.
Отже, за змістом частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої господарської, цивільної або адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як встановлені.
Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом, як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Для спростування преюдиційних обставин передбачених частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази оцінюються судом, що розглядає справу у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини, що розглядаються, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської, цивільної або адміністративної справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Разом з тим, обставини, які підтверджують право позивача на збільшення вислуги років у відповідності до процитованих норм встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2019 року по справі №640/19132/18, яке набрало законної сили 12.09.2019 року та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2020 у справі №640/23951/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021, не спростовані відповідачем належними доказами під час розгляду даної справи №320/3462/21.
Також, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки з місця роботи від 18.02.2021 № 144, виданої Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України, ОСОБА_1 перебуває на посаді заступника начальника Департаменту документального забезпечення - начальника управління (наказ Національної поліції України від 08.07.2016 №484 о/с).
Тобто, позивачем підтверджено, що станом на 16.02.2021 (дата звернення із заявою до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2020 року в розмірі 71% грошового забезпечення) вислуга років позивача відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII становить 27 років.
Жодних пояснень від відповідача, які б спростовували вказані обставини під час розгляду даної справи до суду не надходило, в тому числі не спростовано факт надходження від позивача оригіналу довідки Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України 18.02.2021 № 144 в додатку до звернення позивача від 16.02.2021 року.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XIІ).
При цьому, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, також регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (надалі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку№ 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Водночас, абзацом 1 пункту 4 Порядку №3-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України.
Вказане спростовує доводи відповідача, що єдиною підставою перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, є лише рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення за посадами військовослужбовців.
Також, відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, законодавцем обмежується право перерахунку раніше призначеної пенсії виключно лише звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань.
Беручи до уваги, що збільшення вислуги років безпосередньо впливає на підвищення розміру пенсії, який визначено відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, а також обставини, встановлені рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2019 року по справі №640/19132/18, від 10.11.2020 по справі №640/23951/19 та враховуючи, що позивачем на підтвердження права на перерахунок пенсії надано відповідну довідку, яка доводить факт перебування ОСОБА_1 на посаді в Національній поліції України, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням вислуги років до 27 років з 01.08.2020 року у розмірі 71% грошового забезпечення відповідно до положень статтей 13, 17, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, на підставі поданої заяви та доданої до неї документами, що підтверджують факти, які дають право на підвищення розміру пенсії.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії з 01.08.2020 року в розмірі 71% грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2020 року у розмірі 71% грошового забезпечення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги зобов'язального характеру, то суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З аналізу статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на викладене, а також з метою захисту прав позивача, суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 71 % грошового забезпечення, з 01.08.2020.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи не надано, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведения перерахунку ОСОБА_1 пенсії в розмірі 71 % грошового забезпечення, з 01.08.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 71 % грошового забезпечення, з 01.08.2020.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Є.В. Аблов