ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/3834/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправною та скасування картки відмови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (далі - позивач та/або ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ») з позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - відповідач та/або митний орган) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської Митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 02.04.2020 №UA100130/2020/000003/2;
- визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2020/00126 від 02.04.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/3834/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що до митного оформлення ним було надано всіх належних документів, які передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України та стверджує про відсутність правових підстав для коригування митної вартості товару та, як наслідок, правових підстав для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2020/00126 від 02.04.2020.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, митний орган вказує, що під час митного контролю встановлено більшу вартість товару, аніж задекларована ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ». У свою чергу, декларантом, за наслідком витребування відповідачем додаткових документів у повному обсязі їх не надано та не підтверджено митну вартість товару - ціну товару. Також, на переконання митного органу, безпосередньо декларант має довести правильність розрахунку митної вартості відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.06.2015 у справі №21-498а15.
У свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, де останній наполягає на задоволенні позовних вимог стверджуючи про хибність висновків митного органу. При цьому, представник позивача, серед іншого вказав, що відповідач посилаючись у рішенні про коригування митної вартості товару на митну декларацію не врахував, що наведені товари не є аналогічним тим, що поставлялись позивачем.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ», як покупцем з однієї сторони та Вердекс Инвестментс ЛП, як продавцем із іншої сторони, укладено контракт №Hitachi 04/03/19 від 04.03.2019 (далі - контракт), у відповідності до якого продавець згоден продати, а покупець згодний купити гусеничні й колісні екскаватори, колісні навантажувачі, гусеничні крани, кар'єрні самоскиди, транспортери, а також комплектуючі та запасні частини до них, виробництва Hitachi Construction Machinery Co., Ltd та інших виробників, далі іменується «Продукція», на суму 1500 000,00 евро або 1800 000,00 доларів США. Вартість одиниці продукції й специфікація до неї повинні бути наведені в Додатках до даного контракту до моменту поставки продукції (далі - контракт).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 контракту продавець зобов'язується поставити продукцію у відповідності до даного контракту в терміни, вказані в тих самих додатках, що і вартість та специфікації продукції.
Продавець зобов'язується поставити продукцію на умовах, вказаних у інвойсах та додатках, які є невід'ємною частиною даного контракту, згідно Інконтермс 2010.
Оплата згідно даного контракту повинна виконуватися в EURO або USD у формі попередньої оплати або оплати за фактом поставки продукції за крос-курсом НБУ на день митного оформлення, у відповідності з додатком або інвойсом.
Судом встановлено, що з метою митного оформлення товару, придбаного в межах вказаного контракту, позивачем подано митному органу митну декларацію №UA100130/2020/705804. У той же час, разом із вказаною декларацією ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ» надано наступні документи: пакувальний лист №1 від 19.03.2020, рахунок-фактура (інвойс) №4470 від 19.03.2020, автотранспортна накладна №00587 від 25.03.2020, декларація про походження товару (рахунок-фактура №4470) від 19.03.2020, книжка МДП XZ.83255075 від 25.03.2020, звіт №TMV2803-565 від 28.03.2020, контракт, додаток №01/23 від 14.02.2020, додаток №76 від 19.03.2020, банківські платіжні документи: платіжні доручення №44 від 15.03.2019 та №167867 від 15.03.2019.
За наслідком дослідження поданих декларантом документів митним органом сформовано повідомлення, у якому запропоновано позивачу надати підтверджуючий документ щодо переведення платежів у сумі 77000,00 євро за зазначений у інвойсі від 19.03.2020 №4470 та додатку №76 від 19.03.2020 товар та інформацію щодо ліцензійних платежів.
У вказаному повідомленні митним органом запропоновано також надати:
1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2) договір ( угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
5) ліцензійний чи авторський договорі покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення.
Судом встановлено, що ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ» додатково надано митному органу: комерційну пропозицію №1/20/1263 від 12.02.2020; лист-роз'яснення до звіту №TMV2803-565 від 28.03.2020; лист №350863-0412 від 01.04.2020 щодо оплати за товар; банківські платіжні документи: платіжні доручення №44 від 15.03.2019 та №167867 від 15.03.2019; лист №350863-041 від 01.04.2020 щодо ліцензійних платежів.
Також позивачем повідомлено про те, що інших документів, окрім наведених та тих, що були додані до митної декларації №UA100130/2020/705804 надати не вбачається за можливе.
За наслідком дослідження поданих ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ» документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 02.04.2020 №UA100130/2020/000003/2, у графі 33 якого наведено, серед іншого, наступні підстави його прийняття:
«…декларантом не доведено достовірність розрахунку рівня митної вартості та не надані всі документи, передбачені МКУ. Митним органом враховується вимоги Митного кодексу України від 13.03.2012 N94495-VI для розрахунку рівня митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, отриманої з джерел інтернату та цінової інформації з ЄАІС Держмитслужби. Метод за ціною договору не застосовується, оскільки декларантом не подані додаткові документи (зазначені у електронному повідомленні, на виконання вимог статті 53 МКУ, які є підставою для перевірки достовірності розрахунку рівня митної вартості), які мають основні числові значення складових митної вартості. Метод за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів не був використанім у зв'яжу з тим, що митні оформлення ідентичних або аналогічних товарів здійснювалось по гусеничним екскаваторам, які вироблені у 2018 роках, тому рівень митної вартості екскаватора 2020 року виготовлення повинен бути перерахований з доданням додаткових складових. Метод на основі віднімання та додавання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю даних щодо основних складових вартостей матеріалів та витрат. Резервний метод застосований відповідно до вимог пункту 8 статті 57 Митного кодексу України, з урахуванням інформації наявної в митному органі. У базі даних АСМО інспектор та ЄАІС ДМС наявні митні декларації згідно з якими відправниками товарів виступали підприємства Hitachi Construction Marchineri та Hitachi Construction Marchineri Eurasia, тобто цінова інформація по товарам за «прямими» поставками значно вище ніж заявлена у даній ЕМД. За заявленою декларацією продаж на територію України товару із відомою торгівельною маркою НІТАСНІ здійснюється не її власником, що не виключає наявності складової митної вартості товару на ліцензійні платежі (які не зазначені у розрахунку рівня митної вартості).
Експертному звіті ФОП ОСОБА_1 експертом здійснено оцінку майна виключно на підставі документів, що надані ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ». Інформація з джерела інтернету використана лише по одному екскаватору, виробленому у 2019 році, без проведеного аналітичного порівняння з іншими екскаваторами, виробленими у 2018-2020 роках. Таким чином, експертом не здійснено аналіз вартості подібних товарів, що пропонуються до продажу на відповідних ринках, не враховано відмінності у можливій комплектації виробу та інші можливі витрати на сервісне обслуговування оцінюваного товару, отже звіт суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, оскільки за умовами експертного звіту товар пропонується тільки певному підприємству.
Виходячи з вищевикладеного, митним органом був застосований розрахунок рівня митної вартості виходячи з інформації джерел інтернету та інформації з рішення про коригування митної вартості від 22.02.2018 №UA10000/2018/000013/1. Рівень митної вартості визначено на рівні 175 000 євро.».
Далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1.
Також відповідачем прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2020/00126 від 02.04.2020 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Не погоджуючись із спірними рішеннями ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ» подано скаргу, за наслідком розгляду якої Київська міська митниця Держмитслужби листом від 27.04.2020 №78-1/15/11/8589 відмовлено у задоволенні скарги позивача, а оскаржувані рішення залишено в силі.
Позивачем повторно, в порядку пункту 8 статті 55 Митного кодексу України, подано скаргу на рішення про коригування митної вартості товару від 02.04.2020 №UA100130/2020/000003/2 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2020/00126 від 02.04.2020.
Листом від 04.12.2020 №7.8-8/15/11/24061 митний орган вказав, серед іншого про те, що позивачем не дотримано строк звернення до митного органу з додатковими документами з метою перегляду рішення в порядку частини 8 статті 55 Митного кодексу України та зазначено про те, що ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ» не позбавлено оскаржити відповідні рішення в судовому порядку.
10.12.2020 ТОВ з ІІ «ЮРОМАШ» подано втретє скаргу, за наслідком розгляду якої листом від 18.12.2020 №7.8-8/15/11/25312 відповідач вказав про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» категорично не погоджується зі спірним рішеннями, вважає їх протиправним та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулось із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 р. № 689 (далі - Методичні рекомендації).
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У свою чергу, положеннями частини 1 статті 248 МК України регламентовано, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Частиною 1 статті 337 МК України регламентовано, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).
За правилами частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
Відповідно до приписів частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно із положеннями частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 МК України).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із частинами 4, 5 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність їх критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України суд вкаже наступне.
Щодо тверджень відповідача в частині не доведення позивачем розрахунку митної вартості суд вкаже про наступне.
Як вже було зазначено судом вище, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 контракту продавець зобов'язується поставити продукцію у відповідності до даного контракту в терміни, вказані в тих самих додатках, що і вартість та специфікації продукції.
Продавець зобов'язується поставити продукцію на умовах, вказаних у інвойсах та додатках, які є невід'ємною частиною даного контракту, згідно Інконтермс 2010.
Оплата згідно даного контракту повинна виконуватися в EURO або USD у формі попередньої оплати або оплати за фактом поставки продукції за крос-курсом НБУ на день митного оформлення, у відповідності з додатком або інвойсом.
У той же час, згідно із додатком №76 від 19.03.2020 оплата повинна відбутися у формі 100 передоплати.
Суд вказує, що декларантом до митного оформлення було надано SWIFT банку Кредит Дніпро від 15.03.2019 №167867 на суму 525 000,00 євро та платіжне доручення від 15.03.2019 №44, у яких в призначенні платежу зазначене «Prepayment for space acc. contract Hitachi 04/03/19 dd 04/03/2019», і позивачем на виконання вимог контракту здійснено часткову передоплату за товар, що не суперечить вимогам контракту.
При цьому, зі змісту контракту вбачається, що оплата за товар здійснюється, в тому числі, відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною контракту.
На підставі вказаного, суд вважає, що посилання у платіжному дорученні на контракт Hitachi 04/03/19 dd 04/03/2019 дає можливість в повній мірі ідентифікувати товар, за який здійснено оплату, оскільки така оплата за умовами контракту здійснюється виключно відповідно до інвойсу або додатку, які надані позивачем до митного органу.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.08.2008, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару в іноземній валюті або банківських металів.
Вказане, свідчить, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. При цьому сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були надані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду яка викладена у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 13.03.2018 у справі №825/1015/17.
Приймаючи до уваги наведене суд вважає безпідставними доводи митного органу в цій частині.
Що ж стосується не надання декларантом (позивачем) усіх документів, які були витребувані митним органом, у тому числі ліцензійного договору суд зазначить про наступне.
Так, судом встановлено, що позивач листом від 01.04.2020 №350863-041 повідомив відповідача про відсутність ліцензійного договору.
Варто наголосити, що митним органом в ході розгляду справи не надано належних та достатніх доказів на підтвердження зворотного та не наведеного жодних аргументів про наявність у позивача обов'язку щодо укладення відповідного договору.
Поряд з цим, в межах спірних правовідносин суд враховує, що при визначенні митної вартості товару митний орган використовував інтернет ресурс та цінову інформацію з ЄАІС Держмитслужби.
Суд наголошує, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Варто відмітити, що митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Згідно з частиною 11 статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Крім того, Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
У постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Також суд наголошує, що у спірному рішенні митний орган посилається на інформацію з рішення про коригування митної вартості від 22.02.2018 №UA10000/2018/000013/1, однак вказані доводи не можуть вказувати на правомірність відповідного рішення, адже у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15.
Крім того, аналізуючи доводи обох сторін, суд звертає увагу й на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не наведено достатніх підстав, які б вказували на неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному (шостому).
Отже, на переконання суду, подані позивачем до митного оформлення документи не містять ознак підробки та містять всі числові значення складових митної вартості для визнання такої вартості за ціною договору (контракту) і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було проведено повного та всебічного дослідження поданих декларантом документів, а натомість здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту виниклих правовідносин.
Таким чином суд приходить до висновку про наявність правих підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київської міської Митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 02.04.2020 №UA100130/2020/000003/2.
Як наслідок, карта відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2020/00126 від 02.04.2020 також підлягає скасуванню, з огляду на похідний характер позовних вимог в цій частині.
Згідно із частиною 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правих підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь останнього із відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-245, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 7, літера «Ц», код ЄДРПОУ 32849408) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання протиправною та скасування картки відмови повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської Митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 02.04.2020 №UA100130/2020/000003/2.
3. Визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2020/00126 від 02.04.2020.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 7, літера «Ц», код ЄДРПОУ 32849408) сплачений ним судовий збір у розмірі 24 970 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 00 коп.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда