ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/4094/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до про Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України в особі голови комісії з припинення ОСОБА_2 , Головного управління ДФС у м. Києві зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної податкової служби України та з Міністерства фінансів України солідарно одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби в розмірі 861055,37 грн;
- зобов'язати нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної податкової служби України та з Міністерства фінансів України солідарно грошову компенсацію за 10 днів невикористаної чергової відпустки за 2014 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2015 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2016 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2017 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2018 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2019 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2020 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2021 рік;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної податкової служби України та з Міністерства фінансів України солідарно середній заробіток за весь час затримки невиплати належних сум при звільненні зі служби;
- зобов'язати Державну податкову службу України видати ОСОБА_1 грошовий атестат або довідку про розмір грошового забезпечення і довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
- зобов'язати Державну податкову службу України поінформувати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розмірів грошового забезпечення позивача на службі, сплачених сум страхових внесків за період з 01.11.2014 по 03.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 826/18587/14 його було поновлено в органах податкової міліції на посаді першого заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів в м. Києві. Надалі, наказами ДФС України від 15.12.2021, ГУ ДФС у м. Києві від 31.12.2021 позивача з 04.01.2022 було звільнено з займаної посади у запас Збройних сил України у зв'язку із скороченням штатів (повною ліквідацією податкової міліції). Вказаним наказом визначена до виплати одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби, виплата коштів за невикористані відпустки з 2014 року. Проте, такі розрахунки 04.01.2022 з позивачем не проведені та останньому не видано грошовий атестат або довідку про розмір грошового забезпечення, а також довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд, що позбавляє права позивача звернутись за призначенням йому пенсії.
Відповідно до ухвали суду від 07.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/4094/22 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 14.06.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про часткову зміну предмету позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної податкової служби України та з Міністерства фінансів України солідарно одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби в розмірі 861055,37 грн;
- зобов'язати нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної податкової служби України та з Міністерства фінансів України солідарно грошову компенсацію за 10 днів невикористаної чергової відпустки за 2014 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2015 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2016 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2017 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2018 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2019 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2020 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2021 рік;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної податкової служби України та з Міністерства фінансів України солідарно середній заробіток за весь час затримки невиплати належних сум при звільненні зі служби з 04.01.2022 по день ухвалення рішення суду по суті, але не менше 25257,24 грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України в особі голови комісії з припинення ОСОБА_2 , видати ОСОБА_1 грошовий атестат або довідку про розмір грошового забезпечення і довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, а також оформити всі необхідні документи і подання про призначення ОСОБА_1 пенсії і направити їх органу, що призначає пенсії, за місцем проживання позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;
- зобов'язати Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України в особі голови комісії з припинення ОСОБА_2 поінформувати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розмірів грошового забезпечення позивача на службі, сплачених сум страхових внесків за період з 01.11.2014 по 03.01.2022.
Також, ухвалою суду від 14.06.2022 залучено до участі у справі № 640/4094/22 в якості співвідповідача Державну фіскальну службу України в особі голови комісії з припинення ОСОБА_2 , виключивши Державну фіскальну службу України зі складу третіх осіб.
19.07.2022 від Міністерства фінансів України надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказаний відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до Міністерства фінансів України, оскільки останнє в силу приписів законодавства не мало жодного відношення до проходження служби позивачем.
21.07.2022 від Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказаний відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача, оскільки діяльність підрозділів податкової міліції не належить до сфер діяльності , у яких ДПС є правонаступником ДФС.
01.08.2022 позивачем подано відповідь на відзив Державної податкової служби України, у якій ОСОБА_1 не погоджувався з позицією ДПС у частині правонаступництва.
04.08.2022 Державною податковою службою України подано заперечення на відповідь на відзив, у яких акцентувалась увага на відсутності у законодавчих актах правонаступництва ДПС у межах виниклих правовідносин та на відсутності саме з боку ДПС порушення прав позивача, свобод та інтересів позивача.
10.08.2022 Головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби Якубівським В.Л. подано відзив на позов, у якому вказаний відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200, від 15.05.2019 № 395, від 19.06.2019 № 537, від 25.09.2019 № 846, розпорядження Уряду від 21.08.2019 № 682-р, від 04.12.2019 № 1217-р, від 24.11.2021 № 1493-р, вказаний відповідач вважає про перехід до ДПС та Держмитслужби функцій ДФС у зазначених сферах. Також вказаний відповідач вважає, що з огляду на приписи Закону України "Про Бюро економічної безпеки України", розпорядження Уряду від 24.11.2021 № 1493-р та постанови Уряду від 28.10.2021 № 1127 фактичним правонаступником ДФС в частині функцій функцій податкової міліції є БЕБ. Крім того, вказаний відповідач вважає, що саме комісія з реорганізації ГУ ДФС у м. Києві мала би вчинити дії з виплати коштів позивачу, проте, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" не передбачено видатків на утримання ДФС та її органів. У частині ж видачі позивачу грошового атестату, або довідки про розмір грошового забезпечення і довідки про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, а також оформити всі необхідні документи і подання про призначення ОСОБА_1 пенсії і направити їх органу, що призначає пенсії, за місцем проживання позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то наразі Мінфіном розроблено та направлено на погодження до відповідних органів державної влади проект постанови Уряду, яким передбачається визначення Міністерства внутрішніх справ України відповідальним органом за видачу таких довідок.
12.08.2022 позивачем подано відповідь на відзив ДФС України, у якій позивач не погоджується з доводами вказаного відповідача.
Ухвалою суду від 15.08.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДФС у м. Києві.
22.08.2022 від представника ДПС України надійшли заперечення, у яких вказаний відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до вказаного відповідача, позаяк позивач проходив службу у відмінних від ДПС державних органах.
06.09.2022 позивачем подано заяву про часткову зміну предмету та уточнення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно частини другої статті 262 наведеного Кодексу розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначено - якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Згідно частини восьмої статті 47 вказаного Кодексу у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
При цьому, частиною третьою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 від 05.09.2022 про часткову зміну предмету та уточнення позовних вимог (надійшла до суду 06.09.2022) підлягає поверненню заявнику.
16.09.2022 від Державної податкової служби України надійшла заява у порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій відповідач просить також відмовити у задоволенні позовних вимог, акцентуючи увагу, що вказаний орган не є належним відповідачем у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 826/18587/14 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України №2158-о від 28 жовтня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Міндоходів у м. Києві №754-о від 29 жовтня 2014 року «По особовому складу податкової міліції» та №770-о від 11 листопада 2014 року «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції та зміни дати звільнення;
- зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у м. Києві або на рівнозначній посаді з 02 листопада 2014 року;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2014 року по 14 травня 2021 року у розмірі 723340,73 грн.
На виконання вказаного рішення суду, Державною фіскальною службою України винесено наказ від 17.06.2021 № 928-о, яким скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2158-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 02.11.2021 № 869-о поновлено полковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у м. Києві з 02 листопада 2014 року.
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 31.12.2021 № 910-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 15.12.2021 № 1566-о "Про звільнення працівників податкової міліції":
- вважати полковника податкової міліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у м. Києві, таким, що звільнений з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" Положення (через скорочення штатів) 04.01.2022;
- вислуга років на 04.01.2022 становить 27 років 01 місяць 26 днів;
- відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби;
- відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки" виплатити грошову компенсацію за 10 днів невикористаної чергової відпустки за 2014 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2015 рік, а 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2016 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2017 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2018 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2019 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2020 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2021 рік.
Проте, станом на час звернення позивача до суду, передбачених вказаним наказом грошових коштів ОСОБА_1 не отримав, як і не отримав необхідних для призначення пенсії документів. А після поновлення позивача на посаді та сплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідачем не поінформовано органи пенсійного фонду про розміри отриманого грошового забезпечення та сплачених сум страхових внесків, що впливає на факт призначення і виплати пенсії.
Наведене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (надалі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби України.
Тобто правонаступником Міністерства доходів і зборів України є Державна фіскальна служба України.
18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Підрозділи податкової міліції у складі Державної фіскальної служби України продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (абзац 6 пункту 2 Постанови № 1200).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Розпорядженням № 682-р від 21.08.2019 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розпорядженням № 1217-р від 04.12.2019 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Таким чином, Постанова № 1200 та Розпорядження № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України, тобто про перехід до Держаної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 № 1127 "Деякі питання застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби" Міністерству юстиції та Державній архівній службі забезпечити прийняття Центральним державним архівом вищих органів влади та управління від апарату Державної фіскальної служби, а обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечити прийняття державними архівами областей, м. Києва від відповідних головних управлінь областей, м. Києва та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в упорядкованому стані архівних справ, внесених до Національного архівного фонду, документів з кадрових питань (особового складу), документів з основної діяльності, які не завершені в діловодстві та/або строки тимчасового зберігання яких не закінчилися, у тому числі документів, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Бюро економічної безпеки прийняти в упорядкованому стані від Державної фіскальної служби архівні кримінальні справи, досудове розслідування щодо яких закінчено, та речові докази, які були вилучені в ході досудових розслідувань (п. 3 Постанови № 1127).
Згідно пункту 2 розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Бюро економічної безпеки" матеріали кримінального провадження, які на день початку діяльності Бюро економічної безпеки України перебувають в іншому органі досудового розслідування на стадії досудового розслідування, але відповідно до закону підслідні Бюро економічної безпеки України, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про початок діяльності Бюро економічної безпеки України передаються органом досудового розслідування відповідному прокурору у кримінальному провадженні для подальшого прийняття рішення у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Матеріали кримінального провадження, які перебувають в органах досудового розслідування, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, на стадії досудового розслідування, передаються відповідному прокурору у кримінальному провадженні для подальшої передачі до Бюро економічної безпеки України у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Закону оперативно-розшукові справи, які перебувають в оперативних підрозділах податкової міліції, мають бути реалізовані шляхом початку досудового розслідування або їх закриття відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Забороняється заведення оперативно-розшукових справ оперативними підрозділами податкової міліції з дня набрання чинності цим Законом.
За колишніми працівниками податкової міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб, встановлені Законом України "Про Національну поліцію" (п. 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону).
Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що спір у даній справі виник у відносинах публічної служби та не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані Державній податковій службі України відповідно до Постанови № 1200 та Розпорядження № 682-р.
За правилами частин першої та п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ураховуючи, що позовні вимоги не стосуються публічно-владних функцій, переданих Державній податковій службі України, і на момент вирішення даної справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення Головного управління ДФС у м. Києві (станом на 31.10.2022 перебуває у стані припинення), суд доходить висновку, що саме вказаний відповідач є належним у даній справі.
Як уже зазначалось, наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 31.12.2021 № 910-о наказано виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 за час проходження служби отримав наступне грошове забезпечення: у 1997 році - 3407,55 грн; у 1998 році - 4864,90 грн; у 1999 році - 5601,49 грн; у 2000 році - 8136,42 грн; у 2001 році - 8871,28 грн; у 2002 році - 13740,69 грн; у 2003 році - 15960,36 грн; у 2004 році - 19080,74 грн; у 2005 році - 40308,17 грн; у 2006 році - 56003,08 грн; у 2007 році - 86823,36 грн; у 2008 році - 117014,32 грн; у 2009 році - 114057,29 грн; у 2010 році - 107058,19 грн; у 2011 році - 119880,50 грн; у 2012 році - 107864,74 грн; у 2013 році - 100424,86 грн; у 2014 році - 69627,07 грн та з 02.11.2014 по 14.05.2021 - 723340,73 грн (за рішенням суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
Таким чином, загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 1722110,74 грн. Відповідно, сума одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% становить - 861055,37 грн.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для їх задоволення шляхом стягнення з Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби у розмірі 861055,37 грн.
Оскільки ОСОБА_1 при звільненні не виплачено грошової компенсації за невикористані відпустки й зворотного суду не надано й така грошова компенсація визначена наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 31.12.2021 № 910-о, а її виплата при звільненні встановлена статтею 24 Закону України "Про відпустки", суд дійшов висновку про задоволення й даної позовної вимоги шляхом зобов'язання Головного управління ДФС у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 10 днів невикористаної чергової відпустки за 2014 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2015 рік, а 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2016 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2017 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2018 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2019 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2020 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2021 рік.
У частині позовної вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки невиплати належних сум при звільненні зі служби з 04.01.2022 по день ухвалення рішення по суті, але не менше 25257,24 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно статті 116 зазначеного Кодексу у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Позивачем зазначено про середньоденний заробіток станом на день його незаконного звільнення - 165,08 грн.
З рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 826/18587/14 вбачається, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 у період з 14.11.2016 становив 212,95 грн.
Період затримки з 04.01.2022 по 04.07.2022 (шість місяців) становить 130 робочих днів.
Таким чином, підлягає до стягнення з Головного управління ДФС у м. Києві 27683,50 грн (212,95*130) за час затримки невиплати належних сум при звільненні зі служби.
У частині позовних вимог про зобов'язання видати ОСОБА_1 грошовий атестат або довідку про розмір грошового забезпечення і довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, а також оформити всі необхідні документи і подання про призначення ОСОБА_1 пенсії і направити їх органу, що призначає пенсії, за місцем проживання позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.
Згідно статті 1 наведеного Закону особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом "б" статті 1-2 вказаного Закону визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;
Відповідно до статті 10 наведеного Закону призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок), затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
Згідно п. 1 наведеного Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 7 зазначеного Порядку серед документів для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності визначено, зокрема, грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
При цьому, і Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 № 616, визначено, що грошовий атестат за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, видає бухгалтерська служба, яка вносить інформацію про встановлені види виплат та нараховані суми грошового забезпечення. Інформація про встановлені види виплат та нараховані суми зазначається на дату переміщення, переведення або звільнення.
Особам начальницького складу податкової міліції, які звільняються у запас або відставку з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а після підписання власником передається разом з іншими документами до відповідного підрозділу органу ДФС, на який покладено функції з підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (п. 4 Розділу ХІІІ Порядку).
Грошові атестати підписують керівник служби управління персоналом органу ДФС або навчального закладу ДФС, а також керівник бухгалтерської служби, після чого грошовий атестат скріплюється печаткою (п. 6 Розділу ХІІІ Порядку).
Матеріали справи не містять жодних доказів вчинення Головним управлінням ДФС у м. Києві дій, спрямованих на підготовку та направлення документів ОСОБА_1 для призначення пенсії останньому, що взагалі позбавляє позивача можливості оформити пенсію.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для їх задоволення.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України та Державної фіскальної служби України в особі голови комісії з припинення ОСОБА_2 поінформувати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розмірів грошового забезпечення позивача на службі, сплачених сум страхових внесків за період з 01.11.2014 по 03.01.2022, суд зазначає наступне.
Статтею 1-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону № 1058):
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно п. 11 статті 11 наведеного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини четвертої - п'ятої статті 20 Закону № 1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону).
Згідно частини першої статті 21 наведеного Закону персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Частиною другою статті 21 зазначеного Закону встановлено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Згідно частини четвертої статті 21 Закону № 1058 персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.
Відповідно да абзацу четвертого частини п'ятої статті 21 наведеного Закону персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Пунктом 1.7 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року N 7-6, визначено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, згідно із Законом використовуються територіальними органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат; надання застрахованій особі на її вимогу.
Таким чином, відсутність зазначеної інформації про позивача, як застрахованої особи, прямо впливає на його права, з огляду на що суд доходить висновку про задоволення вказаної вимог шляхом зобов'язання Головного управління ДФС у м. Києві подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві інформацію про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 та сплачені суми страхових внесків за період з 01.11.2014 по 03.01.2022.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби у розмірі 861055,37 грн.
Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 10 днів невикористаної чергової відпустки за 2014 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2015 рік, а 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2016 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2017 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2018 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2019 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2020 рік, за 45 днів невикористаної чергової відпустки за 2021 рік.
Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) за час затримки невиплати належних сум при звільненні зі служби 27683,50 грн.
Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) довідку про розмір грошового забезпечення і довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, а також оформити грошовий атестат та всі необхідні документи і подання про призначення ОСОБА_1 пенсії і направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві інформацію про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) та сплачені суми страхових внесків за період з 01.11.2014 по 03.01.2022.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) 4962,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко