ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 жовтня 2022 року м. Київ № 640/6952/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ»
доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправною та скасування постанови,
Приватне акціонерне товариство «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ» звернулось до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.03.2021 № 380 «Про накладення штрафу на ПрАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2021 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві і відповіді на відзив.
Відповідач проти позову заперечує про що надав до матеріалів справи письмовий відзив та заперечення.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір на підставі наявних письмових доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
05 березня 2021 року відповідачем на підставі Акта позапланової виїзної перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 19 лютого 2021 року № 101, винесено оскаржувану постанову №380, якою на позивача накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов, а саме:
- частини третьої статті 21 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» щодо невиконання вимоги Регулятора в частині надання ПРАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ» інформації та пояснень відповідно до листів НКРЕКП від 21 грудня 2020 року №13715/16/7-20 та від 03 лютого 2021 року №79/16.03.2/5-21;
- підпункту 11 частини другої статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» в частині неподання або несвоєчасного подання оператору газотранспортної системи, оператору газорозподільної системи, оператору газосховища, оператору установки LNG та суб'єктам владних повноважень на ринку природного газу інформації, передбаченої законодавством, або надання завідомо неправдивої інформації;
- пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у частині надання постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Суть спору виходить із того, що позивачем спершу не було надано ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальнику «останньої надії», інформації про споживачів газу, включених до реєстру постачальника «останньої надії» (надалі - ПОН), а після призначення перевірки на відповідні запити відповідача, позивачем такої інформації і до Національної комісії також надано не було, що в сукупності й зумовило накладення на позивача штрафу.
Позивачем сам факт неподання інформації не заперечується. Разом із тим, вважаючи протиправним застосування штрафу, позивач посилається на наступне:
- відсутність правових підстав для надання ПОН персональних даних побутових споживачів, через те, що в складі інформації, яка має бути подана ПОН про споживачів газу, міститься графа «поштова адреса споживача». При цьому позивач наполягає, що побутові споживачі не надавали йому згоди на обробку своїх персональних даних для передачі ПОН;
- відсутність погодженої відповідно до законодавства форми надання інформації до ПОН. В цій частині позивач посилається на те, що в повідомленнях про надання інформації, які були ним отримані від «Нафтогаз України» не зазначалось, чи погоджена форма повідомлення із НКРЕКП;
- інформація про ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача, поштову адресу об'єкта споживача, є комерційною таємницею Позивача;
- положення щодо передачі інформації ПОН про ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача, поштову адресу об'єкта споживача, яке порушує права інтелектуальної власності Позивача на комерційну таємницю, установлено не законом, а підзаконним нормативно-правовим актом - Кодексом ГТС;
- позивач не міг порушити підпункт 11 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу», адже ПОН не є оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи, оператором газосховища, оператором установки LNG або суб'єктом владних повноважень;
- відповідачем порушено строк застосування санкцій;
- в період з 22 грудня 2020 р. по 24 січня 2021 р. Позивач простоював на підставі наказу від 22 грудня 2020 р. № 414. Зазначені обставини, про які Позивач повідомив Відповідача листом від 04.02.2021 р. № 210, і зумовили не надання відповідей по суті на запити Відповідача від 21.12.2020 р. № 13715/16/7-20 та від 03.02.2021 p. № 79/16.32/5-21.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення встановлено Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22.09.2016 (далі - Закон №1540-VIII), відповідно до приписів статті 1 якого, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами статей 2, 3 Закону № 1540-VIII встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики, щодо діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання, в тому числі, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.
Згідно із пунктами 11, 12 статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.
Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю (частина 1 статті 19 Закону №1540-VIII).
Водночас, частиною 7 цієї ж статті Закону визначено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є: обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав; обґрунтоване звернення суб'єктів господарювання та споживачів про порушення суб'єктом природної монополії законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора (частина 5 статті 19 Закону №1540-VIII).
Відповідно до положень статті 22 Закону № 1540-VIII суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції, серед іншого, у вигляді накладення штрафу.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
В акті перевірки відповідачем встановлено, серед іншого, порушення позивачем пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов, в контексті положень п.2 гл.5 розділу 4 КГС.
Стосовно даного порушення суд зазначає наступне.
Пунктом 2.1. глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (надалі, також Ліцензійні умови) закріплено, що здійснення господарської діяльності з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.
Враховуючи викладене, дотримання таких положень чинного законодавства є обов'язком позивача, за умови здійснення ним господарської діяльності з постачання природного газу на підставі ліцензії.
В пункті 2 гл.5 розділу 4 КГС передбачено, що оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи / оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
поштову адресу об'єкта споживача.
Оскільки КГС є нормативно-правовим актом, а вказана вище норма пункті 2 гл.5 розділу 4 КГС є чинною та не скасованою, є можливим дійти висновку, що дана норма імперативно обов'язкова до виконання позивачем, як оператором газорозподільних систем.
При цьому, у випадку незгоди позивача із правомірністю зазначеної норми КГС, останній не був позбавлений можливості на її оскарження в судовому порядку, чого як свідчать матеріали справи зроблено не було.
Таким чином, у разі якщо споживач природного газу потрапив до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», Оператори газорозподільних систем, в тому числі і позивач, зобов'язані протягом трьох діб надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію (ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача) щодо таких споживачів за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Актом перевірки № 101 встановлено, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальник «останньої надії», звернулось до НКРЕКП листом від 13.10.2020 №119/13-2076 в якому повідомило, що в Реєстрі постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи було двічі автоматично зареєстровано побутових споживачів, оператором газорозподільних систем яких є ПрАТ «Мелітопольгаз», а саме 04.10.2020 - 73 615 побутових споживачів та 10.10.2020 - 73 575 побутових споживачів.
Крім того, листом від 24.11.2020 № 119/05-2665 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до НКРЕКП в якому зазначило, що 4, 10 та 14 жовтня 2020 року на території Оператора ГРМ ПрАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ» більше 73,5 тисяч споживачів включались до Реєстру постачальника «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»), але інформацію про цих споживачів не отримано, тому ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до ПрАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ» з прохання терміново надати інформацію щодо споживачів на території здійснення ліцензованої діяльності ПрАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ», які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії». Однак відповідь позивачем надана не була.
Позивачем не заперечується факт отримання листа ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 17.11.2020 №119/05-2608. Даний лист долучено позивачем до матеріалів справи.
Як наслідок, листом від 21.12.2020 № 13715/16/7-20 НКРЕКП зобов'язала Ліцензіата привести свої дій у відповідність до вимог чинного законодавства та письмово повідомити НКРЕКП у термін до 24.12.2020 щодо ненадання до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії», інформації за формою оператора газотранспортної системи, погодженої Регулятором.
Даний лист отриманий позивачем 05.01.2021, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції.
Даний лист залишився без належного реагування зі сторони позивача.
НКРЕКП листом від 03.02.2021 № 79/16.3.2/5-21 повторно направила запит позивачу стосовно надання пояснень по фактах, викладених в листі ТОВ «ГК «Нафтогаз України», зокрема, ненадання постачальнику «останньої надії» протягом трьох діб через інформаційну платформу інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором, протягом жовтня-листопада 2020 року.
Даний лист отриманий позивачем 04.02.2021, про що також свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції.
ПрАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ» листом від 04.02.2021 № 210 повідомило НКРЕКП про розгляд листа № 79/16.3.2/5-21 та зазначило, що з метою запобігання поширенню гострих респіраторних хвороб, в тому числі COVID-19, працівники підприємства по 24 січня 2021 року включно знаходились на вимушеному простої. Це унеможливило своєчасне відслідковування надходження поштової кореспонденції, вчасне здійснення необхідний заходів щодо витребування та надання необхідної інформації та документів.
В той же час, інформація стосовно надання до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії», інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою погодженою Регулятором та пояснень щодо ненадання інформації на лист НКРЕКП від 21.12.2020 № 13715/16/7-20 не надана.
Станом на дату винесення оскаржуваної постанови - 05.03.2021 інформація щодо споживачів на території здійснення ліцензованої діяльності ПрАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ», які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії» ПрАТ «МЕЛІТОПОЛЬГАЗ» не надана.
За таких обставин, оскільки позивач був зобов'язаний надати ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальнику «останньої надії», відповідну інформацію за формою оператора газотранспортної системи, погодженою відповідачем, чого зроблено не було, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача порушення пункту 2.1 ґлави 2 Ліцензійних умов та пп.11 ч.2 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу», внаслідок чого спірна постанова про накладення штрафу є цілком правомірною.
Посилання позивача на те, що він не міг порушити підпункт 11 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу», адже ПОН не є оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи, оператором газосховища, оператором установки LNG або суб'єктом владних повноважень, судом відхиляються, виходячи із наступного.
Підпунктом 11 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: неподання або несвоєчасне подання оператору газотранспортної системи, оператору газорозподільної системи, оператору газосховища, оператору установки LNG та суб'єктам владних повноважень на ринку природного газу інформації, передбаченої законодавством, або надання завідомо неправдивої інформації.
Частиною 3 ст.21 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що під час розгляду скарг, вирішення спорів Регулятор має право вимагати від суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, копії документів, пояснення та іншу інформацію, необхідні для встановлення фактичних обставин справи та врегулювання спорів.
Оскільки позивачем до відповідача не було надано письмових пояснень з відповідними підтверджуючими документами стосовно не подання до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як ПОН, інформації щодо споживачів, є можливим дійти висновку що позивачем було скоєно правопорушення на ринку природного газу у формі неподання суб'єкту владних повноважень інформації, що передбачена законодавством, внаслідок чого висновок відповідача про порушення позивачем 11 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» є обґрунтованим.
Посилання позивача на відсутність правових підстав для надання ПОН персональних даних побутових споживачів, через те, що в складі інформації, яка має бути подана ПОН про споживачів газу, міститься графа «поштова адреса споживача», судом відхиляються, оскільки обов'язок щодо подання ПОН вичерпного переліку інформації про споживача, в тому числі і його поштової адреси, визначений конкретною нормою КГС, яка проаналізована вище, а у випадку незгоди позивача із такою нормою, позивач не позбавлений можливості її оскаржити з посиланням на порушення Закону України «Про захист персональних даних».
В даному випадку дослідження питання порушення / не порушення пунктом 2 гл.5 розділу 4 КГС вимог Закону України «Про захист персональних даних» виходить за межі предмета доказування.
З аналогічних підстав судом відхиляються доводи позивача про те, що інформація про ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача, поштову адресу об'єкта споживача, є комерційною таємницею Позивача а також про те, що положення щодо передачі інформації ПОН про ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача, поштову адресу об'єкта споживача, яке порушує права інтелектуальної власності Позивача на комерційну таємницю, установлено не законом, а підзаконним нормативно-правовим актом - Кодексом ГТС, адже у випадку суперечності підзаконного НПА вимогам Закону позивач має право оскаржити такий НПА в судовому порядку.
Стосовно доводів позивача з приводу відсутності погодженої відповідно до законодавства форми надання інформації до ПОН, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, абзацом 2 пункту 2 Глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
З урахуванням зазначених положень Кодексу ГТС, ТОВ «Оператор газотранспортної системи» було створено форму 10 «Інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника останньої надії», яка погоджена НКРЕКП листом від 10261/16.3.2/7-20 за підписом Голови НКРЕКП Тарасюка В. В.
Доводи позивача на рахунок відсутності у Тарасюка В.В. компетенції на одноособове погодження форми 10 судом відхиляються, адже в такому випадку позивач не позбавлений можливості оскаржувати дії НКРЕКП в цій частині, чого зроблено не було.
Посилання позивача на порушення відповідачем строку застосування санкцій є безпідставними, виходячи із такого.
В даному випадку позивач посилається на те, що про порушення позивачем Ліцензійних умов НКРЕКП дізналась з листів ТОВ «ГК Нафтогаз України» ще в жовтні-грудні 2020 року, внаслідок чого 30-денний строк на застосування штрафу закінчився задовго до винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч.11 ст.19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.
У вирішенні питання щодо дотримання відповідачем 30 денного строку на прийняття спірної постанови суд звертається до норм Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428.
Так, Так, пунктом 7.1 Порядку № 428 визначено, що в акті позапланової перевірки відображається інформація з перевірки питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки, а в разі виявлення порушення - його детальний опис з посиланням на відповідну норму законодавства та/або ліцензійних умов.
Відповідно до пункту 7.4 Порядку № 428 у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП у 30-денний строк з дня складання акта перевірки розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій НКРЕКП має отримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку про те, що виявлені порушення Ліцензіата можуть бути зафіксовані виключно в акті перевірки, а днем виявлення порушення є день складання відповідного таке, в якому таке порушення зафіксовано.
Оскільки акт перевірки №101 датований 19.02.2021, с спірна постанова датована 05.03.2021, то суд приходить до висновку що відповідачем не було порушено строк застосування до позивача штрафних санкцій.
Стосовно доводів позивача про те, що в період з 22 грудня 2020 р. по 24 січня 2021 р. Позивач простоював на підставі наказу від 22 грудня 2020 р. № 414, що й зумовило не надання відповідей по суті на запити Відповідача від 21.12.2020 р. № 13715/16/7-20 та від 03.02.2021 p. № 79/16.32/5-21, суд зазначає наступне.
Дійсно, Постановою КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоУ-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 p. до 28 лютого 2021 p. на території України встановлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211, від 20.05.2020 p. № 392 та від 22.07.2020 p. № 641.
Даною постановою підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності рекомендовано встановити для працівників режим дистанційної (надомної) роботи.
У той же час, рекомендації Уряду щодо організації дистанційного режиму роботи не могли звільнити позивача від обов'язку виконання вимог п.2 гл.5 розділу 4 КГС.
Крім того, суд приймає до уваги, що позивач до матеріалів справи не надав доказів неможливості виконання вказаних вище вимог КГС після 24.01.2021, з урахуванням того, що акт перевірки був складений 19.02.2021.
При цьому, перевірка була розпочата 17.02.2021, а отже, з урахуванням листів-вимог відповідача позивач достеменно міг знати про відповідальність, яка настане у випадку не виконання вимог п.2 гл.5 розділу 4 КГС.
Стосовно пропорційності застосування до позивача суми штрафу залежно від тяжкості чиненого порушення, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень статті 22 Закону № 1540-VIII суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу».
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді накладення штрафу.
Разом з тим, частиною 1 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» установлено, що суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.
Регулятор, у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу, приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51000 грн до 850000 грн) - на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню: за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню.
Оскілки матеріали справи не містять доказів поважності причин не виконання позивачем Ліцензійних умов в частині п.2 гл.5 розділу 4 КГС, а у позивача було достатньо часу або для виконання вказаних вимог КГС або для оскарження НПА в цій частині в судовому порядку, з урахуванням дискреційної повноважень відповідача щодо визначення міри відповідальності, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз» (код 05535349, адреса: 72318, місто Мелітополь, вул. Чкалова, будинок 47а).
НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м.Київ, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 19).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович