про залишення позовної заяви без руху
31 жовтня 2022 року
м. Харків
справа № 641/145/22
провадження №2/638/3652/22
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Яковлевої В.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однієї сім'єю та визнання права на спадкування за законом,
14 січня 2022 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однієї сім'єю та визнання права на спадкування за законом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2022 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді Боговського Д.Є.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Боговського Д.Є. від 18 січня 2022 року вищевказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однієї сім'єю та визнання права на спадкування за законом, передана за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2022 року, вищевказана справа надійшла в провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Невеніцина Є.В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2022 року визначено суддю-доповідача Яковлеву В.М., у зв'язку з наказом голови суду № 02-03/16 від 14 березня 2022 року про увільнення ОСОБА_3 у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, розпорядження № 02-06/27 від 25 жовтня 2022 року.
Матеріали цивільної справи передані у провадження судді Яковлевої В.М. 26 жовтня 2022 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2022 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однієї сім'єю та визнання права на спадкування за законом.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею 175, 177 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що на даний час не може бути відкрито провадження у справі, оскільки позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, зокрема спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено право особи звернутися до суду за захистом свого права чи інтересу та на відповідні способи захисту порушених прав чи інтересів, і цей перелік не є вичерпним. При розгляді справи суд має зважати на те, які саме правовідносини випливають із встановлених обставин справи, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та визначити, у чому саме полягають і ким саме порушені, невизнані чи оспорені права, за захистом яких звернулася особа.
Спосіб захисту має бути ефективний як у законі, так і на практиці. У переліку способів захисту прав законодавець не зазначив, до якого саме порушеного права їх слід застосовувати. Саме тому так важливо з'ясувати зміст правовідносин та ким це право порушено.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Ця позиція повторюється в низці судових постанов, які стосуються способу захисту порушеного права. Також у постановах ВП ВС містяться висновки про те, що застосування судом того чи іншого способу захисту порушеного права має приводити до повного відновлення або захисту порушеного права чи інтересу позивача, не потребувати повторного звернення до суду; таке судове рішення має бути виконуваним і відповідати принципу процесуальної економії.
В прохальній частині позовної заяви позивачка просить встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 однією сім'єю понад п'ять років, а також визнати за ОСОБА_1 право на спадкування законом.
При цьому друга вимога є неконкретизованою. Суду є незрозумілим, який саме спосіб порушеного права просить застосувати позивачка. Позивачкою також не визначено, на яке конкретно майно (або немайнові права) вона просить визнати право на спадкування.
А відтак є незрозумілим є така вимога майнового чи немайновою характеру, у зв'язку із чим суду неможливо визначити суму судового збору, який підлягає сплаті.
Таким чином, необхідно визначити конкретний спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону, і який позивачка просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, за яку позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі (2481 грн * 0,4) 992,40 грн.
Стосовно другої вимоги, то є необхідність в її уточненні.
Ціна позову визначається з урахуванням статті 176 ЦПК України. Зокрема відповідно до п. 2 частини першої вказаної статті, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Якщо позивачкою буде конкретизовано та визначено другу вимогу як майнову, то необхідно зазначити ціну позову щодо позовних вимог майнового характеру, та сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн * 0,4) 992,40 грн та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або ж сплатити судовий збір у розмірі (2481 грн * 0,4) 992,40 грн за другу вимогу немайнового характеру.
Позовна заява також не містить відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Крім того, згідно з частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті131-1та статті131-2 цієї Конституції виключно прокурорами та адвокатами, зокрема, у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року.
Згідно з частиною четвертою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Отже, з 01 січня 2019 року представництво у судах першої інстанції в справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися виключно адвокатами.
Відповідно до частини першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Частинами першою, другою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Статтею 62 ЦПК України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Враховуючи пункт перший частини четвертої статті 274 ЦПК України, дана справа відповідно до вимог закону не може бути віднесена до категорії малозначних, оскільки стосується правовідносин щодо спадкування.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Статтею 26 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Матеріали справи свідчать, що позовна заява подана ОСОБА_2 - представником ОСОБА_1 .
До позовної заяви додано ордер на представництво інтересів позивачки адвокатом Казьонним Р.В. у Комінтернівському районному суді м. Харкова, Харківському апеляційному суді.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, а саме - подання до суду подання до суду документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 175 та 177 ЦПК України, та її копій відповідно до кількості учасників справи; документів, що підтверджують повноваження представника позивача.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однієї сім'єю та визнання права на спадкування за законом - залишити без руху для виконання вимог статей 175 та 177 ЦПК України протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя В.М. Яковлева