ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/16751/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2020 році в розмірі меншому ніж сім мінімальних пенсій за віком, а у 2021 році в розмірі меншому вісім мінімальних пенсій за віком.
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненні» соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком за 2021 рік, із урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі звертають увагу на рішення Конституційного Суду України, якими визнано неконституційними окремі положення законодавства, що дозволяло обмежувати розмір разової грошової допомоги. Відтак, виплату такої допомоги не в повному обсязі позивачі вважають порушенням своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/16751/21 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, справу в порядку пп.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автомазитований розподіл справ між суддями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2022 року адміністративну справу № 640/16751/21 прийняти до провадження судді Аблова Є.В в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Судом встановлено, що відповідачем подано клопотання від 20.01.2022 про залишення позовної заяви без розгляду у розгляду у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу
Суд зазначає, що у здійсненні перерахунку та виплаті невиплаченої частини грошової допомоги до 05 травня позивачу відмовлено листом відповідача від 24.05.2021, до суду з даним позовом позивач звернувся 15.06.2021 року, отже, позовну заяву позивачем подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідач своїм правом, передбаченим КАС України, на подачу відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_1 від 01.07.1996 року) і має право на отримання разової грошової допомоги відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Судом також встановлено, що позивач відповідно до наданих матеріалів справи з 2019 року має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, а з 2021 року - особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з цим позивач 24.05.2021 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки в розмірі, визначеному Законом №3551
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом від 24.05.2021 за №051-М-969-02 відмовлено у виплаті грошової допомоги.
Не погоджуючись з вищевказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551.
Суд звертає увагу на те, що позивач як особа з інвалідністю внаслідок війни отримує одноразову грошову допомогу, передбачену ст.13 Закону №3551.
01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551 доповнено частиною в такій редакції:
«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону №3551 викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551 застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551 фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону №3551 у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах:
- інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком;
- II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;
- III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551, особам з інвалідністю внаслідок війни здійснюється у розмірах: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України у Постанові №325 визначено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня, що, відповідно, є меншим, ніж встановлено Законом №3551.
Отже, на час виплати позивачу у 2020-2021 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551 і Постанови КМ №112 та №325.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020-2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551, який має вищу юридичну силу.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
Верховний Суд зазначив, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевказаний правовий висновок Верховного Суду, викладений у зразковій справі, суд зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020-2021 роках повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону №3551 у редакції Закону № 367-ХІV.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону №3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону №3551 в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону №3551.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20 зазначила, що оскільки Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, саме управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
При цьому у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи Центру, викладені у відзиві на позов, про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги ним проводилась у 2020 році відповідно до Паспорта бюджетної програми, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 17 березня 2020 року № 216, яким визначені чіткі розміри щорічної разової грошової допомоги відповідно до Постанови № 112, тому Центр не є розпорядником бюджетних коштів, а належним органом, який може нести відповідальність у цьому випадку, є Мінсоцполітики. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки у квітні 2020 року разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу Центром та соціальні виплати особам з інвалідністю внаслідок війни на рівні Полтавської області централізовано проводяться Центром, то саме останній є належним відповідачем у справі.
Зазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду є повністю застосовним і до спірних правовідносин у цій справі та підтверджує, що відповідач у справі є належним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу як учаснику бойових дій було виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі 3160, 00 грн. та 3906,00 грн. відповідно.
За таких обставин, оскільки позивач має право на отримання у 2020-2021 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону №3551 у редакції Закону № 367-ХІV, у той час як відповідач не виплачував вказану допомогу позивачу саме як особі з інвалідністю внаслідок війни, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, а також щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а також недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій (бездіяльності).
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Гузара Любомира, 7, ЄДРПОУ 22886300) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2020 році в розмірі меншому ніж сім мінімальних пенсій за віком, а у 2021 році в розмірі меншому вісім мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненні» соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 13 Закону України «Про статус гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком за 2020 рік та виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком за 2021 рік, із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Аблов