01 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/6918/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, подану у порядку статті 383 КАС України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, подану у порядку статті 383 КАС України, у якій просить:
1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 620/6918/21, пов'язану з невиплатою нарахованої позивачу доплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_2 до своєї смерті, за період з 05.01.2021 по 30.06.2022, у розмірі 105 669,26 грн;
2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити позивачу виплату заборгованості по нарахованій доплаті пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_2 до своєї смерті, за період з 05.01.2021 по 30.06.2022, у розмірі 105 669,26 грн.
Розглянувши заяву про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, подану у порядку статті 383 КАС України, суд доходить висновку, що подана заява не відповідає приписам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України визначено, що у такій заяві зазначаються, зокрема: 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
У свою чергу як визначено в статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому подана, в порядку статті 383 КАС України, вищезазначена заява до передбаченого частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
Суд зазначає, що підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання заяви в порядку виконання судового рішення.
З системного аналізу викладених положень вбачається, що на заявника (позивача) покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».
Втім заявником (позивачем), в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення його від сплати судового збору не зазначено.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18 та у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 0240/2226/18-а.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Як встановлено судом та відповідно до матеріалів заяви позивач дізнався про дії відповідача, які вважає протиправними, із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.06.2022. Надалі позивачем дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області були оскаржені до суду та суд ухвалою від 19.08.2022 відмовив у відкритті провадження.
Тож позивач дізнався про порушення своїх прав 19.08.2022, проте до суду із заявою звернувся 25.10.2022 згідно з відміткою Укрпошти на описі вкладення до листа.
Навіть зважаючи на додані до заяви докази, а саме постанову про закінчення виконавчого провадження від 03.10.2022 та копію конверту з відміткою Укрпошти на конверті із зазначенням дати - 05.10.2022, вони свідчать про пропуск позивачем десятиденного строку звернення до суду.
За наведених обставин суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, установленим нормами чинного законодавства.
Приписами частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Виходячи з викладеного вище, суд вказує, що дана заява підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, подану у порядку статті 383 КАС України - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 01.11.2022.
Суддя О.В. Заяць