31 жовтня 2022 року Чернігів Справа № 620/7444/22
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Поліщук Л.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)", в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 18.11.2021 № 197 СВПР про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження та від 17.05.2022 № 81 СВПР про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 992,40 грн (0,4*2481,00 грн - розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2022 року відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Суд зауважує, що при поданні позовної заяви квитанції, яка підтверджує сплату судового збору у розмірі 992,40 грн позивачем до суду не надано. Разом з тим, позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 17 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», в якому передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Однак, позивачем не надано суду доказів наявності/відсутності на особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Вказане вище свідчить про те, що позовна заява подана з порушенням вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із змісту позовних вимог вбачається, що позивачем оскаржуються Постанови про накладення дисциплінарних стягнень, які датовані 18.11.2021 та 17.05.2022. При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 18.10.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого положеннями КАС України.
В обґрунтування причин пропущення строку звернення до суду позивач зазначив, що вказане обумовлене неповідомленням його адміністрацією установи виконання покарань про початок та завершення дисциплінарного провадження.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно.
Суд відхиляє посилання позивача як на поважність причин пропуску ним строку звернення до суду неповідомлення його про початок і кінець дисциплінарного провадження, оскільки предметом позову є не підстави чи дотримання процедури проведення вказаного провадження, а є оскарження Постанов про застосування до позивача дисциплінарних стягнень. Відповідно, зважаючи на вказане вище, початок перебігу строку звернення до суду слід обраховувати з моменту, коли позивач дізнався про вказані Постанови.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважним.
Вказане вище свідчить про те, що позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду: документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030101; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія (№ 91)" про визнання протиправними та скасування постанов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О. Поліщук