01 листопада 2022 року Київ №320/2559/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" (далі - Позивач, Товариство) з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - Відповідач, ГУ Держпраці у Київській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпраці в Київській області вих. № 11/3/21/22510 від 11.11.2021 про відмову у видачі дозволу;
- зобов'язати Головне управління Держпраці в Київській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме:
- Газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах (Група А п. 3 Додатку 2 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 77);
- Роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах (Група А п. 7 Додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткований підвищеної небезпеки (в редакції постанови Кабінету Міністрів України ввід 03.02.2021 № 77);
- Земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій (Група А п. 8 Додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (в редакції від 03.02.2021 № 77);
- Монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (Група А п. 11 Додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 77), а саме: Системи газопостачання природним і зрідженим газом суб'єктів господарювання, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 0,1 МВт (Група Б п. 4 Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, який затверджено від 03.02.2021 № 77);
- Будівництво магістральних газопроводів, нафтопроводів і продуктопроводів (нафтопродуктопроводів, аміакопроводів, етиленопроводів тощо), систем газопостачання природного та зрідженого газу (Група А п. 30 Додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 77).
Згідно з рішенням суду від 18 липня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Держпраці в Київській області щодо повернення ТОВ "ТСКНОВ", листом від 11.11.2021№ 11/3/21/22510, наданого ним пакету документів для отримання дозволу на доопрацювання та неприйняття відповідно до положень Закону № 2694-XII і Порядку № 1107 рішення про видачу дозволу або про відмову у його видачі; зобов'язано Головне управління Держпраці в Київській області повторно розглянути заяву ТОВ "ТСКНОВ" від 28.10.2021 та прийняти відповідно до положень Закону № 2694-XII і Порядку № 1107 рішення про видачу йому дозволу або про відмову у його видачі; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які поніс та понесе у зв'язку з розглядом даної справи позивач складає 27 000 грн, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
31 серпня 2022 року від позивача до суду надійшла заява про долучення доказів понесення позивачем судових витрат, в якій просить: прийняти дану заяву, додані до неї документи та долучити їх до матеріалів справи, поновити строк подання даної заяви та доданих до неї документів.
В обґрунтування заяви зазначено, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу яку поніс позивач у суді складає 14 450 гривень 00 копійок. Рішення в справі було прийняте 18 липня 2022 року, у свою чергу представник позивача з 24 лютого 2022 року частково призупинив, а з червня 2022 року повністю призупинив свою діяльність з надання правничої допомоги, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується листами АБ "ПРОКОПЕНКО ТА ПАРТНЕРИ", що ускладнює підписання будь-яких первинних документів (актів тощо), у тому числі у зв'язку з тим, що представник позивача не знаходиться за місцезнаходженням. Крім того, провадження у справі здійснювалось в рамках письмового провадження, що також спричинило затримку з ознайомленням позивачем з рішенням суду в даній Справі.
Ухвалою від 5 вересня 2022 року Київський окружний адміністративний суд поновив ТОВ "ТСКНОВ" строк для подачі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, призначив судове засідання щодо розгляду питання про судові витрати на 8 вересня 2022 р. 14:00 год.
08 вересня 2022 року до суду від Головного управління Держпраці у Київській області надійшли додаткові пояснення щодо надання правничої допомоги адвокатом, в яких відповідач зазначає про відсутність підстав для поновлення строку для подання позивачем такої заяви та просив суд повністю відмовити в задоволенні заяви позивача від 22 серпня 2022.
В судове засідання 15.09.2022 сторони по справі не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, 15 вересня 2022 року представник позивача та представник відповідача надали суду заяви про розгляд заяви про стягнення судових витрат у справі без їх участі.
Враховуючи вищезазначене, судом у судовому засіданні 15.09.2022 ухвалено подальший розгляд заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву про стягнення судових витрат, додаткові пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Положеннями пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми випливає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським Бюро "Прокопенко та партнери" 9 лютого 2022 року укладений договір № 09/02/22 про надання правової (правничої) допомоги.
Згідно з п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 09/02/22 від 09.02.2022 виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання правової (правничої) допомоги замовнику з приводу оскарження рішень, діянь Головного управління Держпраці у Київській області, а замовник зобов'язується прийняти відповідні послуги та сплатити їх.
Пунктом 3.2 та 3.2.1 Договору, вартість Послуг, що надаються Виконавцем Замовнику за цим Договором, визначається з урахуванням Додатку 1 до Договору "Вартість правничої допомоги". Фактично надані Послуги фіксуються у Акті надання правничої допомоги, який підписується Сторонами після винесення рішення по суті справи, закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду(у кожній інстанції окремо). Вартість наданих Послуг оплачується Замовником на банківський рахунок Виконавця, що зазначений у реквізитах даного Договору, на підставі рахунку (рахунків) який (які) формує(ю)ться Виконавцем.
Замовник зобов'язаний здійснити повний розрахунок, за Послуги надані Виконавцем у суді першої інстанції, протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту прийняття судом апеляційної інстанції рішення (постанови, ухвали про закриття провадження тощо) у справі, а у разі неоскарження - протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту прийняття судом першої інстанції рішення, яким завершується розгляд справи по суті.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір № 09/02/22 від 9 лютого 2022 року про надання правової (правничої) допомоги, вартість правничої допомоги, що є додатком № 01 до Договору № 09/02/22 від 9 лютого 2022 року та акт № 01 надання правничої допомоги, згідно якого загальний розмір вартості послуг адвоката становить 14450, 00 гривень, до якої входить:
консультація ( у тому числі підготовлення та укладення Договору № 09/02/22 від 9 лютого 2022 року ) -700 грн;
підготовка адвокатом Прокопенком П.С. позовної заяви у справі № 320/2559/22) - 8 750, 00 грн;
підготовка адвокатом Прокопенком П.С. відповіді на відзив у справі № 320/2559/22 - 5 000, 00 грн.
22 серпня 2022 року Адвокатським Бюро "Прокопенко ат Партнери" було виставлено позивачу Рахунок на оплату № 1-09/02/22 на суму 14 450, 00 грн.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 14 450, 00 грн.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Водночас обов'язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем в межах даної справи заявлено не було.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Водночас в силу положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов задоволено частково, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем в межах даної справи заявлено не було і беручи до уваги, що позовні вимоги мають немайновий характер, що унеможливлює визначення конкретної частки задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, загальний розмір яких складає 7 225, 00 грн.
Крім того, відповідно до положень частини першої та другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 1, 2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Як випливає з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 580 від 10 лютого 2022 № 560 (а.с.10), яка наявна в матеріалах справи.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 240, 50 грн, необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
Водночас при ухваленні рішення по справі № 320/2559/22 не вирішено питання про судові витрати.
Отже, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у загальній сумі 8 465, 50 грн: судовий збір у розмірі 1 240, 50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 225, 00 грн.
Відтак беручи до уваги вищевикладене, а також те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 320/2559/22 питання про судові витрати не вирішено, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо обґрунтованих підстав для ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалити в адміністративній справі №320/2559/22 додаткове судове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" (місце знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 42, код ЄДРПОУ: 37360041) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, місце знаходження: м. Київ, вул. Вавілових, 10 ) судові витрати у сумі 8 465, 50 грн (вісім тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок).
Відмовити у задоволенні щодо іншої частини вимог заяви.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.