ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"01" листопада 2022 р. Справа № 300/4352/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачу «з урахуванням максимального розміру пенсії» та зобов'язати відповідача з 01.12.2019 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії «без обмеження максимального розміру пенсії», з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно із частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи приписи пункту 1 частини 1 вищевказаної статті КАС України позовна заява подається особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Пунктом 5 частини 5 статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем, усупереч вищевказаним вимогам КАС України, не долучено до позовної заяви копії документів для встановлення його адміністративної процесуальної дієздатності, зокрема, доказів (документів), що підтверджують його особу, як то паспорт.
Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір”.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2022 складає 2481 гривні.
Положенням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У спірному випадку, в позовній заяві зазначено одну вимогу немайнового характеру, а тому за подання цього адміністративного позову судовий збір становить у розмірі 992,40 грн., який позивач не сплатив.
17.10.2022 позивач подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви. Вказане клопотання від 31.10.2022 мотивовано тим, що розмір судового збору за подання позовної заяви перевищує 5% річного доходу позивача за попередній календарний рік. Так, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 28.08.2022, дохід ОСОБА_1 за 2021 рік склав 13423,46 грн. За вказаних обставин, зважаючи на майновий стан ОСОБА_1 та з метою забезпечення доступу до суду, позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Розглянувши клопотання позивача від 31.10.2022 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, суддя вказує на таке.
Відповідно до частини першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 8 вищевказаного Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставах, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі в тому числі за умови коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Таким чином, здійснивши системний аналіз норм Закону, слід зазначити, що за наявності вищевказаної умови суд має право, а не обов'язок, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Водночас у пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини "Стебницький і Комфорт проти України” від 03.02.2011р. Заява №10687/02 вказано: “Суд також зазначає, що касаційна скарга підприємства-заявника на відмови судів нижчих інстанцій у задоволенні позову була повернута без розгляду внаслідок того, що підприємство-заявник не сплатило державне мито, яке вимагалося. У цьому зв'язку Суд повторює, що національні суди мають кращі можливості для тлумачення та застосовування норм матеріального та процесуального права (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі “Ріжамадзе проти Грузії” (Rizhamadze v. Georgia), заява №2745/03, п.21, від 31 липня 2007 року). Підприємство-заявник не скаржилося на те, що зазначене положення було нечітким і непередбачуваним, та не заявляло, що не мало коштів, аби сплатити державне мито, яке вимагалося, і, таким чином, було позбавлене можливості подати касаційну скаргу. Воно просто наполягало на своєму власному тлумаченні цього положення. Оскільки відповідні судові рішення не виявляють будь-якого явно свавільного мотивування (див., для порівняння, рішення у справі “Донадзе проти Грузії” (Donadze v. Georgia), заява №74644/01, п.32, від 7 березня 2006 року), Суд вважає, що скарга підприємства-заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо несправедливості провадження про відшкодування шкоди є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена згідно з підпунктом “а” пункту 3 та пунктом 4 статті 35 Конвенції”.
Отже, доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, зокрема необхідністю сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Так, що стосується судового збору за подання заяв, скарг, оскарження судових рішень, то цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, необхідно вважати прийнятними, враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи. Крім цього, такі витрати діють стримуючим фактором для легковажних претензій. Проте судовий збір не повинен бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Як встановлено судом вище, за подання цього адміністративного позову позивач має сплатити судовий збір у загальному розмірі 992,40 грн.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 28.08.2022, дохід ОСОБА_1 за 2021 рік у вигляді заробітної плати, нарахованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Капрол-Україна», склав 14127,75 грн., після вирахування сплачених податків становив 13423,46 грн. Таким чином, загальний розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру вказаного річного оподаткованого доходу позивача за попередній 2021 календарний рік (13423,46 грн.* 5% = 671,17 грн.).
Проте відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України сума пенсії не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а тому відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 28.08.2022 не містять інформації про отриману ОСОБА_1 в 2021 році окрім заробітної плати також пенсію.
Водночас слід звернути увагу на те, що згідно долученого до позовної заяви протоколу про перерахунок пенсії від 28.06.2022 за пенсійною справою № 007115-МВС, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, розмір якої обмежений максимальним розміром 19340,00 грн. в місяць.
Отже, на час звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 також отримує щомісячну пенсійну виплату в національній валюті України в розмірі 19340,00 грн., яка не входить до щомісячного оподаткованого доходу для цілей оподаткування в розумінні Податкового кодексу України, однак є майном в розумінні розділу 13 Цивільного кодексу України.
Натомість, на переконання суду, вказана щомісячна пенсійна виплата в розмірі 19340,00 грн. при застосуванні згідно статті 8 Закону "Про судовий збір" має бути врахована судом як дохід при оцінці майнового стану позивача на предмет того, чи не буде сума судового збору надмірним тягарем для особи. У спірному випадку сплата судового збору за подання цього позову - 992,40 грн. не буде для позивача надмірним фінансовим тягарем, оскільки ОСОБА_1 в змозі сплатити таку суму судового збору.
З огляду на вказані обставини, у задоволенні клопотання позивача від 31.10.2022 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
При цьому, за змістом частини першої статті 9 Закону України “Про судовий збір” суд не вправі відкрити провадження у справі, в разі якщо до спеціального фонду Державного бюджету України не надійшов судовий збір в розмірі, передбаченому цим Законом.
За вищевказаних обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 31.10.2022 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу, з дня вручення цієї ухвали, десятиденний строк для усунення вказаних у ній недоліків, шляхом надання суду доказів, які б підтверджували його адміністративну процесуальну дієздатність та доказу про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Гомельчук С.В.