ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" листопада 2022 р. справа № 300/3325/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Калинюк Роман Степанович, 18.08.2022 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Карпатського округу (надалі, також - відповідач, Інспекція) про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2021 по 07.06.2022 (включно) у розмірі 217873,70 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.05.2022 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №300/3980/20 скасовано, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №300/3980/20 змінено в мотивувальній частині щодо мотивів задоволення позовних вимог, викладено мотивувальну в редакції цієї постанови, в решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 залишено без змін. В свою чергу, наказом Державної екологічної інспекції України від 07.06.2022 №46-тр/т "Про скасування наказу Держекоінспекції від 15.09.2021 №129-тр/р" скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 15.09.2021 №129-тр/р "Про скасування наказу Держекоінспекції від 28.04.2021 №51-тр/р "Про поновлення ОСОБА_1 ". Згідно наказу від 08.06.2022 №182-о "Про вступ ОСОБА_1 до виконання обов'язків на посаді" ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу з 08.06.2022. Однак, не розглянуто питання про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Відповідач, 21.09.2022 скористався правом подання відзиву на позов №07-07/2448 від 19.09.2022, який міститься в матеріалах справи (а.с.65-69). Згідно відзиву відповідач позовні вимоги не визнав вважає їх необґрунтованими. Зазначив, що Інспекція виконала рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року по справі №300/3980/20 в частині стягнення з Державної екологічної інспекції Карпатського округу на користь ОСОБА_1 невиплаченої середньомісячної заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 20529,08 грн та виплатила вказану суму позивачу, що підтверджується розрахунковими листами за травень 2021 року, відомістю розподілу виплат від 13.05.2021, відомістю розподілу виплат від 28.05.2021. Звернув увагу суду на те, що відповідач станом на 29.06.2022 виконав рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі №300/3980/20 та здійснив остаточний розрахунок із позивачем і виплатив останньому залишок недоплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.12.2020 по 20.04.2021 у розмірі 56699,08 гри, що підтверджується розрахунковими листами за червень 2022 року, відомістю розподілу виплат від 16.06.2022. Крім того, безпідставною та необгрунтованою є позовна вимога позивача про стягнення з Державної екологічної інспекції Карпатського округу на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.09.2021 року по 07.06.2022 року (включно) у розмірі 217873,70 грн. Так як, ОСОБА_1 відпрацював 13 календарних днів у місяці вересні 2021 року за період з 01.09.2021 по 17.09.2021 включно, що підтверджується табелем обліку робочого часу за вересень 2021 року, розрахунковими листами за вересень 2021 року, відомістю розподілу виплат від 14.09.2021, відомістю розподілу виплат від 27.09.2021. Отже, 17 вересня 2021 року - останній робочий день ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу, за який позивачу виплачена заробітна плата. 18 вересня (субота) та 19 вересня 2021 року (неділя) - вихідні дні тижня, після 17 вересня 2021 року наступним робочим днем п'ятиденного робочого є 20 вересня 2021 року. За таких обставин, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить з 20.09.2022 по 07.06.2022, тобто 182 дні, а не як це безпідставно стверджує позивач з 09.09.2021 по 07.06.2022, кількістю 191 робочий день. Також заперечує проти заявлених позивачем судових витрат, пов'язаних із отриманням професійної правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн (а.с.65-69).
04.10.2022 позивач скерував суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що на даний час, роботодавець не провів оплату праці позивача за період вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню, з врахуванням долучених до відзиву на позов доказів по справі, за період з 20.09.2021 по 07.06.2022 у сумі 207607,40 грн з урахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Звернув увагу суду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогуул як складаової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі. Також, наполягає, враховуючи предмет спору, значення справи для позивача, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію ОСОБА_1 , що завялена позивачем до відшкодування сума у розмірі 20000,00 грн відповідає критеріям розумності, виправданості та співмірності із складністю справи (а.с.100-105).
Суд оцінює подану відповідь на відзив як заяву про уточнення позовних вимог, яка надійшла в межах строку, встановленого статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства. Відтак, розгляду підлягають позовні вимоги з урахуванням відповіді на відзив від 04.10.2022.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, судом встановлено наступне.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі №300/3980/20 позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправним і скасовано наказ Державної екологічної інспекції України №447-0 від 11.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу з 25 грудня 2020 року, стягнуто з Державної екологічної інспекції Карпатського округу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2020 по 20.04.2021 у розмірі 77 228 (сімдесят сім тисяч двісті двадцять вісім) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №300/3980/20, Державна екологічна інспекція України видала наказ від 28.04.2021 №51-тр/р "Про поновлення ОСОБА_1 " (а.с.82).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Наказом Державної екологічної інспекції України № 129-тр/р від 15.09.2021 скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 21 квітня 2021 року № 51-тр/р «Про поновлення ОСОБА_1 » (а.с.86).
Наказом Державної екологічної інспекції Карпатського округу № 294-о від 16 вересня 2021 року «Щодо оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 15.09.2021 року № 129-тр/р «Про скасування наказу Держекоінспекції від 28.04.2021 № 51-тр/р «Про поновлення ОСОБА_1 »: оголошено наказ Державної екологічної інспекції України № 129-тр/р від 15.09.2021 (пункт 1), вважати 17.09.2021, останнім днем перебування у відрядженні ОСОБА_1 , начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природнього середовища Карпатського округу - останнім робочим днем (пункт 2) (а.с.87).
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.05.2022:
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 300/3980/20 скасовано;
рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 300/3980/20 змінено у мотивувальній частині щодо мотивів задоволення позовних вимог, викладено мотивувальну в редакції цієї постанови;
в решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 300/3980/20 залишено без змін.
Наказом Державної екологічної інспекції України від 07.06.2022 № 46-тр/т «Про скасування наказу Держекоінспекції від 15.09.2021 року № 129-тр/р» скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 15.09.2021 № 129-тр/р «Про скасування наказу Держекоінспекції від 28.04.2021 року № 51- тр/р «Про поновлення ОСОБА_1 ».
Згідно наказу від 08.06.2022 № 182-о «Про вступ ОСОБА_1 до виконання обов'язків на посаді» ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу з 08 червня 2022 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису зі збереженням 6 (шостого) рангу державного службовця в межах посад державної служби категорії «Б».
Відповідно вимог Кодексу законів про працю України (надалі, також - КЗпП України) та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.09.2021 по 07.06.2022, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).
Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку №100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану_відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) (підпункт "б" пункт 4 Порядку №100).
Відповідно до пункту 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У силу пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом втсановлено, що період вимушеного прогулу позивача тривав з 20.09.2021 по 07.06.2022., з огляду на таке.
Відповідно до наказу Інспекції від 03.09.2021 №7-к «Про відрядження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 » позивач перебував у відрядженні строком 03 календарні дні з 07.09.2021 по 09.09.2021 в м. Ужгород (Нижнє Солотвино) Закарпатської області (а.с.84).
Згідно наказу Інспекції від 14.09.2021 №8-к «Про відрядження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 » позивач перебував у відрядженні строком 03 календарні дні з 15.09.2021 по 17.09.2021 для участі в засіданні колегії Держекоінспекції, яка відбулась у м. Кривий Ріг в офісі Державної екологічної інспекції України (а.с.85).
Таким чином, ОСОБА_1 відпрацював 13 календарних днів у місяці вересні 2021 року за період з 01.09.2021 по 17.09.2021, що підтверджується табелем обліку робочого часу за вересень 2021 року (а.с.77), розрахунковими листами за вересень 2021 року (а.с.78), відомістю розподілу виплат від 14.09.2021 (а.с.79-80), відомістю розподілу виплат від 27.09.2021 (а.с.81).
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, 17.09.2021 - останній робочий день ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу, за який позивачу виплачена заробітна плата.
18 вересня (субота) та 19 вересня 2021 року (неділя) - вихідні дні тижня, після 17 вересня 2021 року наступним робочим днем п'ятиденного робочого тижня є 20 вересня 2021 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається підстав для того, щоб здійснювати розрахунок середньої заробітної плати позивача з 09.09.2021 по 07.06.2022, згідно вимог позовної заяви від 17.08.2022. У той же час, враховуючи заперечення у відзиві на позов та долучених документальних доказів, представником позивача у відповіді на відзив позовні вимоги викладені у наступній редакції: "Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.09.2021 по 07.06.2022 у розмірі 207607,40 грн".
За таких обставин, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить з 20.09.2022 по 07.06.2022, тобто 182 дні.
Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою №58 від 13.09.2022, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за липень 2021 року становила 17620,95 грн (фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 15), за серпень 2021 року - 23444,07 грн (фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 21). Отже, середньоденна заробітна плата позивача за вказаний період становить: (17620,95 грн + 23444,07 грн)/ (15+21) = 1140,70 грн.
З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 1140,70 грн * 182 робочих дня = 207607,40 грн.
На підставі викладеного, суд вказує на необхідність стягнення з Державної екологічної інспекції Карпатського округу на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.09.2022 по 07.06.2022 у розмірі 207607,40 грн з вирахуванням розміру обов'язкових платежів.
Принагідно зауважити, що висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, на які покликається представнк позивача, стосуються спірних правовідносин до внесених змін до частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно).
В контексті вказаного суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі, також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці “Про захист заробітної плати” № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін “заробітна плата” означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України “Про оплату праці”, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)”, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію з незалежних від нього причин.
Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.
Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.
Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.
Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
Тому, вимога про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин до 18.07.2022 (включно) підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України без обмеження будь-яким строком, однак з 19.07.2022 частиною другою статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати.
Окрім цього, в контексті перевірки питання дотримання позивачем вимог процесуального закону при зверненні до суду необхідно керуватися приписами частини 1 статті 122 КАС України, за змістом яких позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу правового регулювання частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Враховуючи вищевикладені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю, слід стягнути з Державної екологічної інспекції Карпатського округу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.09.2021 по 07.06.2022 в сумі 207607,40 грн.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору, понесених позивачем, відсутні.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі.
Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України від 05.07.2012 за №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: договір про надання правової допомоги №15-08/01 від 15.08.2022, Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2022 серія АТ №1027542, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ІФ №001042 від 30.12.2015.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Крім того, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
В матеріалах даної справи наявні належним чином складенні оформленні та підписанні, документи, однак відсутній детальний опис робіт (наданих послуг).
Так, суд дійшов висновку, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в загальному розмірі 1000,00 грн, оскільки заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною. При цьому, враховує складність справи, затрачений час адвоката на надання таких послуг та враховує критерій співмірності, розумності та реальності їхнього розміру, заперечення у відзиві на позов відповідача, розбіжність заявлених позовних вимог у позовній заяві та відповіді на відзив, а також розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
За таких обставин, суд вважає, що до відшкодування підлягає сума в розмірі 10000,00 грн замість 20000,00 грн, з врахуванням складності справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином, з урахуванням положень частин 3, 5 статті 134, частини 9 статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державної екологічної інспекції Карпатського округу (код ЄДРПОУ 42702233, вул. Сахарова, 23а, м. Івано-Франківськ, 76014) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.09.2021 по 07.06.2022 в сумі 207607 (двісті сім тисяч шістсот сім) гривень 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Карпатського округу (код ЄДРПОУ 42702233, вул. Сахарова, 23а, м. Івано-Франківськ, 76014) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Державній екологічній інспекції Карпастького округу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Державної екологічної інспекція Карпатського округу (код ЄДРПОУ 42702233, вул. Сахарова, 23а, м. Івано-Франківськ, 76014).
Суддя Главач І.А.