31 жовтня 2022 року Справа № 280/4989/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Запорізької митниці про скасування рішення, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (далі - позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2022/000058/1 від 24.02.2022 Запорізької митниці;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2022/000178 від 24.02.2022 Запорізької митниці.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4962,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29 серпня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 30.08.2022.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альбакор» та Айсленд Сіфуд ЄХФ, Ісландія (постачальник) укладено контракт №26А/2017І від 13.03.2017 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).
Згідно даного контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж - морожена мойва.
Згідно інвойсу постачальника від 31.12.2021 №SR038000-8 товар постачався за ціною 0,6 доларів за кг товару відповідно, на умовах FCA Клайпеда, Литва.
Для здійснення митного оформлення товару 22.02.2022 позивачем по електронній системі до митниці подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці 112080/2022/003541), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 357858,88 гривень.
Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з митною декларацією позивачем наданий пакет необхідних документів згідно ч.2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) та додаткових документів:
- контракт №26А/2017І від 13.03.2017;
- інвойс від 31.12.2021 №SR038000-8;
- сертифікат якості № 38000-8 від 31.01.2022;
- міжнародна автотранспортна накладна СМR № 000921 від 18.02.2022;
- довідка про транспортні витрати від 18.02.2022;
- міжнародний сертифікат LTO295510/L2-3360 від 18.02.2022;
- експортна декларація № 22LTLC0100ЕК05CDF0 від 18.02.202;
- сертифікат походження № IS-046785-1 від 11.02.2022.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею 24.02.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA112080/2022/00058/1.
Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:
1) відповідно до п.1.5 Зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.03.2017 № 26А/2017І серед переліку товаросупровідних документів зазначено наступні документи: декларація виробника, пакувальний лист, прайс-лист, калькуляція. Зазначені документи до митного оформлення не надавалися;
2) відповідно до п. 5.8 контракту від 13.03.2017 № 26А/2017І: «інші умови оплати зазначаються в інвойсі». У наданому декларантом інвойсі від 31.12.2021 №SR038000-7 зазначено: «відстрочення платежу 90 календарних днів з дати виставлення інвойсу. Можливі зміни в графіку платежів за узгодженням сторін». Зазначені документи щодо сплати митної вартості до митного оформлення не надавались;
3) в поданій до митного оформлення копії митної декларації від 18.02.2022 №22LTLC0100ЕК05CDF0 зазначено вартість партії товару 10423,98 EUR, натомість вартість партії товару згідно рахунку від 31.12.2021 №SR038000-7 - 11826,00 USD. До митного оформлення інформацію щодо крос-курс валют не надано, тому спів ставити відповідність вартісних показників не є можливим;
4) згідно п. 2.6 контракту від 13.03.2017 № 26А/2017І поставка товару здійснюється шляхом передачі товару перевізнику, вказаному покупцем в письмовому повідомленні. У автотранспортній накладній від 18.02.2022 № 000921 перевізником товару зазначено ТОВ «ЄВРОСТАР ТРАНС», при цьому договору на перевезення до митного оформлення не надано.
Позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митниці декларантом надіслано: калькуляція від 31.12.2021, лист від Айсленд Сіфуд ЄХФ від 23.02.2022 б/н, декларація виробника від 21.01.20 22, висновок про вартісні характеристики товару - цінова експертиза від Запорізької торгово-промислової палати від 02.02.2022 №ОИ-В-70, лист від 23.02.2022 №06/02-67, прайс-лист від 29.12.2021.
У додатково наданих документах виявлено наступні недоліки:
- калькуляція від 31.12.2021 б/н не містить інформації щодо умов поставки Інкотермс, відповідно до яких сформовано ціну товару, ціна є ідентичною ціні в інвойсі;
- прайс-лист продавця від 29.12.2021 має суб'єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить конкретні умови поставки - FCA Klaipeda та містить інформацію щодо умов оплати, термін навантаження, асортимент та ціни, що відповідають інформації інвойсу, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари;
- у висновку про вартісні характеристики товару - цінова експертиза від Запорізької торгово-промислової палати від 02.02.2022 №ОИ-В-70, згідно з даними статистики Міжнародного торгового центу зазначено діапазон цін на подібні/аналогічні товари виражений у кг. Додатки, які підтверджують джерела використаної цінової інформації декларантом не надані;
- лист ТОВ «Альбакор» від 23.02.2022 № 06/02-67 містить інформацію про те, що контракт укладено між ТОВ «Альбакор» та Айсленд Сіфуд ЄХФ, Ісландія, а також, що рахунки та договори між 3-ми особами відсутні. Натомість у поданій митній декларації контракт заявлено за кодом «4100»-Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується. Крім цього, продавцем товару є Айсленд Сіфуд ЄХФ, Ісландія, а виробником товару «A439 Hakon EA 148, Gjogur enf, Kringlunni 7, 103 Reykjavik, Iceland». Тобто продавець не є виробником заявленого товару. Договорів із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається не надано.
У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів і згідно з переліком Запорізька митниця не визнала заявлену митну вартість. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала декларація №UA112080/2022/001795 від 01.02.2022 де вартість такого товару становить 1,65 Дол.США за кг.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2022/00058/1 від 24.02.2022 відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2022/000178, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. Підстава Закон України від 13.03.2012 № 4495-VІ cт. 54, ст. 55. Від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій передбачених п.п. 33 - 36 ПКМУ №450 від 21.05.2012.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).
Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, суд звертає увагу, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: “Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч. 6 ст. 54 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів відповідно до вимог ст. 59 МК України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митниці інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів І торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст.59 МК України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2а з на умовах поставки FCA з розрахунку 1,65 USD/кг, з додаванням транспортних витрат, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту якого збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за митною декларацією від 01.02.2022 №UA 112080/2022/001795”.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності вартості заявленого до митного оформлення товару, з наступного.
Під час здійснення Запорізькою митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме:
1) відповідно до п.1.5 Зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.03.2017 № 26А/2017І серед переліку товаросупровідних документів зазначено наступні документи: декларація виробника, пакувальний лист, прайс-лист, калькуляція. Зазначені документи до митного оформлення не надавалися.
Судом встановлено, що позивач надав калькуляцію, декларацію виробника та прайс-лист постачальника.
2) відповідно до п. 5.8 контракту від 13.03.2017 № 26А/2017І: «інші умови оплати зазначаються в інвойсі». У наданому декларантом інвойсі від 31.12.2021 №SR038000-7 зазначено: «відстрочення платежу 90 календарних днів з дати виставлення інвойсу. Можливі зміни в графіку платежів за узгодженням сторін». Зазначені документи до митного оформлення не надавались.
Так, позивачем було надано інвойс від 31.12.2021 №SR038000-7 із зазначенням строку оплати відстрочення платежу упродовж 90 календарних днів з дати виставлення інвойсу. Таким чином, на момент митного оформлення товару, строк оплати, передбачений в інвойсі від 31.12.2021 №SR038000-7 не настав.
3) в поданій до митного оформлення копії митної декларації від 18.02.2022 №22LTLC0100ЕК05CDF0 зазначено вартість партії товару 10423,98 EUR, натомість вартість партії товару згідно рахунку від 31.12.2021 №SR038000-7 - 11826,00 USD. До митного оформлення інформацію щодо крос-курс валют не надано, тому спів ставити відповідність вартісних показників не є можливим.
Проте, суд зауважує, що згідно п. 5.1. укладеного Контракту на поставку товарів ціни можуть визначатись як в доларах так і в євро. При цьому експортна митна декларація оформлюється згідно діючого законодавства країни відправлення.
Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
4) згідно п. 2.6 контракту від 13.03.2017 № 26А/2017І поставка товару здійснюється шляхом передачі товару перевізнику, вказаному покупцем в письмовому повідомленні. У автотранспортній накладній від 18.02.2022 № 000921 перевізником товару зазначено ТОВ «ЄВРОСТАР ТРАНС», при цьому договору на перевезення до митного оформлення не надано.
Судом встановлено, що позивачем надано довідку ТОВ «ЄВРОСТАР ТРАНС» про транспортні витрати від 18.02.2022 саме того перевізника, який зазначений в міжнародній автотранспортній накладній СМR, за таких обставин доводи відповідача про те, що така складова митної вартості не підтверджена є безпідставними.
Стосовно того, що калькуляція від 31.12.2021 б/н не містить інформації щодо умов поставки Інкотермс, відповідно до яких сформовано ціну товару, ціна є ідентичною ціні в інвойсі, а прайс-лист продавця від 29.12.2021 має суб'єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить конкретні умови поставки - FCA Клайпеда, містить інформацію щодо умов оплати, термін навантаження, асортимент та ціни, що відповідають інформації інвойсу, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців та наявність знижок або дисконту на оцінювані товари, суд вказує наступне.
До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, з огляду на засади свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов оплати, термін навантаження, асортимент та ціни, не може бути підставою для коригування митної вартості.
Відповідач не навів доводів, на підставі яких він вважає, що до ціни товару в прайс-листі та калькуляції, включені не всі складові вартості цього товару або будь-яких інших доводів в обґрунтування критичної оцінки цих документів.
В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа та калькуляції, виданих саме продавцем товару, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.
Також, митним органом зазначено, що у наданому позивачем висновку експерта зазначено діапазон цін на подібні/аналогічні товари виражений у кг, відсутні джерела інформації, які досліджувались.
В першу чергу слід зазначити, що до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, законодавцем не включено.
Подібні висновки декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати на вимогу митного органу виключно за наступних умов, що передбачені ч.3 ст. 53 МК України, а саме, якщо документи, зазначені у ч.2.ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, законодавець вважає висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, виключно додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей.
Відтак, у відповідача взагалі не було підстав витребувати додаткові документи від позивача через відсутність підстав, зазначених в ч.3 ст. 53 МК України.
Поряд із тим, виходячи з висновку експерта, середня мінімальна ціна на вказаний товар становить 0,50 USD, а середня максимальна 0,80 USD.
Отже, проаналізовані ціни все одно значно менші, ніж та ціна (1,65 USD), до рівня якої відкоригована митна вартість відповідачем.
Відтак, як висновок експерта, так і іншій додатково наданий позивачем висновок експерта підтверджують, що ціна, яку встановив відповідач, до рівня якої відкоригована митна вартість товару, є завищеною, а ринкова вартість товару приблизно дорівнює заявленій декларантом митній вартості.
Стосовно не надання договорів із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, суд зазначає наступне. Лист ТОВ «Альбакор» від 23.02.2022 № 06/02-67 містить інформацію про те, що контракт укладено між ТОВ «Альбакор» та Айсленд Сіфуд ЄХФ, Ісландія, а також, що рахунки та договори між 3-ми особами відсутні. Продавцем товару є Айсленд Сіфуд ЄХФ, Ісландія, а виробником товару «A439 Hakon EA 148, Gjogur enf, Kringlunni 7, 103 Reykjavik, Iceland».
Частинами 1-2 ст. 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч. 6 ст. 43 МК України).
Як встановлено судом, позивачем до митного органу під час розмитнення товару за митною декларацією сертифікат походження № IS-046785-1 від 11.02.2022, в якому, зокрема, зазначено країну походження товару Ісландія.
Відтак митний орган мав можливість встановити вищевказані обставини про країну походження товару.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.
Договори продавця з іншими особами не перебувають у розпорядженні декларанта та не є тими документами, які впливають на визначення митної вартості товару.
Суд вважає необґрунтованим використання митним органом митної декларації №UA112080/2022/001795 від 01.02.2022, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших раніше визначених митних вартостей такого товару, митницею не було зазначено фізичних характеристик, якості та репутації на ринку, країни виробництва та виробника товару, імпортованого за митною декларацією №UA112080/2022/001795 від 01.02.2022.
Сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від ціни наявної у базах митного органу, а саме наявної інформації щодо раніше визнаних митними органами митних декларацій на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.
При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2018 року висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Відповідно до положень МК України митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган тільки зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень.
Але позивач надав митниці всі документи, які були у нього в наявності.
Аналіз норм МК України дозволяє стверджувати, що вищенаведеними нормами законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення складових митної вартості товару і її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребувати всі перелічені документи - які саме документи витребувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару, що декларується.
Надані позивачем документи не містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять наявні ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
З урахуванням того, що причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 4962,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Запорізької митниці про скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2022/000058/1 від 24.02.2022 Запорізької митниці.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2022/000178 від 24.02.2022 Запорізької митниці.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (69106, м.Запоріжжя, вул.Скворцова, 236, код ЄДРПОУ 37129163),
Відповідач - Запорізька митниця (69041, м.Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 12; код ЄДРПОУ ВП 44005647).
Повне судове рішення складено 31.10.2022.
Суддя Б.В. Богатинський