01 листопада 2022 року Справа № 280/3890/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
01.07.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести та виплатити ОСОБА_1 з 12.04.2022 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-ХІІ в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках від 07.04.2022 № 1.1996.2, виданих Департаментом соціального захисту населення Запорізької ОДА, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 12.04.2022 звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до норм статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, у розмірі 60% від заробітної плати. Проте, відповідач у переведенні відмовив. Позивач вважає таку відмову протиправною, із посиланням на норми Закону України «Про державну службу» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі №280/3890/22; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 01.08.2022 №29144), в якому посилається на те, що з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №469 «Про внесення зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», з 01.01.2020 право на обчислення пенсії на умовах Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, мають державні службовці, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом №889-VIII. Враховуючи, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №469 на неї не розповсюджується. У задоволенні позову просить відмовити.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.10.2011 перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу».
З 01.03.2021 відповідачем здійснено переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.04.2022 звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до норм статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, у розмірі 60% від заробітної плати, проте отримала відмову, оформлену листом від 18.05.2022 №4858-3706/І-02/8-0800/22.
Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пункт 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Аналогічні приписи містить і пункт 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, відповідно до якого пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 01.11.2012 є особою з інвалідністю ІІ групи. При цьому, з 15.05.2013 позивача звільнено з державної служби. Спору про те, що позивач має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, між сторонами не існує.
Положеннями пункту 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Отже, керуючись пунктом 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відповідач здійснив автоматичне переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 3723-XII, на пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до норм Закону № 1058-IV.
При цьому, вказаною нормою передбачено право особи на подання заяви про переведення на пенсію, обчислену за нормами Закону № 3723-XII, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Позивач таким правом скористалась і подала відповідачу відповідну заяву від 12.04.2022, що не є спірним.
Доводи відповідача про відсутність підстав для такого переведення суд відхиляє, оскільки відповідачем не враховано, що пенсія по інвалідності вже призначена ОСОБА_1 з 27.10.2011 згідно умов Закону № 3723-ХІІ, тобто ще до набрання чинності Законом № 889-VІІІ, що мало місце 01.05.2016. Тобто, після 01.05.2016 позивач зберігла за собою право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, які передбачені статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, що узгоджується з приписами пункту 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII. Автоматичне переведення позивача на пенсію за віком з 01.03.2021 згідно з пунктом 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, в силу прямого припису абзацу другого вказаного пункту, не позбавляє позивача права на повернення їй виплати пенсії по інвалідності на умовах Закону № 3723-ХІІ за її заявою. Такий перехід не є призначенням пенсії особі, яка набула таке право в розумінні пунктів 10-12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та вказаного вище Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб.
Отже, в силу приписів пункту 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, яка є нормою прямої дії, і не містить якихось додаткових вимог, позивач має право, після автоматичного переведення її на пенсію на умовах вказаного Закону, на переведення за її заявою на пенсійне забезпечення на попередніх умовах, а саме згідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Таким чином, у ОСОБА_1 , за її заявою від 12.04.2022, з 01.05.2022 (з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява на переведення із усіма необхідними документами) виникло право на обчислення їй пенсії на умовах згідно з статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.
Як наслідок, є помилковим твердження позивача про те, що вона має право на поновлення виплати їй вказаної пенсії з 12.04.2022, як зазначено в позовній заяві.
При цьому, відмовляючи у переведенні позивача на пенсію на умовах згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, відповідач рішення не приймав, оскільки лист від 18.05.2022 №4858-3706/І-02/8-0800/22 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Проте, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд, для належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з 01.05.2022 на пенсію по інвалідності на умовах Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
При цьому, як вже зазначалося вище, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, суд вважає, що зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 01.05.2022 на пенсію по інвалідності на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, та провести з 01.05.2022 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 07.04.2022 №І.1996.2, з урахуванням вже виплачених сум, забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у переведенні з 01.05.2022 на пенсію по інвалідності на умовах Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.05.2022 на пенсію по інвалідності на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, та провести з 01.05.2022 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 07.04.2022 №І.1996.2, з урахуванням вже виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 01.11.2022.
Суддя Ю.П. Бойченко