31 жовтня 2022 року Справа № 280/4677/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій та рішення протиправними, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.07.2022 №083950009805 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоди роботи з 28.06.1990 по 30.09.1990, з 03.08.1992 по 09.06.1993, з 10.01.1996 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 06.05.2001, а до загального стажу період навчання з 01.09.1985 по 17.06.1986 та з 08.06.1988 по 20.06.1992, у зв'язку із чим призначити та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.07.2022.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.07.2022 він звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 до відповідача 1, оскільки 02.07.2022 набув пенсійного віку, на цей час мав необхідну кількість загального та пільгового стажу, проте рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 04.07.2022 №083950009805 у призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено, у зв'язку із відмовою у зарахуванні до його пільгового стажу періодів роботи з 28.06.1990 по 30.09.1990, з 03.08.1992 по 09.06.1993, з 10.01.1996 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 06.05.2001, крім того було відмовлено у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1985 по 20.06.1992 до загального стажу. Позивач вважає відмову у призначенні йому пенсії та зарахуванні спірних періодів стажу протиправними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав. В обгрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що періоди з 28.06.1990 по 30.09.1990, з 03.08.1992 по 09.06.1993, з 10.01.1996 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 06.05.2001 не було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1, оскільки позивач не надав уточнюючу довідку, предбачену п. 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637. Водночас, дані довідок про підтвердження спірних періодів пільгового стажу від 09.04.2019 №26100/845, від 07.05.2019 №26100/1173, від 07.05.2019 №26100/1174, відповідачами не визнаються, оскільки вони видані Єнакієвським металургійним заводом, який знаходиться на тимчасово окупованій території та завірений печатками псевдоформування.
Вказує на неможливість зарахування спірного періоду роботи Позивача за даними трудової книжки у зв'язку із відсутністю записів про його роботу на займаній посаді повний робочий день. Період навчання позивача з 01.09.1985 по 20.06.1992 не був зарахований до загального стажу у зв'язку з тим, що він перетинається із періодом проходження військової служби. Позивачем не було надано довідку, що підтверджує форму навчання та періоди зарахування та відрахування у зв'язку з призовом на службу. За таких обставин, відповідач вважає, що діяв правомірно та на законних підставах, отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Від відповідача 2 відзиву на позов суду не надходило.
У відповіді на відзив представник позивача вказала, що доводи відповідача 1 не відповідають релевантним цій справі правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 08.04.2020 у справі №235/7414/16-а, згідно із «намібійськими винятками» Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Доказів або доводів необхідності відступу від наведених правових висновків Верховного Суду відповідач 1 не надав. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 подання довіреностей на право підпису документів не передбачено для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Органи Пенсійного фонду не мають права вимагати від заявника надання документів, інформації або вчинення дій, надання або здійснення яких не передбачено законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні відносини, або які знаходяться в розпорядженні (віднесені до компетенції) відповідного органу Пенсійного фонду. Водночас, за отриманням відповідних підтверджуючих документів відповідачі самостійно не зверталися, хоча і мали таке право відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Судом встановлено, що 04.07.2022 ОСОБА_1 , звернувся до територіального відділу ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі - Закон №1058).
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досяг 54-річного віку, що підтверджується копією його паспорта НОМЕР_1 , тобто претендує на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058, на 6 років.
На підтвердження пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії надавав відповідачу 1 трудову книжку НОМЕР_2 та довідки про підтвердження пільгового стажу, зокрема:
довідку ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 25.04.2019 №0129/к/406, що підтверджує період роботи позивача з 28.06.1990 по 30.09.1990 за професією шлаковика, що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ «2а» Постанови РМ СРСР від 22.08.1956 №1173;
довідку ЗАТ «Внешторгсервис» Філіал №2 «Єнакієвський металургійний завод» від 09.04.2019 №26100/845, що підтверджує період роботи позивача з 03.08.1992 по 09.06.1993 за професією підручного сталевара, що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2 пункт а Постанови КМ СРСР від 26.01.1991 №10;
довідку ЗАТ «Внешторгсервис» Філіал №2 «Єнакієвський металургійний завод» від 07.05.2019 №26100/1173, що підтверджує період роботи позивача з 10.01.1996 по 31.10.2000 за професією майстер виробництва, що передбачена Списком 1 розділ ІІІ підрозділ 2 пункт б Постанови КМУ від 11.03.1994 №162;
довідку ЗАТ «Внешторгсервис» Філіал №2 «Єнакієвський металургійний завод» від 07.05.2019 №26100/1174, що підтверджує період роботи позивача з 01.11.2000 по 06.05.2001 за професією майстра виробництва, що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2 пункт б позиція 3.2б Постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 містить записи №2-3, №6-7, №8-9 про вищенаведені спірні періоди пільгового стажу позивача за професіями підручного сталевара, шлаковика та майстра виробництва.
Змістом розписки-повідомлення до заяви підтверджується, що для призначення пенсії позивачем була надана трудова книжка НОМЕР_3 .
Із змісту рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 04.07.2022 №083950009805 про відмову в призначенні пенсії вбачається, що відповідач 2 не зараховує дані довідок від 09.04.2019 №26100/845, від 07.05.2019 №26100/1173, від 07.05.2019 №26100/1174, оскільки вони видані підприємствами, що розміщуються на тимчасово окупованій території та завірені печатками псевдоформування, а також позивачем не надано копії довіреності на право підпису документів до довідки ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 25.04.2019 №0129/к/406. Разом з цим трудова книжка позивача, на думку відповідачів, не підтверджує його пільговий стаж, оскільки не містить відомостей про роботу повний робочий день.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно із наведеними нормами для призначення пенсії із 54-річного віку ОСОБА_1 має мати 6 років стажу за професією, передбаченою Списком №1 та 25 років загального стажу, що є предметом доказування в цій справі.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає і п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вказує Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, яки визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 , яка містить:
записи №2-3 про роботу позивача з 03.08.1992 по 09.09.1993, що складає 10 місяців 7 дні, за професією підручного сталевара у Єнакієвський державний металургійний завод;
записи №6-7 про роботу позивача з 10.01.1996 по 31.10.2000, що складає 4 роки 9 місяців 22 дні, майстром виробництва на гарячих ділянках робіт в АТ «Єнакієвський металургійний завод»;
записи №8-9 про роботу позивача з 01.11.2000 по 06.05.2001, що складає 6 місяців 6 днів, майстром виробництва на гарячих ділянках робіт у СП ТОВ «Метален».
Вказані спірні періоди пільгового стажу підтверджені довідками ЗАТ «Внешторгсервис» Філіал №2 «Єнакієвський металургійний завод» від 09.04.2019 №26100/845, від 07.05.2019 №26100/1173, №26100/1174.
Професія підручного сталевара передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2 пункт а Постанови КМ СРСР від 26.01.1991 №10.
Професія майстра виробництва на гарячих ділянках робіт передбачена Списком 1 розділ ІІІ підрозділ 2 пункт б Постанови КМУ від 11.03.1994 №162.
Період роботи позивача з 28.06.1990 по 30.09.1990, що складає 3 місяці 3 дні, за професією шлаковика, що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ «2а» Постанови РМ СРСР від 22.08.1956 №1173 підтверджується довідкою ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 25.04.2019 №0129/к/406.
Відтак, суд вважає, що зазначені докази підтверджують спірні періоди роботи позивача за професіями, передбаченими Списком №1, що свідчить про наявність підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості врахування даних довідок про підтвердження пільгового сажу, оскільки вони видані підприємством, що знаходиться на тимчасово окупованій території у зв'язку з наступним.
Згідно із «намібійськими винятками» Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі №235/2357/17, від 08.04.2020 року у справі №235/7414/16-а.
Водночас, відповідачі не посилаються на встановлені ними обставини, які б могли свідчити, що у спірні періоди позивач працював з неповним робочим днем або не у шкідливих умовах.
Окрім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі №423/3259/16-а, у якій зазначено, що покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зарахувати спірний стаж роботи позивача є неможливим у зв'язку з відсутністю пільгової довідки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою і на якій органи виконавчої влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, позивач не має доступу до архівів установ та підприємств на цій території. Такі обставини не можуть покладати надмірного тягаря на позивача щодо підтвердження стажу його роботи та створювати перешкоди у реалізації права на пенсійне забезпечення.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявний у позивача пільговий стаж підтверджено записами трудової книжки, яка містить відповідні записи, в тому числі щодо повного робочого дня під землею, та яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому підстави для додаткового підтвердження стажу позивача відповідно до Порядку №637 відсутні.
Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію.
Період навчання з 01.09.1985 по 20.06.1992 підтверджується дипломом від 22.06.1992 №183 та записом №1 у трудовій книжці ОСОБА_1 .
Оскільки період навчання перетинається із періодом проходження військової служби відповідач 2 відмовив позивачу у зарахуванні спірного періоду навчання з 01.09.1985 по 20.06.1992 із посиланням на необхідність подання уточнюючої довідки.
Така вимога не ґрунтується на законі, водночас позивачем надано належний документ, що підтверджує період його навчання, тому він має бути зарахований до загального стажу.
Суд також не бере до уваги доводи відповідачів щодо необхідності подачі позивачем разом із довідкою ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 25.04.2019 №0129/к/406 копії довіреності на право підпису документів, оскільки довідка завірена підписом директора з персоналу та адміністрації.
Суд враховує, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 подання довіреностей на право підпису документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не передбачено.
Крім того, відповідно до абз. 4 п. 3.3 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону України №1058, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Водночас, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачі за отриманням відповідних підтверджуючих документів самостійно не зверталися.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», пункт 128, та «Беєлер проти Італії», пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», пункту 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, «Ґаші проти Хорватії», пункт 40, «Трґо проти Хорватії», пункт 67).
З огляду на принцип «належного урядування», відповідач як державний орган повинен був діяти вчасно та у належний і послідовний спосіб, аби гарантувати повне відновлення порушених прав позивача.
З огляду на викладене, відповідач протиправно не зарахував спірні періоди роботи позивача, тому протиправно відмовив у призначенні пенсії.
Відповідно до п. 4.2. Розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Копією заяви позивача за призначенням пенсії підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Як вбачається із змісту рішення від 04.07.2022 №083950009805, воно було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Разом із тим, відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, позивач у зв'язку з призначенням пенсії має перебувати на обліку за місцем свого проживання - в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, де знаходиться його пенсійна справа з усіма матеріалами, та цей орган забезпечуватиме нарахування та фактичну виплату пенсії позивачу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 статті 2 КАС України, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Маючи більше 30 років загального стажу та більше 6 років стажу за Списком №1 ОСОБА_1 правомірно 04.07.2022 звернувся за призначенням пенсії, а відповідачі, відмовляючи у її призначенні, порушили вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії у трьохмісячний строк з дня набуття відповідного права, пенсія йому мала бути призначена з дня наступного від досягнення пенсійного віку - 03.07.2022.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що належним способом захисту інтересів позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 04.07.2022 №083950009805 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити та виплатити позивачу пенсію з 03.07.2022.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
На підставі викладеного, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій та рішення протиправними, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.07.2022 №083950009805 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоди роботи з 28.06.1990 по 30.09.1990, з 03.08.1992 по 09.06.1993, з 10.01.1996 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 06.05.2001, а до загального стажу період навчання з 01.09.1985 по 17.06.1986 та з 08.06.1988 по 20.06.1992, у зв'язку із чим призначити та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.07.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 496,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 31.10.2022.
Суддя А.В. Сіпака