Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1359/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", 61057, м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, буд. 6/8
простягнення 52 555,22 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації (за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №347001/4100/0000539/1026/9865134/9 від 01.04.2020 року) у розмірі 52 555,22 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1359/22. Розгляд справи № 922/1359/22 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
26.10.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 12629/22) у яких останній зазначає, що позивачем у першому абзаці позовної заяви допущено описку, а саме в даті договору страхування, укладеного зі страхувальником, та просить суд, перший абзац позовної заяви вважати вірним в такій редакції: "Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та АТ"РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №347001/4100/0000539/1026/9865134/9 від 20.03.2020 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Volkswagen Crafter» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (ТЗ зазначений №п/п 88 додатку № 1 від 20.03.2020 до Договору)."
Суд дослідивши матеріали справи та пояснення позивача (вх. № 12629/22 від 26.10.2022 року) приймає їх до розгляду, та подальший розгляд справи, веде з їх урахуванням.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 25.08.2022 року про відкриття провадження у справі № 922/1359/22 було направлено судом на юридичну адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази (із урахуванням пояснень позивача (вх. № 12629/22 від 26.10.202 року), суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 20.03.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (позивач, страховик) та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (страхувальник) було укладено договір № 347001/4100/0000539/1026/9865134/9 добровільного комплексного страхування на транспорті.
Пунктом 1.3. договору, сторони погодили, що строк дії договору загальний складає з 10.04.2020 року до 09.04.2022 року.
Згідно умов пункту 1.1. договору, предметом цього договору є:
1.1.1. в частині добровільного страхування наземного транспорту - майнові інтереси, що не суперечать закону, пов"язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередені додатковим обладнанням, зазначені в пункті 1.1.1. договору (страхування КАСКО).
1.1.2. в частині добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту - майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов"язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого ТЗ (страхування цивільної відповідальності);
1.1.3. в частині добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті - є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов"язані із життям, здоров"ям та працездатністю водія та/або пасажирів ТЗ (страхування від нещасних випадків).
За твердженнями позивача, 13.01.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Crafter» д/н НОМЕР_1 , який стояв припаркований, та "Mercedes-Benz ATEGO 818", д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , який під час руху заднім ходом, здійснив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем.
13.01.2022 року страхувальник звернувся із заявою № 00490730 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 347001/4100/0000539.
20.01.2022 року було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) № 00490730.
20.01.2022 року була складена ремонтна калькуляція № 00490730.
25.03.2022 року було складено страховий акт № 00490730 з якого вбачається, що розмір страхового відшкодування із урахуванням зносу та вирахуванням франшизи (5 000,00 грн.) становить суму у розмірі 52 555,22 грн.
Згідно платіжного доручення від 28.03.2022 року № 016996 на суму 52 555,22 грн. позивачем здійснено перерахування страхових коштів (призначення платежу згідно договору № 347001/4100/0000539 від 01.04.2020 року. без ПДВ. АТ Райффайзен Банк Аваль, ІПН 14305909 рах., д.н. НОМЕР_1 ).
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.06.2022 року у справі №760/2512/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Як зазначає позивач, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди на момент настання страхової події була застрахована у відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" за полісом №206589274 (діючий станом на 13.01.2022 року) за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., франшиза - 0, 00 грн.
За твердженнями позивача, останнім направлено на адресу відповідача заяву № 32315 (вих. № 00490730 від 07.06.2022 року) про виплату страхового відшкодування , у розмірі 52 555,22 грн.
Проте відповідачем не було сплачено страхове відшкодування. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, та стали підставою звернення із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) - частина 2 статті 352 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 355 Господарського кодексу України встановлено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України “Про страхування”, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з частиною другою статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 Цивільного кодексу України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Матеріали справи свідчать, що в результаті настання події, що має ознаки страхового випадку позивачем складено страховий акт № 00490730 та сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 52 555,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 016996 від 28.03.2022 року на суму 52 555,22 грн.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes-Benz ATEGO 818", д/н НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_1 застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності №206589274 (діючий станом на 13.01.2022 року) в Акціонерному товаристві “Страхова компанія “Мега -Гарант”, то відповідно до наведених положень Закону, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За загальним правилом вина особи у скоєнні адміністративного правопорушення встановлюється в судовому порядку, що враховується при вирішенні спорів даної категорії.
Вина водія транспортного засобу "Mercedes-Benz ATEGO 818", д/н НОМЕР_2 встановлена постановою Солом"янського районного суду м. Києва у справі № 760/1397/22.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно полісу № ЕР 206589274 франшиза складає 0,00 грн.
Відповідач доказів оплати страхового відшкодування позивачу не надав, наявності заборгованості перед позивачем не спростував.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 52 555,22 грн. підлягають до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:
- довіреності № 1 від 03.01.2022 року;
- договір № 1/20 ю про надання правової допомоги від 31.12.2020 року;
- додаток № 1 від 05.08.2022 року до договору;
- розрахунок витрат на правову допомогу;
- рахунок № 109 від 05.08.2022 року на суму 6 000,00 грн.;
- акт надання послуг № 09 від 20.08.2022 року на суму 6 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 3440 на суму 6 000, 00 грн.;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН № 1639 від 21.05.2019 року;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1223066 від 22.07.2022 року.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку витрат на правову допомогу та акту надання послуг № 09 від 20.08.2022 року на суму 6 000,00 грн., адвокатом адвокатом було надано наступні послуги:
- надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 32315 (страховий акт 3 00490730) на загальну суму 6 000,00 грн.
Як вбачається із пункту 1 додатку № 1 сторони погодили, що клієнт доручає Адвокатському бюра "Адвокатське Бюро Олександра Лисова "Еквіт" в особі заступника керуючого бюро, адвоката Білокінь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржгиків клієнта за цивільним або господарським судочинством за тики переліком клієнтів, зокрема:
- "3. дата випадку 13.01.2022 року, страховий акт № 00490730, дата страхового відшкодування 28.03.2022 року, сума страхового відшкодування 52 555, 22 грн., страхувальник АТ Райффайзен Банк Аваль.
Відповідно до акту наданих послуг № 109 від 20.08.2022 року адвокатом надано послуги на загальну суму 6 000,00 грн.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.
Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 6000,00 грн. підтверджені належними фінансовими документами, копії яких наявні у матеріалах справи № 922/1359/22.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 6 000,00 грн., у зв'язку із чим, судові витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 6 000,00 грн. підлягають до задоволення.
Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 481, 00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 481,00 грн.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що 24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Верховна Рада України прийняла Закон про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (реєстр. №7300). Законом затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17.05.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Страхова компанія “Мега-Гарант” (61057, м. Харків. вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, ЄДРПОУ 20033533) суму у розмірі 52 555,22 грн., судового збору у розмірі 2 481, 00 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Реквізити сторін:
позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, ЄДРПОУ 20033533);
відповідач: Акціонерне товариство Страхова компанія “Мега-Гарант” (61057, м. Харків. вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, ЄДРПОУ 30035289).
У зв'язку із введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України та Законом України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (реєстр. №7300) та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, повний текст рішення підписано 01.11.2022 року.
Повне рішення складено "01" листопада 2022 р.
Суддя О.О. Ємельянова