79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.2022 Справа № 914/2468/20 (914/2220/21)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Гусак Х., розглянувши матеріали за позовом: ОСОБА_1 , с.Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область
до відповідача: Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)
про стягнення 28 800,00 грн заборгованості з заробітної плати, 9 173,00 грн компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку
в межах провадження у справі № 914/2468/20
за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів
про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
21.07.2021 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, в якій просить: стягнути з Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” 28 800,00 грн заборгованості з заробітної плати, 9 173,00грн компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та витрати на правову допомогу.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи від 21.07.2021 справу № 914/2468/20(914/2220/21) передано на розгляд судді Чорній Л.З. на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в провадженні якої перебуває справа № 914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635); визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” у розмірі 5 493 720,06 грн, з яких: 5 247 836,15 грн - основного боргу (безспірні), 159 567,83 грн - штрафних санкцій та 86 316,08 грн - пені, а також, 21 020,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”; введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” строком на сто сімдесят календарних днів до 31.03.2021 та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019 р., адреса: вул. Ватутіна, 67, с. Потік, Київська область, 08824).
Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 12.10.2020 року.
Справа №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” перебуває на стадії розпорядження майном.
Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” залишено без руху. Надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви в 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
03.08.2021 представником позивача подано до суду клопотання на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 26.07.2021, в якому зазначено розрахунок заявлених до стягнення сум заборгованості, заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про зменшення позовних вимог у випадку, якщо суд з тих чи інших причин не погодиться з доводами позивача та вважатиме за доцільне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Представником позивача подано суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”.
Розглянувши клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що позивачем не подано належних і допустимих доказів наявності обставин, які свідчать про скрутне матеріальне становище та про неможливість сплати судовий збір у встановленому Законом розмірі, на підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 р. Кодексом України з процедур банкрутства).
З огляду на викладені обставини, справу № 914/2468/20(914/2220/21) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про стягнення 28 800,00 грн заборгованості з заробітної плати, 9 173,00 грн компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - прийняти до розгляду в межах провадження справи № 914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635).
До позовної заяви долучено клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просить витребувати у відповідача довідку про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 14.12.2018 року по 31.03.2021 року з зазначенням сум виплат компенсацій за невикористану відпустку.
З огляду на те, що інформація щодо наявності заборгованості по заробітній платі має значення для правильного вирішення спору, дотримання процесуальних прав сторін, суд дійшов висновку задовольнити клопотання представника позивача та витребувати у відповідача довідку про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 14.12.2018 року по 31.03.2021 року із зазначенням сум виплат компенсацій за невикористану відпустку.
В судове засідання від 15.09.2021 сторони не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали.
Представником позивача 03.08.2021 подано клопотання про зменшення позовних вимог, у випадку відмови судом у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. У клопотанні представник позивача відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України просить суд прийняти позовну заяву до провадження; стягнути з відповідача на користь позивача 28 800,00 грн - заборгованості по заробітній платі; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 7 235,61грн. - компенсації за невикористану відпустку; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу.
Через канцелярію суду адвокатом відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості виконати вимоги ухвал суду.
Ухвалою суду від 15.09.2021 заяву ОСОБА_1 від 03.08.2021 за вх.№18087/21 про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з її врахуванням. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 13.10.2021.
У судове засідання 13.10.2021 сторони не з'явились.
На адресу суду від сторін заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
Відповідачем вимог викладених в ухвалах суду від 28.08.2021 та 15.09.2021 не виконано.
У судове засідання 17.11.2021 сторони не з'явились.
На адресу суду від сторін заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
Відповідачем вимог, викладених в ухвалах суду від 28.08.2021 та 15.09.2021 та 13.10.2021 не виконано.
Ухвалою суду від 17.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2468/20 (914/2220/21) на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 15.12.2022.
Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 11.11.2021, розгляд справи відкладено на 15.12.2021.
15 грудня 2021 року судове засідання не відбулося у зв'язку з аварійним відключенням постачання електричної енергії у будівлі Господарського суду Львівської області.
До матеріалів справи долучено копію акта комісії Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 про відключення електроенергії. Як вбачається з акта, комісією встановлено, що 15.12.2021 о 9 год. 01 хв., будівлю Господарського суду Львівської області було відключено від електричної енергії. Факт відключення від електропостачання підтверджується листом ПАТ “Львівобленерго” від 15.12.2021 за №203-07-5008, яким повідомляється про аварійне відключення електричної енергії, яке мало місце об 09 год. 01 хв., планове відновлення з 13 год. 30 хв. В акті про відключення електроенергії зазначено, що фактичне постачання електричної енергії відбулось 15.12.2021 о 14 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 16.12.2021 підготовче засідання призначено на 26.01.2022.
У судове засідання від 26.01.2022 представники сторін не з'явились. На адресу суду заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
Відповідачем вимог, викладених в ухвалах суду від 28.08.2021,15.09.2021,13.10.2021 та 17.11.2021 не виконано.
Ухвалою суду від 26.01.2022 підготовче засідання відкладено на 16.03.2022.
У судове засідання від 16.03.2022 представники сторін не з'явились. На адресу суду заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
У судове засідання від 11.05.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
На адресу суду заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
Відповідно до Указу Президента України за №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” затвердженого Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022, воєнний стан продовжується строком на 30 діб із 25 квітня.
У судове засідання від 08.06.2022 сторони не з'явилися. Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав.
На адресу суду заяв, клопотань чи пояснень не надходило.
Ухвалою суду від 08.06.2022 підготовче провадження по справі №914/2468/20(914/2220/21) закрито та призначено справу до судового розгляду, розгляд справи призначено на 06.07.2022.
У судове засідання 06.07.2022 в судове засідання представник позивача не з'явився. Представник відповідача з'явився, просив відкласти розгляд справи для надання можливості подати пояснення.
У судове засідання 20.07.2022 в судове засідання представник позивача та відповідач не з'явилися. На адресу суду від сторін заяв, клопотань, пояснень не надходило.
У судове засідання 31.08.2022 в судове засідання представник позивача та відповідач не з'явилися. На адресу суду від сторін заяв, клопотань, пояснень не надходило.
Ухвалою суду від 31.08.2022 розгляд справи відкладено на 21.09.2022.
У судове засідання 21.09.2022 представник позивача та представник відповідача не з'явилися. На адресу суду від сторін заяв, клопотань, пояснень не надходило.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 21.09.2022, розгляд справи відкладено на 05.10.2022.
У судове засідання 05.10.2022 представник позивача та представник відповідача не з'явилися. На адресу суду від сторін заяв, клопотань, пояснень не надходило.
Ухвалою суду від 05.10.2022 розгляд справи відкладено.
Позиції сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 14.12.2018 працював у ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” на посаді паркувальника комплексу платних автопослуг. Позивач зазначає, що під кінець березня 2021 року тривалість невиплати заробітної плати, за його підрахунками, становила більше шести місяців. У зв'язку з чим останній звертався до адміністрації підприємства з вимогою надати пояснення стосовно боргу та термінів його погашення, проте адміністрація підприємства інформацію щодо заборгованості не надала. У заяві про зменшення позовних вимог позивач посилається на те, що за його особистими підрахунками заборгованість по заробітній платі складає 28 800,00 грн, компенсація за невикористану відпустку в 2019 році становить 3 359,27 грн, компенсація за невикористану відпустку в 2020 році становить 3 876,34 грн.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як встановлено судом, ухвали Господарського суду Львівської області у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у справі №914/2468/20(914/2220/21) у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті.
Обставини справи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 14.12.2018 ОСОБА_1 працював у ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” на посаді паркувальника комплексу платних автопослуг. Наказом від 31.03.2021 за №6-0 ОСОБА_1 звільнено з 31.03.2021 з посади паркувальника комплексу платних автопослуг за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України. До позовної заяви позивачем долучено копію трудової книжки та копію наказу від 31.03.2021 за №6-0 про звільнення ОСОБА_1 .
Позивач в позовній заяві посилається на те, що 24.04.2021 на адресу відповідача направлено адвокатський запит в інтересах позивача № 2104 від 21.04.2021 про надання довідки про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за весь період роботи та надання копій інших документів, проте жодної відповіді не отримано. 22.04.2021 позивач особисто звернувся до відповідача, в результаті чого роботодавець надав копію наказу про звільнення з роботи № 6-0 від 31.03.2021 та трудову книжку. Позивач вказує на те, що розрахунок по заробітній платі з ним проведений не був.
У позовній заяві позивач зазначає, що 29.04.2021 він направив на адресу Відділу поліції №2 (м. Львів, Сихівський район) заяву про злочин від 24.04.2021. З 07.05.2021 року відомості про вчинений злочин повинні були бути внесеними до ЄРДР. Позивач 12.05.2021 звернувся до чергового Відділу поліції №2 (м. Львів, Сихівський район) з проханням надати витяг з ЄРДР, проте витяг з ЄРДР надано не було. Бездіяльність поліції 14.05.2021 позивачем була оскаржена до слідчого судді Сихівського районного суду міста Львова. Ухвалою від 21.05.2021 у справі №464/3489/21 зобов'язано службових осіб відділу № 2 ЛРУП ГУ НП у Львівській області внести відомості згідно заяви про злочин до ЄРДР. 10.05.2021 позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якій просив провести перевірку фактів викладених у скарзі, здійснити заходи державного контролю стосовно ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про результати розгляду скарги повідомити особисто. Проте, жодної відповіді від органу державної влади позивач вказує, що не отримав.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що на момент його звільнення не сплачена заробітна плата за тривалий період часу, на його численні звернення ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” не повідомило точної суми заборгованості по заробітній платі. За його особистими підрахунками заборгованість по заробітній платі становить 28 800,00 грн, компенсація за невикористану відпустку в 2019 році становить 3 359,27 грн, компенсація за невикористану відпустку в 2020 році становить 3 876,34 грн.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлені у ст. 36 КЗпП України. Однією із визначених ст. 36 КЗпП України підстав припинення трудового договору є угода сторін. У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 №9 зазначається, що однією з підстав припинення трудового договору є волевиявлення його сторін щодо звільнення за угодою (домовленістю) сторін. Звільнення за угодою сторін дозволяє роботодавцю і працівнику уникнути трудових спорів, пов'язаних із розірванням трудового договору за іншими підставами з ініціативи роботодавця. Ці обставини вимагають визначеної у законі процедури досягнення домовленості сторін щодо звільнення за цією підставою, та й взагалі щодо взаємного волевиявлення сторін договору щодо підстав його припинення.
За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно з ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Згідно зі статтею 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до статті 117 КЗпПУу випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівнику сум при звільненні у відповідні строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано копію трудової книжки, в якій зазначено про прийняття та звільнення з роботи з ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” та копію наказу про звільнення з ДП “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”.
Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” залишено без руху, ухвалено, зокрема, позивачу надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення суми заборгованості.
03.08.2021 представник позивача подав розрахунок заявлених до стягнення сум заборгованості, в якому зазначено наступне: - заборгованість по заробітній платі за вересень 2020 року становить 2 235,00 грн; - заборгованість по заробітній платі за жовтень 2020 року становить 4 025,00 грн; - заборгованість по заробітній платі за листопад 2020 року становить 4 025,00 грн; - заборгованість по заробітній платі за грудень 2020 року становить 4 025,00 грн; - заборгованість по заробітній платі за січень 2021 року становить 4 830,00 грн; - заборгованість по заробітній платі за лютий 2021 року становить 4 830,00 грн; - заборгованість по заробітній платі за березень 2021 року становить 4 830,00 грн. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки - провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Компенсація за невикористану відпустку в 2019 році становить 3 359,27 грн, компенсація за невикористану відпустку в 2020 році становить 3 876,34 грн.
Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).
Ухвалами суду витребувалась у Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) довідка про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 14.12.2018 по 31.03.2021 із зазначенням сум виплат компенсацій за невикористану відпустку. Проте, відповідач вимог, викладених в ухвалах суду не виконав.
Право на звернення до суду передбачене статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Системний аналіз статей 21, 94, 233 Кодексу законів про працю України України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
Враховуючи положення статтей 76-80 Господарського процесуального кодексу України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав, а роботодавець, у свою чергу, має спростувати факт порушення прав працівника, в тому числі щодо невиплати заробітної плати.
Позивачем не надано обгрунтованого належного розрахунку невиплачених коштів, інформації щодо доходів, яку можна отримати з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо. Таким, чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами суми заборгованості з заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, які б підлягали можливому стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 86 ГПК України).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в справі матеріали, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів понесення судових витрат.
Відповідно до норм ст. 129 ГПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про стягнення 28 800,00 грн заборгованості з заробітної плати, 9 173,00 грн компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 01.11.2022.
Суддя Чорній Л.З.