іменем України
01 листопада 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/3519/22
Головуючий у першій інстанції - Карапута О. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1034/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
учасники справи:
скаржник: ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2022 року про повернення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), -
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) повернуто скаржнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Прокоф'єва Б.І., просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість.
Заявник указує, що арешт на його майно було накладено в порядку примусового виконання виконавчого листа №2-3213/09, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу у сумі 87 819,39 доларів США, 103 096,37 грн, де ОСОБА_1 мав статус боржника.
Уважає, що на визначення порядку звернення до суду із відповідною скаргою жодного правового значення не має чи виник спір у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді незняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №21501905 на стадії їх завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу у 2013 році, чи у зв'язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 31.08.2022 про зняття арешту відповідна державна виконавча служба відмовилася зняти відповідні арешти, оскільки в обох випадках вказаний арешт накладався виконавчою службою при примусовому виконанні рішення суду та скаржник має статус боржника.
Наголошує, що саме виконавча служба має знімати відповідний арешт, про що зазначено в правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №20301/806/11.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, щодо яких подано скаргу, виникли за результат атами розгляду звернення ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) і не обумовлені діями державного виконавця під час виконання судового рішення, а відтак вимоги скаржника у даному випадку підлягають розгляду у позовному провадженні при зверненні з позовною заявою із відповідними предметом і підставами позову.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що у ДВС перебувало виконавче провадження №21501905 з примусового виконання виконавчого листа від 20.10.2010 №2-3213/09, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу у сумі 87 819,39 доларів США, 103096,37 грн.
У даному виконавчому провадженні на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2010 на все нерухоме майно ОСОБА_1 в межах 87 819,39 доларів США, 103096,37 грн накладено арешт (реєстраційний номер запису про обтяження 10277940), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 9-14).
05.08.2013 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 20-21).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.10.2017 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору іпотеки.
Визнано недійсним договір іпотеки №PML-N00/025/2008/2 (майнової поруки) від 18 червня 2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Визнано недійним договір поруки №SR-N00/025/2008/2 від 18 червня 2008 року укладений між ЗАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Вирішено питання про судові витрати. (а.с. 15-16).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.03.2019 задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року, укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1677 в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки № PML-N00/025/2008/2 від 18.06.2008 року укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелеєнком О. С. та зареєстровано в реєстрі № 2622.
Скасовано державну реєстрацію обтяження щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року, укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПуАТ «ОТП Банк», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1677, номер запису про іпотеку: 965684.
Скасовано державну реєстрацію обтяжень, а саме: заборону на нерухоме майно щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що була зареєстрована державним реєстратором Пінчуком І. Ю. реєстраційної служби Чернігівського управління юстиції Чернігівської області 18 червня 2008 року номер запису про обтяження 965645 на підставі договору іпотеки № PML-N00/025/2008/2 від 18 червня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелеєнком О. С. та зареєстровано в реєстрі № 2622. (а.с. 17-19).
31.08.2022 скаржник звернувся до Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) із заявою про зняття арешту з всього нерухомого майна (а.с. 22).
У відповіді на вказану заяву начальник Центрального відділу ДВС у м. Чернігові Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) зазначив, що виконавче провадження №21501905 завершене 05.08.2013. Станом на 07.09.2022 виконавчий документ повторно не пред'являвся, скаржнику було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (а.с. 23).
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернуся до суду до суду із скаргою, в якій просив:
- визнати бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладених у виконавчих провадження №21501905 та № 31483760 протиправною;
- зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зняти арешт із усього нерухомого майна ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчих проваджень №21501905 та № 31483760.
Скаргу обґрунтовував тим, що виконавче провадженя було відкрите на підставі виконавчого документу, отриманого заінтересованою особою на умовах Договорів іпотеки, поруки, що в подальшому були визнані недійсними за рішеннями судів. Оскільки відповідний виконавчий документ був виданий на підставі правочинів, які в подальшому рішеннями судів було визнано недійними та у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення до примусового виконання виконавчого документа, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.
Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484) дійшов висновку про те, що оскільки арешт накладено на майно боржника у межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішення суду, тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні і висновки судів про необхідність закриття провадження у справі є обґрунтованими.
Апеляційний суд при вирішенні даної справи враховує, що скаржник ОСОБА_1 був боржником та стороною виконавчого провадження, а тому ним обраний правильний порядок захисту порушеного права шляхом звернення до суду із скаргою, а не у порядку позовного провадження.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про повернення скарги є необґрунтованим, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження, в якому він був боржником, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).
Зважаючи на викладене, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції припустився порушення процесуальних норм та дійшов передчасного висновку про повернення скарги, така ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою.
За таких обставин, ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: