іменем України
31 жовтня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 741/1401/21
Головуючий у першій інстанції - Крупина А.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/992/22
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
сторони: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року (місце ухвалення - м. Носівка, повний текст судового рішення складено 05.08.2022) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що у жовтні 2017 року АТ "Універсал Банк" запустив новий проект Monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до АТ "Універсал Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 27.12.2018, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язався виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 100000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
Також позивач посилається, що у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором перевищило 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положень п.п. 4.16 п. 4 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Тому, 31.07.2021 Банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач суму заборгованості не погасив.
Станом на 04.10.2021 за відповідачем по укладеному з АТ "Універсал Банк" Договору про надання банківських послуг наявна заборгованість на загальну суму 37879,12 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 37879,12 грн, заборгованість за відсотками, пенею та комісією - 0 грн.
В позові АТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.12.2018 у розмірі 37879,12 грн та судові витрати.
Заочним рішенням Носівського районного суду м. Чернігова від 05.08.2022 в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки АТ «Універсал Банк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу та у який саме спосіб, визначений Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку, а тому перевірити розмір нарахованого залишку заборгованості за тілом кредиту є неможливим, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідача не є безспірним доказом існування між сторонами як договірних відносин, що виникли на підставі Анкети-заяви від 27.12.2018, отже відсутні підстави вважати, що при укладенні між сторонами у справі договору банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення відповідача як споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» Гаврилюк С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» та розподілити судові витрати.
За доводами апеляційної скарги судом при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач на час підписання Анкети-заяви був ознайомлений з Умовами та правилами, які включають тарифи, в редакції від 22.12.2018, які були надані йому через мобільний додаток, а тому він не міг бути ознайомлений з правилами в іншій редакції. Відповідач не звертався до Банку з приводу не надання йому Умов та Правил, або ознайомлення не з тими правилами, що були надані Банком.
Вказує, що на офіційному сайті та в мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, тому відповідач з використанням пін-коду має цілодобовий доступ до цих тарифів і може з ними ознайомитись.
Заявник наголошує, що відповідач з 27.12.2018 активно користувався кредитною карткою Monobank за рахунок кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 27.12.2018 по 09.08.2022. Зазначена виписка не була долучена до позовної заяви, оскільки всі погашення, заборгованість, нарахування були відображені та підтверджені розрахунком заборгованості, а відповідачем не висловлювались заперечення з приводу наявності заборгованості.
На переконання заявника, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки договір Monobank має свою специфіку і не є ідентичним кредитним карткам, виданим АТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з тим, що відсутня дата прийняття правил, дата затвердження правил, що позбавляло суд визначити часовий діапазон дії правил.
За доводами скарги, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» перебувають в загальному доступі і розміщені на офіційному сайті установи, і в розумінні ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Крім того, як вказує заявник, платежі щодо перерахування коштів за договором та користування рахунком здійснювалось дистанційно за допомогою мобільного додатку з використанням фінансового номеру телефону (номер, зазначений в анкеті-заяві), ОТП-пароля надісланого на цей номер, пін-коду до мобільного додатку та з використанням електронного цифрового підпису.
Заявник вважає, що оскільки відповідач користувався платіжною карткою, здійснював платежі і погодився з тарифами Банку, то відсутні підстави від звільнення від обов'язку відповідача виконати грошові зобов'язання та повернути кредитні кошти.
Крім того, як стверджує заявник, зміст оскаржуваного рішення суду не відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзиви на апеляційні скарги до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Судом встановлено, що 27.12.2018 між ПАТ «Універсал Банк» (нині АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено договір банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк»» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 8).
Згідно даних Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 27.12.2018, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та відповідно підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язався виконувати його умови.
У Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що зразок його власноручного підпису або його аналог (у тому числі, його електронний підпис / електронний цифровий підпис) є обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, а також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с. 20-41).
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.12.2108, укладеного між Універсал Банк та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 04.10.2021 за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 37879,12 грн (а.с. 9-11).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки АТ «Універсал Банк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу та у який саме спосіб, визначений Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку, а тому перевірити розмір нарахованого залишку заборгованості за тілом кредиту є неможливим, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідача не є безспірним доказом існування між сторонами як договірних відносин, що виникли на підставі Анкети-заяви від 27.12.2018, отже відсутні підстави вважати, що при укладенні між сторонами у справі договору банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення відповідача як споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18.
Однак, погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст. 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною п'ятою статті 11 вказаного Закону встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, № 234/7159/20 від 10.06.2021.
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та не застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про електронну комерцію», якими вони врегульовані. При цьому, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги, що форма та порядок укладання договору відбулась саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №243/6552/20, від 16.12.2020 у справі №561/77/19, від 12.06.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено кредитний договір в електронному вигляді у відповідності з проектом «monobank» шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
У пункті 6 Договору досягнуто згоди щодо використання електронного цифрового підпису.
Перш ніж надавати кредитні кошти позичальнику, банком було особисто здійснено попередню ідентифікацію відповідача, отримано документи, що підтверджують його особу, та внесено їх до бази банку, після чого на основі власноручного підпису позичальника було згенеровано особистий ключ, який використовуватиметься для накладення електронного цифрового підпису, який відповідає власноручному підпису клієнта банку, при цьому в Анкеті-заяві банку зазначається, що в подальшому вказаний підпис буде використовуватися позичальником з метою засвідчення будь-яких дій згідно з договором в мобільному додатку.
Тобто, після направлення примірників Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту до мобільного додатку відповідача, останній ознайомився з ними та погодився з їх умовами, використовуючи електронний цифровий підпис, що свідчить про погодження із позичальником усіх необхідних умов кредитного договору.
Після підписання анкети-заяви разом із іншими документами у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит. Зазначені обставини були залишені судом першої інстанції поза увагою, оскільки як вбачається ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, що підтверджується наданим розрахунком банку (а.с. 9-11).
Крім того, АТ «Універсал Банк» було додано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 27.12.2018 по 09.08.2022 (а.с. 122).
Оскільки вказана виписка узгоджується із наданим банком розрахунком та не суперечить йому, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не висловив заперечень щодо позовних вимог, хоча судами надсилалися документи за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Крім того, Банком додано до апеляційної скарги довідку про розмір встановленого кредитного ліміту ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківський послуг від 09.08.2022 станом на 09.08.2022: 27.12.2018 - встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000 грн, 24.04.2019 - збільшено до 7000 грн, 17.05.2019 - збільшено до 18000 грн, 29.08.2019 - збільшено до 22000 грн, 06.11.2019 - зменшено до 21700 грн (а.с. 123).
Згідно довідки про наявність рахунку від 09.08.2022 ОСОБА_1 було відкрито рахунок та видана картка № НОМЕР_1 , яка дійсна до 08/24 (а.с. 124).
Враховуючи викладене, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При розгляді даної справи суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду у справах, в яких інші правовідносини між банком та позичальником, з врахуванням наведеного посилання на висновки викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, не підлягають застосуванню.
У даному випадку між позивачем та відповідачем склались кредитні правовідносини на підставі електронного договору, який укладається в інший спосіб, ніж той, який описаний судом першої інстанції, і суд не застосував до спірних правовідносин норми, які регулюють укладення та виконання електронного договору кредиту.
За викладених вище підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом у розмірі 37879,12 грн.
На підставі положень ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню понесені Банком та документально підтверджені судові витрати, а саме 2 270,00 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3405 грн за апеляційний розгляд справи (а.с. 46, 126).
Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2022 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (юридична адреса: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ; ЄДРПОУ - 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг від 27 грудня 2018 року у розмірі 37879 (тридцять сім вісімсот сімдесят дев'ять) грн 12 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2270,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3405 грн за апеляційний розгляд справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 31.10.2022.
Головуючий Судді :