Справа №591/2565/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.
Номер провадження 33/816/284/22 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
01 листопада 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Буланова О.М. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 04 серпня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 8 червня 2022 року о 21 год. 30 хв. керував транспортним засобом- автомобілем ВАЗ 21112, н.з. НОМЕР_1 , в м. Суми по вул. Герасима Кондратьєва, 138 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням технічних засобів відеозапису за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 1,56% проміле, чим порушив п. 2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Буланов О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дану постанову, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує, що газоаналізатор Drager «Аісоїезі 6810» не внесений до «Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення» та не містить оцінки відповідності та державної реєстрації, а тому, оскільки не встановлено коли виданий сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки та до якої дати чинний сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки, тому як доказ доведеності вини ОСОБА_1 результат тесту на алкоголь, проведеного за допомогою алкотестера не є належним і допустимим доказом.
Зазначає, що складений протокол про адміністративне правопорушення не містять інформації стосовно підтвердження вини ОСОБА_1 і не містять такої переконливої та однозначної інформації інші докази, що долучені до матеріалів справи, складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим.
Крім того, вказує, що свідки проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 059779 від 28.06.2022р. взагалі не зазначені.
В судове засідання на розгляд апеляційної скарги 01 листопада 2022 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Буланов О.М., які є належним чином повідомленими про судове засідання, про що свідчать наявні в справі поштові повідомлення, в черговий раз не з'явилися.
При цьому, апеляційний суд вважає ОСОБА_1 належним чином повідомленим і відповідно до правової позиції, висловленої в постанові КАС від 01 квітня 2021 у справі № 826/20408/14, та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі N 814/1469/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі N 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі N 752/11896/17.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та без участі його зазисника виходячи з наступного. Так, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому, суд враховує, що правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не відносяться до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, ч.2ст.268 КУпАП.
За таких обставин, керуючись ст.268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 28 червня 2022 року серії ААБ № 059779 (а.с. 1);
- висновком приладу газоаналізатор алкотест «Drager», показник 1.56% проміле (а.с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена згода водія ОСОБА_1 з результатами огляду (а.с. 3);
- копією постанови серія ДП18 № 835458 від 28 червня 2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с 5);
- довідкою АП УПП в Сумській області від 29 червня 2022 року, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами відсутнія (а.с. 6);
- відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських.
Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушенні вимог п.2.9. «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо доводів апелянта про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення складений з порушеннями, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, то з ними суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються дослідженим апеляційним судом протоколом, який вимогам ст. 256 КУпАП відповідає.
Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містять інформації стосовно підтвердження вини ОСОБА_1 і не містять такої переконливої та однозначної інформації інші докази, що долучені до матеріалів справи, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки таке твердження не спростовує факту вчинення правопорушення.
Доводи апелянта про те, що свідки проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 059779 від 28.06.2022р. взагалі не зазначені, апеляційний суд не бере до уваги та вважає їх не обгрунтованими.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан алкогольного сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення і огляд проводиться в присутності поліцейського. При цьому необхідно зауважити, що положеннями чинного законодавства України про адміністративні правопорушення не вимагається першочергове (попереднє, первинне) проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння спочатку на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, а вже потім, залежно від ситуації, проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Так, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 не заперечує, що вживав алкогольні напої та сів за кермо свого автомобіля, також погодився з висновком алкотесту, результат якого склав 1.56 проміле.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підписав протокол, а в поясненнях зазначив, що претензій до патрульних поліцейських не має.
Доводи апелянта про те, що газоаналізатор Drager «Аісоїезі 6810» не внесений до «Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення» та не містить оцінки відповідності та державної реєстрації, а тому, оскільки не встановлено коли виданий сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки та до якої дати чинний сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки, тому як доказ доведеності вини ОСОБА_1 результат тесту на алкоголь, проведеного за допомогою алкотестера не є належним і допустимим доказом, апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, як вбачається з роздруківки газоаналізатор Drager «Аісоїезі 6810», останнє калібрування було здійснено 12.01.2022 року, проте апеляційний суд зазначає, що Постановою КМ України №412 від 05.04.2022 року постановлено, що установити, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавці регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Тому, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено? а викладена захисником Булановим О.М. позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Беручи до уваги вищевикладене, суддя апеляційного суду вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, перебував у стані алкогольного сп'яніння, що ним не заперечується та підтверджується наявними в справі матеріалами, чим порушив вимоги пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 04 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. - залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Буланова О.М. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.