Справа № 181/301/21
Провадження № 1-кп/185/173/22
31 жовтня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040480000458 від 25 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (ВКЗ),
ОСОБА_12 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (ВКЗ),
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України віднесено до тяжкого та особливо тяжкого злочинів та за що законом передбачене найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, а ОСОБА_6 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна.
Так, відповідно до клопотання зазначено, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за скоєне, впливати на свідків, які ще не допитувалися у судовому засіданні.
На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою запобігання їм, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили звільнити на запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту. Зокрема захисник вказав, що з часом, заявлені прокурором ризики, втратили свою актуальність. Крім того обвинувачений перебуває тривалий час під вартою і запобіжний захід, на думку захисту, перетворився на відбуття покарання.
Що стосується обвинуваченого ОСОБА_6 , то у клопотанні прокурора зазначено, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за скоєне, впливати на свідків, які ще не допитувалися у судовому засіданні.
На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Захисник зазначив про необґрунтованість ризиків, вказав, що домашній арешт забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків.
Представник потерпілого та потерпілий підтримали думку прокурора.
З'ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , спливає 07 листопада 2022 року, до цієї дати призначити судове засідання є неможливим.
Як встановлено, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України віднесено до тяжкого та особливо тяжкого злочинів та за що законом передбачене найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, а ОСОБА_6 - у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна.
Дані обставини самі по собі свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.
В цьому контексті суд враховує практику ЄСПЛ в справ «Ілійков проти Болгарії» де закріплено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».
Водночас суд враховує ризик можливого впливу на свідка, на допиті якого наполягає прокурор з боку обвинувачених, адже у даному кримінальному провадженні станом на дату судового засідання не допитані усі свідки. В той же час, суд вважає необхідним звернути увагу сторони обвинувачення на те, що існування вказаного ризику не може бути пов'язане суто з неможливістю судом допитати свідків обвинуваченням, тому суд звертає увагу прокурора на необхідність забезпечення явки своїх свідків в наступне судове засідання.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом не встановлено.
Що стосується застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то суд вважає, що на даний час з врахуванням встановлених ризиків, такий запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про можливість ухилення від суду, впливу на свідка разом з тяжкістю пред'явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення, тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою. На даний час вказані ризики не втратили своєї актуальності.
З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства, розмір застави не визначати.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 29 грудня 2022 року включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 29 грудня 2022 року включно.
У клопотанні захисників щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченим - відмовити.
Строк дії ухвали до 29 грудня 2022 року.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3