Справа № 521/15992/22
Номер провадження № 2/521/4391/22
28 жовтня 2022 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності, -
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.
Згідно із ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 481,00 грн.
Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, зі змінами, внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, які набрали чинності 01.09.2015 року, розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 405, 00 грн.).
Також, встановлено, що позивачем при зверненні до суду зазначено ціну позову 40000,00 грн. та сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Згідно п. а) ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 « Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Постанова КМУ № 1440) визначенні поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.
За приписами п. 16 Постанови КМУ № 1440 (далі Постанова), - визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
У відповідності до п. 38 Постанови для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Згідно із п. 47 Постанови порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.
Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
На день подання позову неможливо встановити точну ціну спірного майна, тому розмір судового збору за позовні вимоги майнового характеру попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовні вимоги майнового характеру за ставкою 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 405,00 грн. за мінусом сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн., тобто необхідно доплатити судовий збір у розмірі 11 412 грн. 60 коп., за реквізитами для сплати судового збору до Малиновського районного суду м. Одеси (https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/) та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, оскільки згідно наведених вище норм ціна позову визначається з дійсної вартості майна на момент пред'явлення позову, тоді як сторона позивача не долучила звіт про оцінку майна.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що дана позовна заява подана з порушення вимог ст. 175 ЦПК України, у з в'язку з чим підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 133-140, 175, 185, 353 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями175,177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст. 185 ЦПК України).
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.Д. Громік