Справа № 495/21/18
Номер провадження:1-кп/521/165/22
Дата і місце постановлення ухвали:
15 лютого 2022 року, м. Одеса.
Назва та склад суду, секретар судового засідання:
Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження:
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017160240003289 від 24.09.2017 року.
Прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місця проживання:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ставрове, Красноокнянського району, Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення:
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
Прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_5
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєї ініціативи воно розглядається:
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про долучення протоколів допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , наданих на досудовому розслідуванні,та просив клопотання задовольнити.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. При цьому, захисник зазначив, що вказані докази є очевидно недопустимими, наводячи доводи на підтримку своєї позиції.
Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів:
Прокурором були подані протоколи допиту свідків, суд вважає, що вказані покази є недопустимими.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався:
Відповідно до ч.1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відповідно до ч.2 ст. 23 КПК України суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
Тобто, відповідно до вимог КПК України вбачається, що допустимими показами свідка будуть такі покази, які отримані під контролем суду.
Крім того, відповідно до п.1 ч.4 ст. 42 КПК України правом обвинуваченого є можливість брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення, а оголошення показів свідка з протоколу допиту не забезпечить можливість обвинуваченого скористатися цим правом.
Відповідно до ч.1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Крім того, у постанові у справі №5-249кс15 Верховний Суд зазначив, що відповідно до рішення ЄСПЛ «Жуковський проти України» за загальними правилами п.1 та 3 «д» ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» вимагають підсудному відповідної та належної можливості заперечувати покази особи й допитати його під час показів.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Жуковський проти України» вказано наступне: Суд повторює, що питання допустимості доказів у справі - це, насамперед, предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди мають давати оцінку наявним у справі доказам. Завдання Суду згідно із «Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» полягає не у вирішенні того, чи було належним чином прийнято показання свідків як докази, а у встановленні того, чи провадження в цілому, і, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Усі докази повинні зазвичай надаватися у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного з метою забезпечення змагальних дебатів.
У цьому принципі є винятки, але вони не повинні порушувати право на захист. За загальним правилом п.1 і п.3 «d» ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення і допитати його під час надання останнім своїх показань, або пізніше.
В даному випадку, оголошення показів свідка порушить право обвинуваченого на захист, так як він не зможе реалізувати своє право, передбачене п.1 ч.4 ст. 42 КПК України, а саме брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення, що є несумісним з гарантіями, передбаченими ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», так як сторона захисту не може їх заперечити.
Суд вважає за необхідне визнати покази ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надані на досудовому розслідуванні очевидно недопустимим доказом, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 28, 114 КПК України, суд, -
Висновки суду:
Визнати покази свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надані на досудовому розслідуванні - очевидно недопустимим доказом, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження:
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1