Справа № 591/1585/22
Номер провадження 22-ц/816/955/22
01 листопада 2022 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С.С. (суддя-доповідач),
суддів: Кононенко О.Ю., Собини О.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Недведського Олега Олександровича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2022 року в складі судді Северинової А.С., ухвалене в м. Суми, повний текст судового рішення виготовлено 26.07.2022 року
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 5000 грн. 00 коп. на кожну дитину.
Свої вимоги мотивує тим, що вона та ОСОБА_2 , перебувають у шлюбі. Під час проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої в свідоцтві про народження записаний відповідач. 17.10.2015 року вони з відповідачем зареєструвала шлюб. Після реєстрації шлюбу у них народилася друга дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що фактично їх сім'я припинила своє існування, а сімейні відносини між ними припинені, вони мешкають з відповідачем окремо, спільне господарство не ведуть. Їх спільні з відповідачем діти проживають разом із нею та перебувають на повному її утриманні та забезпеченні. Відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку по утриманню дітей, хоча веде неофіційну господарську діяльність пов'язану з ремонтом автомобілів і отримує дохід близько 40000 грн на місяць, має нерухоме майно, транспортний засіб та за станом здоров'я може працювати, немає на утриманні непрацездатних осіб в тому числі неповнолітніх дітей. Вказує, що вона є безробітною та не здатна самостійно утримувати дітей.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі 3000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 28.04.2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з 28.04.2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку. Хоча матеріали справи і не містять даних про працевлаштування відповідача, його представники в судовому засіданні пояснили, що з 27 червня 2022 року він працює слюсарем-ремонтником за укладеним з ФОП ОСОБА_5 трудовим договором та отримує заробітну плату у сумі 6600 грн. Також він має неофіційні підробітки. Крім того, представники відповідача визнали, що відповідач погоджується сплачувати аліменти у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, що станом на день розгляду справи судом становить 2744 грн. Крім того, дані про осіб, які б перебували на його утриманні, відсутні, стан здоров'я відповідача задовільний, а тому він має об'єктивну можливість виплачувати аліменти в твердій грошовій сумі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Недведський О.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь його неповнолітніх дітей в розмірі по 1465 грн. 65 коп. на кожну дитину, починаючи стягнення з 28.04.2022 року до досягнення дітьми повноліття.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд не прийняв до уваги ту обставину, що відповідач з 27.06.2022 року офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату. Вказує, що погодження відповідачем на добровільну сплату аліментів в розмірі 2744 грн. на кожну дитину було виключно з підстав того, що позивач працевлаштується з вересня на офіційну роботу, чого не трапилося. Посилання суду на акт обстеження умов проживання, складений 06.07.2022 року начальником відділу Управління «Служба у справах дітей» про те, що з позивачем проживають діти і остання їх утримує, а батько в утриманні дітей участі не приймає, є помилковим, оскільки вказаний акт складено зі слів самої позивачки. Зазначає, що відповідач в будь - який час готовий надавати продукти харчування, одяг, засоби особистої гігієни, нести додаткові витрати по вихованню дитини, тобто продовжувати виконувати ці обов'язки, що виконував до подання позову виключно для забезпечення побуту дітей, а не побуту позивача. Крім того, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з нього не може бути утримано аліменти в розмірі більшому ніж 50 % від його заробітної плати.
Від позивача до суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_3 . (а.с.9).
17.10.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу сторонами було взято спільне прізвище ОСОБА_7 (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін народився син ОСОБА_4 (а.с.10).
Відповідно до довідки, виданої Сумським міським центром зайнятості від 21.04.2022 року, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в центрі, як безробітна.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за позивачкою ОСОБА_1 зареєстрована на праві приватної власності квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.07.2022 року, за відповідачем зареєстровано на праві власності 4 квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . (а.с.50 зворотна сторінка - 52).
Згідно договору купівлі - продажу майнових прав на об'єкт нерухомості № 164-цк16-4/2018 від 12.112018 року відповідач придбав у ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Аруна - капітал» майнові права на об'єкт нерухомості - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 52 зворотна сторінка 53).
Як вбачається з акта обстеження умов проживання, складеного 06 липня 2022 року начальником відділу Управління «Служба у справах дітей» Погребною О.С., за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 01 квітня 2022 року утриманням та розвитком дітей займається ОСОБА_1 , батько матеріально не допомагає. Діти люблять маму і тата, але бажають проживати з мамою, а до тата ходити в гості, який проживає поруч, АДРЕСА_5 (а.с. 80).
Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує : стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач є особою працездатного віку, з 27.06.2022 року працює офіційно у ФОП ОСОБА_5 , стан його здоров'я є задовільним, інших осіб на утриманні відповідач не має, крім того, останній має на праві власності чотири квартири, а також є власником майнових прав на квартиру, яка розташована в об'єкті капітального будівництва з огляду на що, здатний надавати своїм дітям матеріальну допомогу в розмірі 6000 грн. щомісячно на кожну дитину.
Крім того, колегія зауважує, що аліменти стягуються з усіх видів доходів платника аліментів, а тому суд першої інстанції вирішуючи питання щомісячного розміру аліментів на кожну дитину правильно врахував факт той факт, що ОСОБА_2 будучи власником 4-х квартири, у 2018 році придбав майнові права на об'єкт нерухомості - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , будівництво якої триває і переконливо доводить про наявність у відповідача інших джерел доходів.
Доводи відповідача викладені ним в його апеляційній скарзі стосовно того, що на момент розгляду справи він має низький заробіток а тому не має змоги надавати матеріальної допомоги своїм дітям у зазначеному розмірі, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки в судовому засіданні в суді першої інстанції стороною відповідача було визнано його змогу надавати матеріальну допомогу своїм дітям в розмірі 2744 грн.
Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені ним в його апеляційній скарзі стосовно того, що визнання відповідачем можливості надавати своїм дітям матеріальну допомогу в розмірі 2744 грн. було визнано останнім з умовою того, що позивач офіційно працевлаштується на роботу, з огляду на те, що обов'язок відповідача надавати матеріальну допомогу своїм дітям не залежить від обставин працевлаштування позивача, а залежить від його майнового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 5, 6 ст. 81 ЦПК встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів звертає увагу на те, що викладені відповідачем в його апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки зроблених судом першої інстанції доказів, оскільки не погоджуючись з присудженим судом розміром аліментів на дітей, відповідач не надав до суду доказів, що свідчили б про його незадовільне матеріальне становище, яке не дає йому змоги забезпечувати двох своїх малолітніх дітей у визначеному судом розмірі.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач готовий забезпечувати своїх дітей їжею та одягом, суд не приймає до уваги, оскільки факт надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов'язку утримувати дитину.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Недведського Олега Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю.Кононенко
О.І. Собина