25 жовтня 2022 року м.Суми
Справа №591/7348/21
Номер провадження 22-ц/816/804/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нанка Тетяна Іванівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грищенка Дмитра Миколайовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2022 року, в складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене у м. Суми,
Звернувшись до суду у жовтні 2021 року із позовною заявою, позивач просив суд розірвати спадковий договір від 24.07.2020 року укладений між ним та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Тетяною Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 1072.
Свої вимоги мотивував тим, що 24.07.2020 року між ним та відповідачем укладено спадковий договір посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Тетяною Іванівною, що зареєстрований в реєстрі за № 1072, відповідно до якого він передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру за АДРЕСА_1 . Натомість відповідач зобов'язалася забезпечувати його коштами в сумі 3000 грн. щомісячно, та купувати за ці кошти продукти харчування і готувати їжу, здійснювати прибирання квартири двічі на тиждень, в разі виникнення потреби проведення ремонтних робіт, заміни приладів та з інших побутових причин здійснювати пошук та виклик представників відповідних державних та недержавних установ, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі фізичних осіб, послуги яких позивач оплачує за кошти, які зобов'язалася передавати йому відповідач. Вказує, що з моменту укладання договору і до його звернення до суду, відповідач належним чином не виконувала умови укладеного спадкового договору, а саме: жодного разу не забезпечила його грошовими коштами в сумі 3000 грн. та лише раз їх було сплачено йому третьою особою ОСОБА_3 , а також один раз було здійснено прибирання його квартири. Крім того, відповідачем одноразово було забезпечено позивача продуктами харчування.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Розірвано спадковий договір від 24 липня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Тетяною Василівною, який зареєстрований в реєстрі за № 1072.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем частково виконувались умови спадкового договору, оскільки позивачем не доведено факту прибирання квартири та готування позивачу їжі двічі на тиждень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Грищенко Дмитро Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи,просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Змінити розподіл судових витрат, а також вирішити питання розподілу судових витрат за апеляційний перегляд справи.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що в судових засіданнях позивач вказував на зовсім інші обставини невиконання відповідачем умов договору. Так, в судовому засіданні позивач вказував, що відповідач та третя особа готували їжу в себе вдома та намагалися його отруїти. Розписки відповідачці писав під тиском, хоча в руки ніяких грошей не отримував. При цьому позивач погодився компенсувати позивачці витрати, які вона понесла в зв'язку з виконанням умов договору. Вказував, що відповідач приносила йому їжу не частіше двох разів на тиждень, а іноді три і він виливав її. Зазначає, що суд не надав оцінку наявним в матеріалах справи розпискам позивача про те, що останній не має претензій до відповідача з приводу виконання нею умов договору. Крім того, суд в оскаржуваному рішенні встановив часткове виконання відповідачем умов договору проте не вказує жодного доказу того, що останньою не виконувались умови договору.
У відзиву на апеляційну скаргу позивача та його представник підтримали рішення суду і просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки забезпечення грошовими коштами у сумі 30000грн повинна була здійснювати особисто відповідач, ані третя особа, а у розписках зафіксований факт передачі коштів позивачу, ані виконання відповідачем обов'язків передбачених спадковим договором. Позивач розраховував на забезпечення його грошовими коштами, надання допомоги стосовно готування їжі та прибирання в квартирі.
Відповідач та її представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, пояснив, що виконання обов'язку з приводу готування їжі вона виконувала, проте позивач відмовлявся її уживати, а через те, що позивач відмовився допускали відповідача в приміщення квартири де проживав, вона не мала можливості її прибирати. Вважає, що це пов'язано із тим, що його сусідка ОСОБА_4 запропонувала свої послуги доглядати за ним.
Позивач та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Треті особи ОСОБА_3 та приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нанка Т.І. в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_3 надійшла заяви про розгляд справи в його відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2009 року є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , його зареєстрованим місцем постійного проживання визначено АДРЕСА_3 , в якій відповідачем була проведена обробка приміщення від комах.
В засіданні апеляційного суду сторони визнали, що позивач змінював місце проживання і на час звернення до суду вже постійно проживає у власній квартирі по АДРЕСА_2 , куди він відмовився пускати відповідача та уживати їжу яку готувала відповідач, через те, що вважає, що остання має намір його отруїти.
24.07.2020 року сторонами було укладено спадковий договір, за умовами якого, ОСОБА_1 після своєї смерті передає у власність ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 зобов'язалася забезпечувати ОСОБА_1 щомісячно коштами в сумі 3000 грн, у разі виникнення потреби проведення ремонтних робіт, зміни приладів та інших побутових причин, здійснювати пошук та виклик представників відповідних державних та недержавних установах, незалежно від форм власності та підпорядкування, в т.ч. і фізичних осіб, послуги яких ОСОБА_1 оплачує коштами в розмірі 3000 грн., які ОСОБА_2 зобов'язана передавати йому щомісячно. Крім того, за вказані кошти ОСОБА_2 зобов'язана забезпечувати позивача продуктами харчування та здійснювати йому приготування їжі. Здійснювати прибирання в квартирі двічі на тиждень (а.с. 12-15).
Контроль за виконанням спадкового договору покладено на третю особу ОСОБА_3 .
До матеріалів справи додані розписки написані позивачем ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останній 13.05.2021, двічі 17.06.21, 18.08.2021 отримав по 3000 грн., 11.10.2021 - 3500грн., а також 200грн. від ОСОБА_3 (а.с.79, 80-84).
Як вбачається з тексту розписок позивач не мав претензій по виконанню спадкового договору.
Колегія суддів звертає увагу, що остання розписка про отримання чергової суми грошей у розмірі 3500грн написана 11.10.2021, а його позов надійшов до Зарічного районного суду м. Суми раніше - 08.10.2021.
Як пояснила відповідач, ОСОБА_3 є її чоловіком через якого передавалися гроші, бо він був знайомий з позивачем ще за життя його дружини. Оплата за комунальні послуги квартир також здійснювалася за рахунок грошей, які підлягали передачі позивачу. Визнала в суді , що нею виконувався договір і за період з липня 2020 року по 11 жовтня 2021 року було передано грошима 19105грн та сплачено комунальних послуг по квартирах на суму 19551,33грн. У зв'язку із довірчими відносинами із позивачем з моменту укладення спадкового договору гроші позивачу передавалися, але без написання розписок. Після втручання в їх відносини сусідки стали просити від позивача писати розписки на отримання грошей. 11.10.2021 позивач отримав гроші і написав розписку, проте про свій намір розірвати договір в судовому порядку не повідомив, запевнив про відсутність претензій, а про звернення його до суду дізналися отримавши поштою його позов.
Ці обставини позивачем не були спростовані в суді.
Позивач та його представник у своїх письмових поясненнях ( відповідь на позов) та в судових засіданнях заперечили проти зарахування грошовою суми, витраченої відповідачем на оплату комунальних послуг згідно представлених квитанцій, оскільки предметом спадкового договору є тільки квартира за адресою: АДРЕСА_2 , проте, переконливих доказів на підтвердження наявності боргової суму за комунальні послуги по цій квартирі суду не надали.
В суді апеляційної інстанції також було додатково встановлено, що померла дружини позивача заповіла ОСОБА_3 квартиру в АДРЕСА_3 , де позивачу також належить обов'язкова частка, право успадкування на яку він заявив.
Також з розписки позивача без дати вбачається, що ним також було отримано 200 грн. на покупку їжі. У вказаній розписці позивач зазначив, що надалі розписок надавати не буде, оскільки договором вказаного обов'язку не передбачено (а.с. 84).
Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
За правилами встановленими ст. 1307 ЦК України на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Статтею 1305 встановлено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Статтею 1308 ЦК встановлено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом частин 1-3 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У статті 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».
Предметом даного спору є розірвання спадкового договору з посиланням на невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, зокрема, щодо забезпечення відчужувача щомісячно коштами в сумі 3000 грн, продуктами харчування та приготування йому їжі, здійснення прибирання в квартирі двічі на тиждень.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України змагальність сторін є основною засадою (принципом) цивільного судочинства.
Частинами 1, 2 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 5, 6 ст. 81 ЦПК встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Доводи позивача викладені ним в його позовній заяві про те, що останній не отримував грошових коштів від відповідачки не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи розписками та відсутності з боку позивача претензій з приводу виконання спадкового договору, про що ним добровільно зазначено у розписках.
Той факт, що гроші позивачу передавалися не відповідачем, а її чоловік, не може бути покладено в провину відповідача щодо невиконання нею такого обов'язку, оскільки її чоловік ОСОБА_3 відповідно до п.10 даного спадкового договору призначений відчужувачем особою, яка здійснює контроль за виконанням цього договору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надаючи відповідачці розписку від 13.05.2021 року та від 11.10.2021 року, вже після його звернення до суду, позивач зазначив, що претензій до неї не має, хоча остання відповідно до умов договору вже не здійснювати прибирання в квартирі через відмову самого ОСОБА_1 , т.т надаючи розписку відповідачу, останній при цьому не заперечував проти належного виконання відповідачкою умов спадкового договору. При цьому, останню розписку позивачем було надано вже після його звернення до суду, а будь - яких доказів на спростування вказаних обставин позивачем не надано суду.
Також, колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача надані в судовому засідання 31.01.2022 року, коли позивач зазначив, що він не бажає, користуватися послугами відповідача по прибиранню його квартири, оскільки поки він на ногах, він сам прибирає свою квартиру, а допомога відповідачки йому не потрібна. Крім того, позивач зазначив про те, що відповідач приносила йому їжу не частіше 2-3 разів на тиждень, яку у нього підігрівали. Проте вказану їжу він виливав на балкон. Також, відповідач тричі приносила йому молоко, а на четвертий раз він її прогнав. Крім того, позивач вважає, що відповідач має намір його отруїти, боїться вживати їжу приготовлену відповідачем.
Однак на підтвердження факту готування відповідачем їжі не придатної для використання доказів суду не надано.
Проте, така недобросовісна поведінка позивача, вказує про його ухилення від виконання відповідачем своїх зобов'язань, обумовлених спадковим договором, вчинення з його боку перешкод в їх виконання, ані істотного порушення відповідачем укладеного договору, оскільки саме позивачем не приймалося виконання зобов'язання з боку відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскільки обов'язки з вчинення певних дій, передбачених договором, покладено на набувача, а відчужувач у спадковому договорі не має обов'язків, він наділяється лише правом вимоги, тому саме набувач повинен довести належне виконання ним зобов'язань за договором, оскільки відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, так як суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Задовольняючи позов з підстав тільки часткового виконання відповідачем умов спадкового договору, суд першої інстанції через неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, не надав належної правової оцінки обставинам, за яких позивач відмовився приймати приготовлену відповідачем їжу та виникнення незалежних від неї обставин щодо неможливості виконання обов'язків, пов'язаних з проведенням прибирання в квартирі, де фактично проживав позивач, бо умовами спадкового договору конкретне приміщення такої квартири не визначено.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає також зміні розподіл судових витрат.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, проте позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідачу відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України належить компенсувати понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню фактично понесені нею судові витрати за надання професійної правничої допомоги під час апеляційного розгляду справи, оскільки відповідно до ч.9 ст.141 цього Кодексу у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням наведених норм процесуального закону та недобросовісної поведінки з боку позивача під час виконання відповідачем умов укладеного спадкового договору, такі судові витрати апеляційний суд відшкодовує за рахунок позивача і стягує з нього на користь ОСОБА_2 2500грн., відхилив його заперечення з приводу необґрунтованості заявленого розміру, бо розмір вказаних судових витрат з урахуванням приписів ч.3 ст. 141 цього Кодексу пов'язаний з розглядом справи, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грищенка Дмитра Миколайовича задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по наданню професійної правничої допомоги в розмірі 2500 грн.
Компенсувати ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.І. Собина
О.Ю.Кононенко