Справа№592/4314/22
Провадження №2/592/1368/22
27 жовтня 2022 року м.Суми
Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого судді - Алфьорова А.М., за участю секретаря - Літовченко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, свої вимоги обґрунтовує тим, що у 1927 році на підставі свідоцтва від 28.02.1927 р. про денаціоналізацію ОСОБА_3 та її діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 набули право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в рівних частках, по 1/6 кожен. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , після смерті якого його частку успадкували його спадкоємці - дружина ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в рівних частках (1/6 : 3 = 1/18). У подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 08.07.1960 р. подарували ОСОБА_11 успадковані ними частки (1/18 + 1/18 = 1/9). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , після смерті якого його частку успадкували його спадкоємці - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які у подальшому успадковану ними частку (1/6), разом з часткою, належною ОСОБА_6 (1/6) продали ОСОБА_11 (1/6+1/6 = 1/3 - договір купівлі-продажу від 09.07.1960 року). Таким чином, на момент смерті ОСОБА_11 належала 1/2 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (1/3 +1/9 +1/18). Після смерті ОСОБА_16 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) відкрилася спадщина, спадкоємцями після її смерті були її чоловік - ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Чоловіку, ОСОБА_17 було видано свідоцтво на 1/2 частину майна, придбаного ОСОБА_11 за час їх шлюбу - 1/3 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (1/2*1/3 = 1/6). Решта від належного ОСОБА_11 майна - 1/3 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (1/2-1/6) підлягала спадкуванню між трьома спадкомцями - ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , тобто мало бути успадковано по 1/9 кожним. ОСОБА_17 відмовився від спадкування на користь ОСОБА_1 , таким чином вона успадкувала 2/9 після смерті матері. 1/9 частина залишилась неоформленою і станом на даний час, ОСОБА_2 з часу задовго до смерті матері у даному будинку не проживає, з того ж часу нинішнє його місце перебування невідоме, він не звертався за отриманням свідоцтва про право на спадщину, майном не цікавився жодного разу з того часу, в утриманні його участі не брав. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_17 , після смерті якого ОСОБА_11 успадкувала належну йому 1/6 частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, станом на даний час ОСОБА_1 належать 1/6 та 2/9 частини домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , власниця 1/6 частини домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 , який володів 1/6 частиною домоволодіння, після смерті спадкова справа не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, наданою у відповідь на адвокатський запит. ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_18 , після якої її частку (1/6+1/6 =1/3) мав успадкувати її син - ОСОБА_19 , який постійно проживав з матір'ю та вступив у фактичне управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Після нього майно успадковане ніким не було. Двоюрідна сестра ОСОБА_19 - ОСОБА_11 (мати позивачки), яка постійно проживала у будинку, та фактично вступила в управління, успадкувати дане майно за вимогами ЦК УРСР не могла, оскільки не відносилась ані до першої, ані до другої черги спадкоємців. Проте, після смерті ОСОБА_19 , саме вона зі своєю сім'єю - чоловіком ОСОБА_17 та донькою ОСОБА_20 постійно проживали у даному житловому будинку, ніхто інший не цікавився та не претендував на цей будинок. Тобто, з 2000 року мати позивачки добросовісно, відкрито володіли 1/2 частиною домоволодіння. Після смерті матері та батька вона постійно проживала у житловому будинку разом з чоловіком - ОСОБА_21 та сином ОСОБА_22 , проживає і станом на даний час є зареєстрованою за вказаною адресою, постійно проводить поточний ремонт. Саме на неї оформлені особові рахунки у постачальників комунальних послуг, саме вона сплачує за комунальні послуги. Отже, після смерті матері вона з 2001 року безперервно, добросовісно, відкрито володіє 11/18 (1/2+1/9) частиною домоволодіння у АДРЕСА_1 . Просить суд: визнати за нею право власності за набувальною давністю на 11/18 частин житлового будинку «А-1» з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель: сарай «Б» - дошка, сарай «Г» - дошка, сарай «Ж» - дошка, вбиральня «Д» - дошка, душ «Е» - дошка, погріб «п/г» - цегла, погріб «п/г1» - цегла, вбиральня «З» - дошка, сарай «б» - дошка, огорожа № 1-4 дощана в дерев'яних стовпах та металева за адресою: АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авраменка О.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача Сумської міської ради у судове засідання не з'явився, надали відзив на позов.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Судом встановлено, що у ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що позивач із 2000 року відкрито, безперервно володіє спірним домоволодінням, поводячись із ним, як власник.
Таким чином у ході розгляду справи знайшло своє підтвердження те, що позивач правомірно, добросовісно заволоділа спірним чужим майном, вважаючи себе його власником. Також встановлено безтитульне, без відповідної правової підстави, володіння позивачем зазначеним будинком, власник якого відсутній.
У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.
Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552\1354\18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.
За наведених обставин суд вважає, що позивач добросовісно, безтитульно заволоділа нерухомим майном, власник якого невідомий і продовжує відкрито, безперервно володіти домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , поводячись як власник, починаючи з 1 січня 2001 року, тобто більше десяти років та набула право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.
Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на 11/18 частин житлового будинку «А-1» з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель: сарай «Б» - дошка, сарай «Г» - дошка, сарай «Ж» - дошка, вбиральня «Д» - дошка, душ «Е» - дошка, погріб «п/г» - цегла, погріб «п/г1» - цегла, вбиральня «З» - дошка, сарай «б» - дошка, огорожа № 1-4 дощана в дерев'яних стовпах та металева за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.М. Алфьоров