Справа №760/29223/21
2/760/113/22
31 жовтня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд
Позивач звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача: 9 949, 75 гр. попередньої оплати за договором та 7 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.
Посилається в позові на те, що за допомогою всесвітньої мережі інтернет знайшла сайт vcene.com.ua , який спеціалізується на продажі меблів.
20 липня 2021 року замовила Комплект МКС «Твикс» (диван розкладний та два крісла) exilntextil, тканина Містик 03.
При замовленні представник продавця повідомив їй, що для індивідуального замовлення необхідна передоплата у розмірі 50% від вартості товару.
На той момент вартість товару на сайті становила 19 822, 00 гр.
В той же день вона перерахувала 9 949, 75 гр. на надані їй реквізити, що підтверджується платіжним дорученням № P24AP24A1376645622C5675 від 20 липня 2021 року.
21 липня 2021 року продавець підтвердив факт надходження коштів та повідомив про початок виготовлення замовлення.
Наголошує на тому, що було погоджено строк виготовлення меблів тривалістю 1,5 місяця з дати погодження товару та внесення попередньої оплати.
Вважає, що строк виготовлення меблів за її замовленням сплинув 05 вересня 2021 року, проте вона не отримала жодних повідомлень від продавця на неодноразові звернення.
17 вересня 2021 року їй повідомили про готовність замовлення та його орієнтовну доставку 18-19 вересня 2021 року.
Зважаючи на це, вона терміново запросила спеціалізовану компанію з перевезення меблів і вивезла старий комплект меблів з дивану та двох крісел, проте в обумовлений термін доставку здійснено не було і про причини вона повідомлена не була.
Через декілька днів під час телефонної розмови їй повідомили про допущену помилку, внаслідок якої її замовлення було виготовлено з іншої тканини і їй запропонували або прийняти виготовлений товар, але з доплатою у розмірі 9 882, 00 гр., або зачекати ще 1,5 місяця для виготовлення замовлення із первинно погодженої тканини.
З огляду на відсутність у її помешканні меблів для сну, була змушена погодитися на 30% збільшення вартості товару і, зрештою, погодила доставку комплекту меблів за ціною 27 800, 00 гр. та додатково вартість доставки у розмірі 3 000, 00 гр.
У зв'язку з тим, що у її помешканні з початку вересня відсутнє місце для сну та відпочинку, вони з чоловіком змушені спати на розкладачках, конструкції яких не пристосовані для постійного використання, внаслідок чого простежується погане самопочуття, болі у спині та погіршення стосунків з чоловіком.
В результаті неправомірних дій продавця вона перенесла стрес, потрясіння, негативні емоції та переживання.
Оскільки станом на дату звернення до суду з позовом товар їй передано не було, дата його доставки невідома, а її претензія від 07 жовтня 2021 року залишена без відповіді, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 02 листопада 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 04 грудня 2021 року.
/ а.с. 48 /
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
16 грудня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача, у якому останній проти позову заперечував та просив закрити провадження у справі в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 9 949, 75гр. та відмовити у задоволенні позову у решті вимог.
Не заперечуючи обставин замовлення меблів позивачкою та сплаченої нею суми, в той же час зазначив, що за цим договором виступає в ролі підрядника.
На момент укладення договору сторони не дійшли точної і однозначної домовленості щодо строків виконання робіт.
Вважає, що за умови відсутності погодженого строку виконання робіт неможливо стверджувати, що строк їх виконання наступив, а тому неможливо і пред'являти вимоги, які передбачені в разі порушення строків підряду.
Наголошує на тому, що строк виконання робіт за договором підряду є істотною умовою договору, а тому договір можна вважати неукладеним.
З огляду на це, надав позивачці у відповідь на претензію альтернативу вибору: вважати договір підряду розірваним внаслідок небажання продовжувати очікування його виконання в умовах невизначеного сторонами строку виконання робіт, або визнати договір неукладеним.
В будь-якому випадку зазначив єдиний для обох випадків наслідок - повернення грошових коштів, сплачених позивачкою, та попередив, що у разі ненадання відомостей щодо її рахунку, грошові кошти будуть направлені на її ім'я шляхом грошового переводу до вимоги на відділення Укрпошти за місцем її реєстрації.
Оскільки вручення позивачці відповіді на претензію підтверджується витягом із сайту Укрпошти, твердження позивачки про неотримання відповіді на претензію є такою, що не відповідає дійсності.
Крім цього зазначає, що спір був врегульований внаслідок переговорів, а позивачка замовчує фактичне повернення авансу в розмірі 9 950, 00 гр. поштовим переказом на її ім'я, який був отриманий нею 05 листопада 2021 року.
Враховуючи те, що позивачка отримала суму авансу 05 листопада 2021 року, і станом на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі - 08 листопада 2021 року, предмет спору був відсутнім, просить закрити провадження у справі в цій частині.
Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що відсутні будь-які докази наявності страждань та дискомфорту.
Факт звернення до третьої особи з метою вивезення меблів і саме їх вивезення також не підтверджені доказами.
Крім цього відмічає, що погіршення стосунків з чоловіком також не підтверджене доказами.
Наголошує на тому, що позивачем не надано жодного обґрунтування грошової оцінки розміру моральної шкоди, що підлягає компенсації.
З огляду на це, просить відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2022 року провадження в справі в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди було закрито.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають між покупцем і продавцем товарів, робіт та послуг в Інтернеті не відрізняються від традиційних правил купівлі-продажу і регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 698 ЦК України до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови договору, що обмежують права покупця - фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.
Таким чином, будь-які умови договору, що обмежують права покупця - фізичної особи порівняно з правами, встановленими, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.
Судом встановлено та не оспорювалося сторонами, що 20 липня 2021 року позивач замовила комплект меблів на суму 19 882, 00 гр. та здійснила на рахунок відповідача - підрядника попередню оплату в сумі 9 949, 75 гр.
Проведення оплати товару підтверджується платіжним дорученням № P24AP24A1376645622C5675 від 20 липня 2021 року.
/ а.с. 31 /
07 жовтня 2021 року позивачкою на на адресу відповідача була направлена претензія про передачу замовленого товару у її власність та встановлення протягом 7 днів та здійснення його безоплатної доставки.
Крім цього, вимагала виплатити моральну шкоду у розмірі 7000, 00 гр. та витрати на правничу допомогу у розмірі 12 400, 00 гр.
У відповіді на претензію від 23 жовтня 2021 року відповідач, посилаючись на положення ст. 849 ЦК України, запропоновав вирішення спору шляхом повернення здійсненої попередньої оплати та просив надати актуальні банківські реквізити.
В подальшому, 04 листопада 2021 року відповідачем було здійснено грошовий переказ в сумі 9 950, 00 гр., який було отримано позивачкою 05 листопада 2021 року.
/ а.с. 58 - 66 /
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я тощо.
За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.п. 2,5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року / з наступним змінами/ Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/ спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядається у випадках, встановлених законом, в т.ч. при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Звертаючись до суду, позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині Законом України « Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 22 Закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися в сукупності з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Саме по собі задоволення вимог споживача не може бути підставою для відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Виходячи з викладеного вище правового обґрунтування, підстави для задоволення вимог позивачки відсутні.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 23, 205, 207, 639, 693, 698, 711, 1167 ЦК України, ст.ст.1, 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 76-82, 209, 229, 255, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Шереметьєва