печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56786/19-ц
пр. 4-с-218/22
26 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на рішення начальника Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) О.П. Куйбіди про відмову у скасуванні арешту у справі № 757/56786/19-ц,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення начальника Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) О.П. Куйбіди про відмову у скасуванні арешту у справі № 757/56786/19-ц.
Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 22.10.2021 року в межах виконавчого провадження № 66828370 прийнято постанову про арешт коштів боржника. За наслідком вищенаведеної постанови, арештовано банківський рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який призначення для отримання заробітної плати. ОСОБА_1 звернувся до виконавчого органу із заявою про зняття арешту із зазначеного рахунку, натомість 19.11.2021 року начальник Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) О.П. Куйбіда прийняла рішення про відмову у знятті арешту. Заявник вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до вимог закону рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Відзив на скаргу не надходив.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено частиною першою статті 447 ЦПК України.
Учасники розгляду до суду, для участі у судовому засіданні, про час, дату і місце проведення якого повідомлялися належним чином, не з'явилися. Представник боржника подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, вивчивши подану скаргу та заперечення, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.09.2021 року державним виконавцем Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) І. Б. Маркович прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 66828370 на підставі виконавчого листа № 757/56786/19-ц від 08.07.2021 року, який виданий Печорським районним судом м. Києва.
22.10.2021 року в межах виконавчого провадження № 66828370 прийнято постанову про арешт коштів боржника, за наслідком якої, арештовано банківський рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), який призначення для отримання заробітної плати, що підтверджується Довідкою з АТ КБ «ПриватБанк».
Для зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) боржник звернувся із зверненням до Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
19.11.2021 року начальник Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) О.П. Куйбіда прийняла рішення про відмову у знятті арешту з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Розділом IX Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зокрема умови, порядок, розмір такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно з ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків;
- за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 року у справі № 340/1018/19 дійшов висновку, що «рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19.
Таким чином обґрунтованими є доводи скарги про те, що рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) не підлягає арешту, оскільки він є зарплатним та нього поширюється статус «рахунку з спеціальним режимом».
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. і ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ « Про оплату праці», забороняється будь- яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) всупереч закону накладено арешт на рахунок, на який зараховується заробітна ОСОБА_1 , а начальник відділу протиправно відмовив у скасуванні такого арешту.
Відповідно до частини другої ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст.ст 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на рішення начальника Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) О.П. Куйбіди про відмову у скасуванні арешту у справі № 757/56786/19-ц задовольнити.
Визнати рішення начальника Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) О.П. Куйбіди про відмову у скасування арешту протиправним.
Зобов'язати компетентного державного виконавця Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) І.В. Маркович зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк», який відкрито на ім'я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання, як передбачено частиною 1 статті 453 ЦПК України.
Суддя С. В. Вовк