17.10.2022 Справа № 756/5229/21
Справа № 756/5229/21
Провадження №2/756/2087/22
17 жовтня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На виконання вимог діючого законодавства, згідно якого послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору-приєднання про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Таким чином, ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від відповідачки не надходило.
Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2021 року у сумі 37475,68 грн., яка складається із: заборгованості за послуги з центрального опалення у розмірі 2246,52 грн. та заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 35229,16 грн.
Крім того, позивач на підставі Договору №602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги до відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води , яка утворилася до 01.05.2018, у розмірі 63151,03 грн., яка складається із: заборгованості за послуги з центрального опалення у розмірі 19774,19 грн. та заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 43376,84 грн.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального опалення у розмірі 19774,19 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43376,84 грн.; заборгованість за послуги з центрального опалення з 01.05.2018 у розмірі 2246,52 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води з 01.05.2018 у розмірі 35229,16 грн.; витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.06.2021 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води та послуги з централізованого опалення у сумі 100626,71 грн., яка складається з: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 19774,19 грн.; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43376,84 грн.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 2246,52 грн.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води у розмірі 35229,16 грн., а також: витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн.
10.11.2021 ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення, у якій зазначила, що позивачем був пропущений строк позовної давності. На її думку, строк позовної давності за вимогою щодо сплати заборгованості за період до 05.04.2018 сплив 05.04.2021, тому вважала необґрунтованим стягнення заборгованості, яка утворилась до 01.05.2018.
Ухвалою Оболонського районного суду від 24.11.2021 року заочне рішення від 18.06.2021 року скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
23.08.2022 представником позивача подані до суду письмові заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в яких остання зазначає, що твердження відповідача щодо застосування позовної даності вважає хибними, оскільки ОСОБА_1 не враховано те, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих з квітня 2017 року.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив задовольнити позов та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про день, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання відповідачки, яка не повідомила про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.05.2018 з урахуванням оплат.
Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА.
Згідно листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-5899 (И-2021) від 14.05.2021 відомості щодо власника квартири АДРЕСА_2 відсутні.
26.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
28.03.2018 року у газеті «Хрещатик» №34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Київенерго» як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 14 вказаного Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Підпунктом 1 пункту19 вказаного Договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до перелік житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.
Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Мешканцям будинку, в якому розташована квартира, де зареєстрована відповідач, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго".
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.09.1991 року по теперішній час, остання є споживачем послуг, які надає позивач.
Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц).
У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу, яка отримувала вказані послуги і користувалася ними за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача виник обов'язок оплатити ці послуги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач користується послугами, але не виконує зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення. Свої зобов'язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги, з якого вбачається, що станом на 01.03.2021 за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 19774,19 грн.; за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43376,84 грн.; за послуги з централізованого опалення з 01.05.2018 у розмірі 2246,52 грн.; за послуги з постачання гарячої води з 01.05.2018 у розмірі 35229,16 грн.
Наведений розрахунок стороною відповідача в ході розгляду справи спростовано не було.
З огляду на викладене, у відповідача, як споживача, яка отримувала вказані вище послуги і користувалася ними за адресою: АДРЕСА_1 виник обов'язок щодо оплати вищезазначених послуг.
Матеріали справи не містять, та відповідачем не надано у спростування зазначеного будь- яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача.
Суд вважає доведеним те, що свої зобов'язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 19774,19 грн.; за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43376,84 грн.; за послуги з централізованого опалення з 01.05.2018 у розмірі 2246,52 грн.; за послуги з постачання гарячої води з 01.05.2018 у розмірі 35229,16 грн.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 630 було внесено зміни, зокрема, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 р. № 1236, продовживши карантин до 31 серпня 2022 року.
Дію карантину, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, востаннє Постановою КМУ від 19.08.2022 № 928 строком до 31.12.2022.
Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діє з 12.03.2020 до 31.12.2022, позивач звернувся до суду 06.04.2021, тобто в період дії карантину.
Оскільки з 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до березня 2017 року. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до 01 травня 2018 року трирічний строк позовної давності не пропущений оскільки на час подання позовної заяви в квітні 2021 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом.
З розрахунку наданого позивачем вбачається, що заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води нарахована за період з липня 2015 року до 01.05.2018 року, при цьому з урахуванням вищевказаних вимог законодавства, позивачем пропущений строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до березня 2017 року включно, яка складає 16773,24 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та 18647,64 грн. заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води, а всього на суму 35420,88 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості на загальну суму 35420,88 грн. за період з липня 2015 року до березня 2017 року задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3000,95 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24729,20 грн., заборгованість за послуги з центрального опалення з 01.05.2018 у розмірі 2246,52 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води з 01.05.2018 у розмірі 35229,16 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
Відповідно до квитанції від 15.03.2021 позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав сплачено 33,00 грн.
Окрім того, позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам витрати по сплаті судового збору у розмірі 1470,95 грн. та витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 279, 280-283, 288, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води та послуги з централізованого опалення у сумі 65205 (шістдесят п'ять тисяч двісті п'ять) гривень 83 копійки, яка складається з: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3000,95 грн.; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24729,20 грн.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 2246,52 грн.; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води у розмірі 35229,16 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1470 (одна тисяча чотириста сімдесят) гривень 95 копійок; витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33 (тридцять три) гривні 00 копійок.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. О.Тиха