Справа №694/1930/22
провадження № 1-кс/694/631/22
25.10.2022 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову процесуального прокурора про відмову в задоволення клопотання,
До Звенигородського районного суду Черкаської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на на постанову процесуального прокурора про відмову в задоволення клопотання, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, в порядку ст.. 303 КПК України, у кримінальному провадженні № 12019250140000439 від 21.05.2019.
Скаргу мотивовано тим, що 03.10.2022 адвокат ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 звернувся до прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , який є старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, з клопотанням в якому просив надати дізнавачам сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області вказівки на проведення слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12019250140000439 від 21.05.2019 та встановити строк для проведення зазначених дій. Постановою прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 13.10.2022 було відмовлено у задоволенні даного клопотання. Скаржник вважає таку постанову не вмотивованою та просить її скасувати і зобов'язати прокурора повторно розглянути подане клопотання прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 в порядку та у строки, визначені статтею 220 КПК.
Розглянувши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні
інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, вищенаведена норма дозволяє звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність слідчого, прокурора, а лише щодо їх безпосередніх обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований КПК та яка вчинена не була.
Пункт 12 частини 3 статті 42 КПК визначає право підозрюваного, зокрема, заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, а також оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із частиною 4 статті 46 КПК захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
Частинами 1, 2 статті 220 КПК визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Вимоги клопотання, поданого прокурору зводилися до проведення саме процесуальних дій - надати дізнавачам сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області вказівки на проведення слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12019250140000439 від 21.05.2019 та встановити строк для проведення зазначених дій.
Слідчий суддя звертає увагу скаржника, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України предметом судового контролю слідчим суддею може бути, зокрема, бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у формі нездійснення процесуальних дій, яка передбачає, що після отримання відповідного клопотання така взагалі не розглянута слідчим чи прокурором у визначений законом строк. Проте, у самій скарзі скаржник зазначив, що у відповідь на його клопотання прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 було винесено постанову від 13.10.2022, якою було відмовлено у задоволенні даного клопотання. Тобто слідчий суддя констатує, що бездіяльність у даному випадку була відсутня, оскільки прокурором було розглянуте подане клопотання у відповідності до вимог ст.. 220 КПК України у встановлений законом строк, оскільки клопотання отримане прокуратурою 11.10.2022 (як вбачається з супровідного до направлення постанови та тексту такої постанови), а доказів зворотнього скаржником не надано.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено право оскарження рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети . Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли
через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній . Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
Таким чином, клопотання скаржника щодо надання дізнавачам сектору дізнання Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області вказівки на проведення слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12019250140000439 від 21.05.2019 та встановлення строку для проведення зазначених дій не належить до категорії клопотань про виконання будь-яких слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки до таких належать винятково дії, визначені Главами 20, 21 КПК України.
Відтак, вказана постанова прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання про здійснення процесуальних дій не може бути предметом оскарження, виключний перелік яких визначено ст.. 303 КПК України.
Відповідно до частин 4, 5 статті 304 КПК слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що належить відмовити у відкритті провадження за скаргою скаржника адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову процесуального прокурора про відмову в задоволення клопотання і повернути скаргу разом з доданими матеріалами.
Керуючись статтями 303-309, 369-372, 532 КПК суд
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову процесуального прокурора про відмову в задоволення клопотання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1