10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"03" серпня 2010 р. Справа № 9/8-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Федчишен В.А. (довіреність №17 від 06.01.2010р.),
від відповідача: ОСОБА_2
ОСОБА_3 (довіреність від 18.05.2010р.) - була присутня в судовому засіданні 18.05.2010р., 15.06.2010р., 24.06.2010р.,
розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Вінницької області
від "11" лютого 2010 р. у справі № 9/8-10 (суддя Балтак О.О.)
за позовом Вінницької міської ради (м. Вінниця)
до підприємця ОСОБА_2 (м. Вінниця)
про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення,-
У грудні 2009 року Вінницька міська рада звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до підприємця ОСОБА_2 про: розірвання договору оренди земельної ділянки від 11 серпня 2006 року, зареєстрованого у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель 20 грудня 2006 року вчинено запис за №040600200149; зобов'язання підприємця ОСОБА_2 повернути Вінницькій міській раді земельну ділянку, що розташована у місті Вінниці по вулиці Ватутіна (біля будинку №35) загальною площею 0,0114 га шляхом підписання акта прийому - передачі земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11 лютого 2010 року у справі №9/8-10 позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки б/н від 11 серпня 2006 року, укладений між Вінницькою міською радою та підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2006 року за №040600200149.
Зобов'язано підприємця ОСОБА_2 повернути Вінницькій міській раді земельну ділянку, що знаходиться у місті Вінниці по вул.Ватутіна (біля будинку №35), загальною площею 0,0114 га шляхом підписання акта прийому - передачі земельної ділянки.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_2 на користь Вінницької міської ради 85,00 грн. відшкодування витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідачка вважає, що відсутні правові підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки з її сторони не було допущено істотного порушення умов договору.
Підприємець в апеляційній скарзі зазначає. що в межах строку дії спірного договору ще має час використати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.
Звертає увагу на те, що не могла приступити до виконання будівельних робіт, оскільки надана їй в оренду земельна ділянка була самовільно зайнята іншими підприємцями, про що міська рада неодноразово повідомлялась, а на момент укладання спірного договору Вінницькій міській раді було відомо про незаконне розташування на земельній ділянці тимчасових споруд.
ОСОБА_2 вважає, що позивачем в ході розгляду справи не доведено факту завдання прямих збитків Вінницькій міській раді.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість скарги, просить залишити рішення господарського суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу.
Представник позивача в засіданні суду заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
При цьому виходить з наступного.
Рішенням Вінницької міської ради від 04 липня 2006 року №282 "Про затвердження проектів землеустрою, передачу в оренду, надання у постійне користування земельних ділянок" передано фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 0,0114 га, що знаходиться по вулиці Ватутіна (біля буд. №35) у місті Вінниці для комерційного використання (розташування двох торгових павільйонів в складі торгово-посадочного комплексу), терміном на 5 років (а.с.9-10).
11 серпня 2006 року між Вінницькою міською радою та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), зареєстрований у Вінницькій філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель 20 грудня 2006 року вчинено запис за №040600200149 (а.с.11-14).
Договором передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для комерційного використання (розташування двох торгових павільйонів в складі торгово - посадочного комплексу) (п.8 договору).
Згідно з пунктом 9 договору договір укладається терміном на п'ять років з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою, набуває чинності з дня його державної реєстрації і діє до 04 липня 2011 року.
Відповідно до пункту 26 договору відповідачка, крім іншого, зобов'язаний додержуватися цільового призначення земельної ділянки та здійснювати благоустрій прилеглої території площею 0,0042 га.
Пунктом 30 договору визначено, що орендар зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після підписання акта прийому-передачі земельної ділянки та використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, встановленої пунктом 8 договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі..
Відповідно до пункту 35 договору дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків (обмежень, обтяжень) передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 36 договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається в разі систематичного невиконання санітарної очистки даної земельної ділянки.
20 грудня 2006 року відповідно до вищезазначеного договору між Вінницькою міською радою та підприємцем ОСОБА_2 підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.14).
13 серпня 2009 року працівниками відділу судово - претензійної роботи, самоврядного контролю за охороною та використанням земель управління земельних ресурсів Вінницької міської ради проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, що розташована у місті Вінниці по вулиці Ватутіна, про що складено акт перевірки від 13 серпня 2009 року.
В результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка відповідно до рішення Вінницької міської ради №282 від 04 липня 2006 року та договору оренди земельної ділянки від 11 серпня 2006 року передана ОСОБА_2, останньою у відповідності до свого функціонального призначення, визначеного рішенням, не використовується. Благоустрій земельної ділянки та прилеглої території не здійснюється. На земельній ділянці розташовані дві металеві споруди (а.с.16).
21 жовтня 2009 року Вінницькою міською радою на адресу ОСОБА_2 надіслано претензію з вимогою укласти додаткову угоду про припинення договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін та оформити акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.15).
Вінницька міська рада вважає, що на даний час земельна ділянка не використовується відповідно до мети, тому відповідно до п.35 договору оренди земельної ділянки наполягає на його розірванні.
Згідно зі ст.22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.
Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає:
підготовку вихідних даних на проектування;
здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;
пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження і затвердження проекту;
виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням;
будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Статтею 5 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що розроблення проектів (проектування) об'єктів архітектури здійснюється на підставі вихідних даних на проектування, до яких належать: містобудівні умови і обмеження забудови відповідної земельної ділянки; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури; завдання на проектування об'єкта архітектури.
Аналогічна норма передбачена ст.27 Закону України "Про планування та забудову територій".
Матеріали справи свідчать, що підприємець ОСОБА_2 здійснила ряд заходів, направлених на будівництво двох павільйонів в складі торгово - посадочного комплексу, зокрема, про це свідчать листи, адресовані компетентним органам, журнал реєстрації вхідної кореспонденції підприємця ОСОБА_2, паспорт прив'язки, виданий Вінницьким муніципальним центром містобудування і архітектури Вінницької міської ради, дозволи начальника управління містобудування і архітектури на розміщення малої архітектурної форми.
При цьому, надана їй в оренду земельна ділянка була зайнята тимчасовими спорудами інших підприємців, що створювало перешкоди для її використання відповідачкою, про що міська рада неодноразово повідомлялась підприємцем.
10 вересня 2008 року між підприємцем ОСОБА_2 та підприємцем ОСОБА_4 укладено договір підряду №01/1009, предметом якого є будівництво торгово - посадочного комплексу на орендованій відповідачкою земельній ділянці.
Отже, підприємець ОСОБА_2 здійснювала дії, що свідчать про створення об'єкта архітектури та отримання відповідного дозволу на здійснення будівельних робіт на орендованій нею земельній ділянці.
Крім цього, в договорі оренди від 11 серпня 2006 року не визначено конкретну дату, станом на яку відповідачка має розпочати будівельні роботи та їх закінчити.
П.9 договору сторони визначили, що договір укладається на термін 5 років, починаючи з дати його реєстрації, тобто його дія закінчується 04 липня 2011 року.
Відповідачкою своєчасно та в повному обсязі вноситься орендна плата, що стверджується платіжними дорученнями.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтями 202 і 206 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
В позовній заяві позивач посилається на ст.188 Господарського кодексу України та зазначає, що земельна ділянка орендарем не використовується відповідно до мети. Дана норма вказує, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зазначена позивачем обставина (невикористання земельної ділянки відповідно до мети) має оцінюватися судом на предмет істотності порушення договору, що є підставою для його розірвання за ст.651 Цивільного кодексу України.
Проте, матеріали справи не містять доказів порушення підприємцем ОСОБА_2 умов договору оренди, в тому числі в частині використання орендованої земельної ділянки відповідно до встановленої в договорі мети.
Отже, вимога позивача про розірвання договору оренди від 11 серпня 2006 року є передчасною, а доводи позивача про невикористання земельної ділянки відповідно до мети не є переконливими, правові підстави для дострокового розірвання спірного договору відсутні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що згідно з додатком №1 до рішення Вінницької міської ради від 30 жовтня 2009 року №2559 "Про затвердження обґрунтувань, містобудівних обґрунтувань, укладання договорів земельного сервітуту та повторний розгляд клопотань щодо укладання договорів земельного сервітуту" в зв'язку з невикористанням земельної ділянки на вул. Ватутіна (біля будинку №35) за функціональним призначенням відповідно до п.8,30 договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року №040600200149 (акт перевірки вимог земельного законодавства від 13 серпня 2009 року) визнано таким, що втратив чинність п.7 рішення Вінницької міської ради від 04 липня 2006 року №282.
Зобов'язано юридичне управління міської ради підготувати позов до суду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року №040600200149.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить скасування актів виконавчих органів останньої, що не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (пункт 15 частини 1).
Згідно з п.9 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
В абзацах 6 і 7 частини 4.1 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, в абзацах 5 і 6 частини 5 вказаного рішення Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Вінницька міська рада, приймаючи рішення від 30 жовтня 2009р року №2559, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки рішення рад можуть бути скасовані, а не визнані такими, що втратили чинність.
Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог не відповідає обставинам справи.
За таких обставин рішення господарського суду Вінницької області від 11 лютого 2010 року у справі №9/8-10 підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2. Скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 11 лютого 2010 року і прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
3. Справу №9/8-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2, 3 - сторонам;
4 - в наряд.