29 липня 2010 року Справа №18/855
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,
секретар судового засідання -Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача - Чакалов А. К. -представник за довіреністю,
від відповідача -представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства “Інженерно-технічне”, м. Черкаси
до державного підприємства “Дослідне господарство “Еліта”,
с. Санжариха, Смілянського району, Черкаської області
про стягнення 13 214 грн. 67 коп.,-
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “Інженерно-технічне” до державного підприємства “Дослідне господарство “Еліта” про стягнення 11 439 грн. 31 коп. інфляційних втрат та 1 775 грн. 36 коп. 3 % річних.
Ухвалою заступника Голови господарського суду Черкаської області від 02 липня 2010 року продовжено строк вирішення спору по справі на один місяць.
Справа розглядається після відкладення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на захист підприємство не скористалося, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні, яке відбулося 29 липня 2010 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/855.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач за період з 10 жовтня 2002 року по 21 травня 2003 року поставив відповідачу товар на загальну суму 15 346 грн. 91 коп., що підтверджується копіями накладних:
- №118 від 10 жовтня 2002 року на суму 505 грн. 74 коп.,
- № 134 від 19 листопада 2002 року на суму 1 824 грн. 48 коп.,
- №135 від 20 листопада 2002 року на суму 967 грн. 56 коп.,
- №6 від 11 лютого 2003 року на суму 1 631 грн. 40 коп.,
- №7 від 12 лютого 2003 року на суму 986 грн. 64 коп.,
- №8 від 14 лютого 2003 року на суму 2 015 грн. 28 коп.,
- №11 від 21 лютого 2003 року на суму 874 грн. 08 коп.,
- №13 від 04 березня 2003 року на суму 849 грн. 60 коп.,
- №14 від 05 березня 2003 року на суму 740 грн. 40 коп.,
- №16 від 06 березня 2003 року на суму 608 грн. 27 коп.,
- №17 від 07 березня 2003 року на суму 769 грн. 80 коп.,
- №19 від 10 березня 2003 року на суму 1 191 грн. 42 коп.,
- №20 від 12 березня 2003 року на суму 626 грн. 76 коп.,
- №21 від 13 березня 2003 року на суму 550 грн. 08 коп.,
- №31 від 21 травня 2003 року на суму 1 205 грн. 40 коп.
01 жовтня 2003 року сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого сума боргу відповідача станом на 01 жовтня 2003 року складала 15 253 грн. 42 коп.
21 грудня 2005 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату вартості поставленого товару.
Факт пред'явлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується:
- листом № 310 від 21 грудня 2005 року;
- описом вкладення в цінний лист від 21 грудня 2005 року;
- поштовою квитанцією від 21 грудня 2005 року.
Проте відповідач заборгованість в семиденний строк з дня отриманння вимоги не сплатив.
Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 11 травня 2006 року зі справи №03/1491, яким позов задоволено повністю, стягнуто з дослідного господарства “Еліта” на користь приватного підприємства “Інженерно - технічне” 15 346 грн. 91 коп. заборгованості, 153 грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.
Вищезазначене рішення в установленому законом порядку оскаржено не було та набрало законної сили.
На виконання рішення від 11 травня 2006 господарським судом Черкаської області 22 травня 2006 року було видано відповідний наказ.
19 листопада 2009 року відповідачем було повністю сплачено суму боргу в розмірі 15 618 грн. 38 коп., яку було стягнуто з останнього в примусовому порядку рішенням суду від 11 травня 2006 року.
Так, 18 грудня 2008 року в рахунок погашення суми боргу перед позивачем в межах виконавчого провадження, відповідачем було сплачено 420 грн. 13 коп., 29 жовтня 2009 року -1 796 грн. 11 коп. та 19 листопада 2009 року -13 402 грн. 14 коп.
02 грудня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №7-ю, в якій з огляду на те, що прострочення відповідача з повернення заборгованості тривало, просив відповідача сплатити інфляційні втрати в розмірі 11 439 грн. 31 коп. нарахованих на суму заборгованості за період з січня 2006 року по жовтень 2009 року включно та 1 775 грн. 36 коп. 3% річних нарахованих на суму заборгованості за період з 31 грудня 2005 року по 19 листопада 2009 року.
Надіслання відповідачу зазначеної вимоги №7-ю від 02 грудня 2009 року підтверджується квитанцією про відправку цінного листа №9237 від 02 грудня 2009 року та описом вкладення в цінний лист від 02 грудня 2009 року (а.с.34).
Відповідач вимогу від 02 грудня 2009 року за №7-ю отримав 04 грудня 2009 року, що підтверджується копією повідомленя про вручення поштового відправлення №11045804.
Проте, вказану вище вимогу відповідач до 11 грудня 2009 року, тобто в семиденний строк з дати її отримання, не виконав, в зв'язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 11 439 грн. 31 коп. та 1 775 грн. 36 коп. 3% річних.
З розрахунку позивача вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані останнім на заборгованість, яка виникла як до так і після прийняття рішення господарським судом Черкаської області від 11 травня 2006 року.
При цьому слід зазначити, що під час розгляду справи №03/1491 вищенаведені інфляційні та річні втрати не були предметом розгляду спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Водночас, приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.
При цьому судом першої інстанції враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України зі справи №1/384-07 від 30 вересня 2008 року.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного погашення заборгованості в розмірі 15 346 грн. 91 коп.
Також до суду від відповідача не надходило заяв про застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності.
Оскільки предметом розгляду спору зі справи №03/1491 було лише стягнення суми основного боргу в розмірі 15 346 грн. 91 коп. та борг стягнутий рішенням господарського суду Черкаської області від 11 травня 2006 року зі справи №03/1491 був погашений відповідачем лише 19 листопада 2009 року, то суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.
Проте, слід зазначити, що сам розрахунок інфляційних втрат та 3% річних невірний, оскільки позивачем неправильно визначено розмір простроченої заборгованості.
Як зазначалося вище, відповідач повинен був повністю сплатити борг в сумі 15 346 грн. 91 коп. до 30 грудня 2005 року. Отже, розмір інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму боргу в розмірі 15 346 грн. 91 коп. за період з 31 грудня 2005 року по 17 грудня 2008 року (18 грудня 2008 року відповідачем було сплачено 420 грн. 13 коп. в межах виконавчого провадження) становить 9 085 грн. 37 коп. та 1 366 грн. 09 коп. відповідно.
За період з 18 грудня 2008 року по 28 жовтня 2009 року ( 29 жовтня 2009 року відповідачем було сплачено 1 796 грн. 11 коп. в межах виконавчого провадження) розмір інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму боргу 14 926 грн. 78 коп. (15 346 грн. 91 коп. - 420 грн. 13 коп.) становить 1 507 грн. 60 коп. та 386 грн. 46 коп. відповідно.
За період з 29 жовтня 2009 року по 18 листопада 2009 року (19 листопада 2009 року відповідачем було сплачено 13 130 грн. 67 коп. в межах виконавчого провадження) розмір інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму боргу 13 130 грн. 67 коп. (14 926 грн. 78 коп. - 1 796 грн. 11 коп.) становить 144 грн. 44 коп. та 22 грн. 66 коп. відповідно.
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню 10 737 грн. 41 коп. -інфляційних збитків та 1 775 грн. 21 коп. 3% річних, а в решті вимог про стягнення 701 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 0,15 грн. 3% річних слід відмовити, в зв'язку з невірним нарахуванням.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 ГПК України суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства “Дослідне господарство “Еліта”, вул. Шевченка, 81А, с. Санжариха, Смілянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00729793, р/р 26042281185071 в КБ “ПриватБанк”, МФО 354347 на користь приватного підприємства “Інженерно-технічне” вул. Громова, 29/3, кв. 76, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24360039, р/р 26002895000093 в КМФ АКБ “УСБ” м. Київ, МФО 322012 -10 737 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 1 775 грн. 21 коп. 3% річних, 125 грн. 13 коп. витрат на сплату державного мита та 223 грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
3. В решті вимог -в позові відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення підписано 03 серпня 2010 року.