"20" травня 2010 р.Справа № 15/9-179
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46008
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль
до Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46000
про визнання недійсними договору та стягнення 28.314,00 грн. як відшкодування збитків, спричинених обманом
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився.
відповідача: Шевчик Андрій Романович, довіреність № 65 від 18.01.10 р.
третьої особи: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль про: 1) визнання таким, що укладений під впливом обману зі сторони ПП "Продторг-Тернопіль", а отже недійсним з моменту укладення договір б/н від 30.01.2007р. оренди торгового місця № 30 в ринковому комплексі "Тернопіль" по майдану Перемоги, 4 у м. Тернопіль між ТзОВ "Аскор-Україна" та ПП "Продторг-Тернопіль"; 2) стягнення з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 28.314 грн. збитків спричинених обманом.
В судовому засіданні 20.05.2010р. позивач подав заяву про додаткові обґрунтування та уточнення позовних вимог, якою уточнив позовні вимоги та просить суд: 1) визнати недійсним з моменту укладення договір б/н від 30.01.2007р. оренди торгового місця № 30 в ринковому комплексі "Тернопіль" по майдану Перемоги, 4 у м. Тернополі між ТзОВ "Аскор-Україна" та ПП "Продторг-Тернопіль" з правовими наслідками, що визначені ст. 216 ЦК України; 2) Визнати таким, що укладений під впливом обману зі сторони ПП "Продторг-Тернопіль" договір б/н від 30.01.2007р. оренди торгового місця № 30 в ринковому комплексі "Тернопіль" по майдану Перемоги, 4 у м. Тернополі між ТзОВ "Аскор-Україна" та ПП "Продторг-Тернопіль" та стягнути з ПП "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль на користь ТзОВ "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 28.314 грн. збитків спричинених обманом.
Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 29.03.2010р. та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що він є належним орендарем комунального майна за адресою майдан Перемоги, 4, зсилаючись на договір про співпрацю, укладений з ПП «Торговий дім Тернопіль», а тому і договір оренди торгового місця № 30 від 30.01.2007 року є чинним. Також звертає увагу суду на те, що ним не отримувалося жодних претензій під час укладення чи під час дії вищевказаного договору від позивача, щодо належності виконання взятих згідно договору зобов'язань. Також просить суд врахувати, що позивач протягом дії даного договору безперешкодно здійснював господарську діяльність та отримував від неї прибутки, а отже і жодних збитків позивачем не понесено. Крім того позивачем не долучено до матеріалів справи обґрунтованого розрахунку завданих збитків.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак у поданих суду поясненнях щодо приміщення за адресою майдан Перемоги, 4 площею 1.475 м2, зазначив, що договір оренди нежитлових приміщень № 7012 укладений між ПП "Торговий дім Тернопіль" та Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради діяв від 05.01.1996р. до 31.12.2006р.. В період з 01.01.2007р. по грудень 2008р. ПП "Торговий дім Тернопіль" не мало укладеного договору оренди на приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль, Майдан Перемоги, 4, площею, 1.474,5 м2. Приватне підприємство "Продторг-Тернопіль" також не орендувало зазначеного приміщення у міської ради. Відповідачу та ПП "Торговий дім Тернопіль" не надавалося права розпоряджатися комунальним майном, що встановлено рішеннями судів у справах № 11/140-3082 (10/195-3485 (14/86-2391)) та № 2/170-3467.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, зареєстроване Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 31.03.1997р. як юридична особа, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Тернопільській області № 07-269 від 31.03.2005р., а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року (далі ГК України), господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново -господарське зобов'язання (цивільно -правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України;
Згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобов'язань є договори та інші правочини.
Правочином, згідно ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання.
Господарські зобов'язання виникли між підприємствами на підставі договору від 30.01.2007р., який за своєю правовою природою згідно ст. 759 ЦК України є договором найму (оренди), відповідно до якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначеним даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним.
Як зазначає відповідач, підставою правомірності користування нежитловими приміщеннями за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, в якому знаходиться торговий комплекс і в якому знаходиться передане позивачу в оренду торгове місце № 30, є Договір про співпрацю від 01.01.2007р., укладений між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (сторона-1) та Приватним підприємством "Продторг-Тернопіль" (сторона-2), відповідно до якого сторони здійснюють спільну діяльність щодо забезпечення життєдіяльності роботи та ефективного, нормального функціонування ринкового комплексу "Тернопіль" за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернопіль (п. 1.1. договору).
В свою чергу підставою для укладення угоди з ПП «Торговий дім Тернопіль»є договір оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996р, укладений між ним та уповноваженим Тернопільською міською радою органом -Фондом комунального майна у м. Тернополі, правонаступником якого було Управління комунального майна міста Тернополя, а в послідуючому - Управління обліку і контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки Тернопільської міської ради, Управління комунальної власності Тернопільської міської ради; Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради.
Як вбачається з доданих до пояснення матеріалів, Приватному підприємству “Торговий дім Тернопіль” нежитлові приміщення за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі передані в оренду 30 березня 1998 року на підставі патенту № 24 від 05.01.1996р., договору купівлі-продажу № 10 від 16.03.1998 року патенту на право оренди будівлі № 24 від 05.01.96 р., Додатку від 30.03.1998року до договору оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996р., яким внесено зміни в договір і в якому зазначено Орендарем ПП “Торговий дім Тернопіль”.
Підпунктом "а" пункту 10. Договору № 7012 від 05.01.1996р. передбачено, що орендар не має права без письмової згоди орендодавця передавати обов'язки по договору іншим організаціям, а також здавати в суборенду цілком або частково.
Строк дії Договору оренди № 7012 встановлено до 03 січня 2006 року, а згідно Додатку від 25.01.2006р. до договору було продовжено його дію до 31.12.2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору оренди нежитлових приміщень № 7012 (з урахуванням Додатку від 25.01.2006р.), визначено сторонами - до 31.12.2006р. Відповідно Орендодавцем за цим договором (Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради) 26.12.2006р. направлено Орендарю -ПП "Торговий дім Тернопіль" листа за №1064-у, яким повідомлено про ненадання згоди на продовження строку дії договору після 31.12.2006р. у зв'язку з здійсненням без погодження з Орендарем ремонтно-будівельних робіт в торговому комплексі.
Також, 22.01.2007 року Управлінням комунальної власності Тернопільської міської ради направлено ПП ”Торговий дім Тернопіль” лист-претензію за № 83-у (опис вкладення в цінний лист від 22.01.2007р.) та повторно повідомлено про ненадання згоди на продовження терміну дії Договору оренди № 7012 від 05.01.96 р. та вимогу в 15-денний термін звільнити приміщення за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі .
У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічні приписи містяться в ст. 764 ЦК України, згідно яких, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Пунктом 1 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Беручи до уваги наведені вище правові норми, суд вважає, що договір оренди нежитлових приміщень № 7012 від 05.01.1996 року припинив свою дію з 01.01.2007 року, так як Орендодавець використав надане йому право та протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору оренди № 7012 повідомив Орендаря про ненадання згоди на продовження строку дії договору.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2007 року між Приватним підприємством "Продторг - Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" (Орендар) укладено договір, відповідно до якого орендодавець у відповідності до затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарту України від 26.02.2002р. за № 57/188/84/105/ Правил торгівлі на ринках, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для здійснення торговельної діяльності торгове місце за № 30, розташоване у торговому комплексі за адресою майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі (п. 1.1. договору).
Орендар вступає у строкове платне користування наданим місцем у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та договору з уповноваженою ПП "Продторг-Тернопіль" особою про надання додаткових послуг за окрему плату (п. 2.1. договору).
Розмір орендної плати, згідно п. 3.2 договору, за оренду торгового місця та комунальних послуг становить 1.287 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ. Оплата вноситься шляхом перерахування орендарем вказано суми на розрахунковий рахунок орендодавця з 25-о до 31-го числа місяця за наступний календарний місяць.
Пунктом 9.2. договору, сторони погодили, що цей договір укладено на термін з 01.02.2007р. по 31.12.2007р..
Як свідчать матеріали справи, позивач згідно платіжних доручень № 3486 від 17.04.2007р., № 3770 від 21.05.2007р., № 4001 від 19.06.2007р., № 4088 від 02.07.2007р., № 4351 від 03.08.2007р., № 4579 від 04.09.2007р., № 4908 від 12.10.2007р., № 177 від 05.11.2007р., № 30 від 09.01.2008р. оплачував вартість орендної плати за користування торговим місцем за № 30, що розташоване у торговому комплексі за адресою майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі на загальну суму 11.583 грн..
Позивач вважає, що договір б/н від 30.01.2007 року оренди торгового місця № 30 в ринковому комплексі "Тернопіль" за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі є недійсним, оскільки укладений під впливом обману, при цьому стверджуючи, що при його укладенні відповідач вказував, що він є повноважним на передання комунального майна в оренду, так як має укладений договір оренди приміщень комунальної власності за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі із власником майна - Управлінням комунального майна Тернопільської міської ради, що, у свою чергу, був укладений на підставі відступлення прав оренди попереднього орендаря вказаних приміщень - ПП "Торговий дім Тернопіль".
Однак, Управління комунального майна Тернопільської міської ради, листом № 1383-у від 17.11.2009 року, повідомило позивача, що ніколи не укладало договір оренди на приміщення комунальної власності за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі з ПП "Продторг-Тернопіль", а також не укладало з даним підприємством будь-яких інших договорів на право користування даним майном.
Також позивач стверджує, що ПП "Продторг-Тернопіль" у 2007 році, не маючи договору оренди з власником майна і не будучи власником майна, а також не маючи будь-яких прав на розпорядження чи використання даного майна, вводячи Позивача в оману, переконував в своїх повноваженнях на укладення договорів оренди вказаного майна та в необхідності укладення саме з ним договору оренди на торгове місце № 30 в приміщенні комунальної власності за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі і, фактично, на протязі дії цього договору незаконно отримував орендну плату від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, у зв'язку з чим просить застосувати наслідки недійсності правочину шляхом проведення реституції.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У параграфі 2 глави 16 розділу ІV Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман -це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Водночас позивачем не надано суду жодних доказів, що правочин вчинено під впливом обману.
Зокрема позивач стверджує, що відповідач при укладенні оспорюваної угоди вказував на наявність договору оренди приміщень комунальної власності з Управлінням комунального майна Тернопільської міської ради, що був укладений на підставі відступлення прав оренди попереднього орендаря вказаних приміщень ПП «Торговий дім Тернопіль».
При цьому позивач, всупереч вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, згідно яких обов'язок доказування покладено на сторону у справі, не надав суду договору оренди майна комунальної власності, укладеного між Тернопільською міською радою (чи іншим органом, уповноваженим на укладення таких договорів) та ПП «Продторг-Тернопіль», який міг би бути доказом наявності обману у діях відповідача.
Окрім того, позивачу було відомо, що майно, яке він отримує згідно угоди в оренду є майном комунальної власності, передача в оренду якого має свої особливості, зокрема Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про місцеве самоврядування»визначено, що передача в оренду майна комунальної власності відбувається виключно за рішенням органу місцевого самоврядування і правочин щодо відступлення права оренди ПП «Торговий дім Тернопіль»іншій особі не може слугувати правовою підставою для переукладення договору оренди з такою особою.
Суд враховує, що обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.. 230 ЦК України є доведення умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону з метою спонукати її до укладення правочину, що не дотримано позивачем.
Разом з тим, відповідач, обґрунтовуючи правові підстави укладення оспорюваного правочину, покликається на договір про співпрацю від 01.01.2007р., укладений між ним та ПП «Торговий дім Тернопіль», у зв'язку з чим суд вважає недоведеним факт укладення договору оренди від 30.01.2007р. під впливом обману з боку ПП "Продторг Тернопіль".
Разом з тим дана угода підлягає визнанню недійсною, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося, відповідач на підтвердження свого права на укладення угоди від 30.01.2007р. покликається на договір про співпрацю, укладений між ним (сторона -2 за договором) та ПП «Торговий дім Тернопіль» (сторона - 1), відповідно до умов якого сторони здійснюють спільну діяльність щодо забезпечення життєдіяльності роботи та ефективного, нормального функціонування ринкового комплексу "Тернопіль" за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернопіль (п. 1.1. договору).
З метою забезпечення виконання сторонами взятих на себе за договором зобов'язань сторона-1, яка є орендодавцем торгових місць ринкового комплексу "Тернопіль", надає стороні-2 повноваження уповноваженої особи Орендодавця на укладення договорів оренди торгових місць із орендарями. За цим договором сторона-1 доручає стороні-2 бути її фінансовим партнером та вести фінансово-бухгалтерську звітність, касове обслуговування за укладеними нею договорами оренди торгових місць на ринковому комплексі "Тернопіль", отримувати за сторону-1 грошові кошти, що надходять від орендарів ринкового комплексу як оплата за оренду та ринковий збір, а також здійснювати від імені сторони-1 відповідні проплати за користування приміщеннями по майдані Перемоги, 4 у м. Тернополі, в якому знаходиться ринковий комплекс (п. 1.2. договору); вести юридичний супровід сторони 1 в ході здійснення ними господарської діяльності; бути повноважним представником сторони 1 в органах влади, судових органах та наділена правом представлення без доручення інтересів сторони 1 в судах в якості представника позивача (п. 3.5 договору).
За правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами даної угоди, суд вважає представництвом, що надавало право ПП «Продторг-Тернопіль»вчиняти правочини виключно від імені іншої особи, яку він представляє.
Водночас з договору оренди від 30.01.2007р. вбачається, що відповідач у справі, укладаючи угоду, діяв на підставі Статуту та Правил торгівлі на ринках як належний орендодавець об'єкта оренди, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що укладаючи договір оренди від 30.01.2007р. відповідач діяв від імені ПП «Торговий дім Тернопіль».
Разом з тим договір про співпрацю не надавав права позивачу діяти від власного імені, визначивши себе орендодавцем приміщення комунальної власності без будь-яких правових на це підстав.
Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
При таких обставинах, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави передавати (здавати) в оренду (суборенду) приміщення (частину приміщення), що знаходяться за адресою: майдан Перемоги,4 у м.Тернополі, оскільки він не був орендарем даного приміщення.
Зі змісту статей 203, 215 Цивільного кодексу України випливає, що правочин може бути визнано недійсним, зокрема, якщо його зміст суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, якщо особа, яка його вчиняє не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
З огляду на наведене, господарський суд вважає, що договір від 30.01.2007р. оренди торгового місця № 30 в торговому комплексі, що знаходиться в приміщені комунальної власності за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, укладений з порушенням вимог п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України і наведене є підставою для визнання такого договору недійсним (ст.215 ЦК України).
Позовні вимоги про застосування наслідків недійсного правочину та стягнення з ПП "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль на користь ТзОВ "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, 28.314 грн.., задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Ст. 216 ЦК України, як наслідок недійсності правочину, передбачає зобов'язання кожної із сторін правочину повернення іншій всього, що отримано в натурі. Отже, наслідки недійсності, визначені ст. 216 ЦК України, застосовуються виключно до сторін правочину.
Разом з тим, позивач просить стягнути 28 314 грн. з ПП "Торговий дім Тернопіль", що не є стороною договору оренди від 30.01.2007р. та не є стороною у справі.
Окрім того, у відповідності до п. 3 ст. 207 ЦК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди, при цьому зміст орендних правовідносин надає можливість визнання недійсною такої угоди та її припинення лише на майбутнє, оскільки фактичне користування об'єктом оренди на підставі договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, так як використання майна - річ безповоротна і відновити сторони у попередньому стані є неможливим.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Аскор-Україна" підлягають до часткового задоволення в частині визнання недійсним договору, укладеного між ПП "Продторг-Тернопіль" та ТОВ "Аскор Україна" від 30.01.2007р.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.ст. 44- 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 229, 230 Цивільним кодексом України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43-49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задоволено частково.
2.Визнати недійсним договір б/н від 30.01.2007р. оренди торгового місця № 30 в ринковому комплексі "Тернопіль" по майдану Перемоги, 4 у м. Тернополі укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна" та Приватним підприємством "Продторг-Тернопіль".
3.Стягнути з Приватного підприємства "Продторг-Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, код 34473634 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль - 85 грн. державного мита, 54,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4.В решті позову відмовити.
5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя