Справа № 757/67922/21-а Головуючий у 1 інстанції: Соколов О.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
31 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та розглянути справу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Так, повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунула вказані недоліки зазначені в ухвалі суду від 31.12.2021 року про залишення позовної заяви без руху, оскільки, не виклала позовні вимоги, у відповідності до ст. 160 КАС України, та позивач не подала нову редакцію позовної заяви з урахуванням вказаних недоліків.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За приписами ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
У даній ухвалі суду вказано, що позивач невірно зазначила виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги до відповідача, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається про розгляд справи в рамках КАС України, проте, позовні вимоги регулюються ЦПК України.
Також, судом першої інстанції вказано, позивач не зазначає доказів, що підтверджують вказані обставини, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У зв'язку з наведеним, судом першої інстанції запропоновано усунути вказані недоліки та надати уточнену позовну заяву.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вищевказаної ухвали суду, ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків, у якій зазначено, що у позивача відсутні інші докази, а також, нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В силу пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як було вищезазначено, оскаржуваною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки, позивач не усунула вказані недоліки зазначені в ухвалі суду від 31.12.2021 року, на переконання суду першої інстанції, ОСОБА_1 не виклала позовні вимоги, у відповідності до ст. 160 КАС України, та не подала нову редакцію позовної заяви з урахуванням вказаних недоліків.
При цьому, в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 31 грудня 2021 року про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції було зазначено про те, що позивач невірно зазначила виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги до відповідача, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається про розгляд справи в рамках КАС України, проте, позовні вимоги регулюються ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції у вищевказаній ухвалі дійшов до висновку, що позовні вимоги регулюються ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 5 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, аналіз наведених норм ЦПК України та КАС України дає підстави для висновку про те, що у порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин.
Згідно позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати дії/бездіяльність відповідача незаконними.
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не згодна з тим, що Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не виконує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року у справі №805/2255/15-а, на виконання якого, судом було видано виконавчий лист від 19 березня 2019 року.
У зв'язку з цим, позивач заявила наступну позовну вимогу про зобов'язання відповідача здійснити нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму боргу за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання рішення суду за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва № 805/2255/15-а від 19.03.2019р на суму 3138,90 грн., та виплатити належні суму відповідно до Закону.
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовною вимогою про нарахування інфляційних втрат і 3 % річних стало невиконання Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року у справі №805/2255/15-а.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц зазначила, що «…при виконанні судових рішень про задоволення позовних вимог до державних органів, яким у даному випадку є Пенсійний Фонд України, а органом, який здійснює виконання - ДКС України, гарантом виступає саме держава Україна.
…У разі тривалого невиконання судового рішення про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган може бути заявлена вимога про визнання бездіяльності, дій чи рішень держави неправомірними».
При цьому, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що при поєднанні позовних вимог про визнання бездіяльності, дій чи рішень органів державної влади з тривалого невиконання судового рішення з позовними вимогами про відшкодування моральної чи майнової шкоди, спричиненої такими бездіяльністю, діями чи рішеннями, цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 21 КАС України.
Оскільки позов ОСОБА_1 стосується неправомірної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаної з невиконанням судового рішення, ухваленого у порядку адміністративного судочинства, позивач просила визнати дії/бездіяльність відповідача незаконними, і її вимога про відшкодування матеріальної шкоди шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму боргу пов'язана з вимогою про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень незаконною, а тому, даний позов повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у зазначеній постанові від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги регулюються ЦПК України є помилковим.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про відкриття про відкриття провадження у справі, Печерському районному суду м. Києва слід врахувати вимоги частини 2 статті 20 КАС України, згідно яких, Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.