Справа № 580/2329/22 Суддя (судді) першої інстанції: В.А.Гайдаш
31 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.04.2022 №056230001228 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи на ПрАТ ШУ «Покровське» з 13.08.2012 по 17.06.2014 згідно довідки від 19.02.2021 №107;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що набуття ним права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 року, відповідно яким зміни до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними.
Проте відповідач відмовив йому у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з відсутністю достатнього пільгового стажу, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції помилково послався у своєму рішенні на норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки предметом позову є право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Звертає увагу, що суд першої інстанції розглядав не право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, а пільговий розмір пенсії, яку позивач ще не отримує.
Також зазначає, що судом не надано оцінку зазначеним правовідносинам із врахуванням рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, яким визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04 жовтня 2022 року.
Від Головного управління ПФУ у Черкаській області відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2022 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Головним управлінням ПФУ у Черкаській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення від 28.04.2022 №056230001228 про відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії.
У рішенні пенсійним органом зазначено, що до пільгового стажу не зарахований період з 13.08.2012 по 17.06.2014 згідно довідки від 19.02.2021 №107 в ПРАТ ШУ «Покровське», оскільки в довідці зазначено, що заявник працював 50% і більше в обліковому періоді на підземних роботах. Для зарахування зазначеного періоду необхідно долучити довідку, в якій зазначені норми фактичного навантаження на людину.
Також повідомлено позивача, що право на призначення пенсії за віком згідно п.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє, проте особа матиме право на пенсійну виплату лише 11.03.2032 року, згідно п.2 статті 114 зазначеного закону.
З таким рішенням відповідача позивач не погоджується та вважає, що порушено його конституційні права, які рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III, Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ, (надалі за текстом - Закон № 213) визнано неконституційним положення, якими передбачено поетапне збільшення пенсійного віку для окремих категорій осіб.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (надалі за текстом - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За правилами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
У свою чергу, згідно п. "а" статті 13 цього Закону у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах.
9 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі за текстом - Закон № 1058-ІV).
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Крім того, згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (п. 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
У даній справі позивач вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням відповідного віку він має право на пенсію на пільгових умовах.
Натомість відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії керується Законом № 1058-ІV (в редакції Закону № 2148-VIII).
Колегія суддів зазначає, що у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.
Отже, колегія суддів зазначає, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вищевикладеного, суд приходить до висновку, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своєму рішенні від 21 квітня 2021 року у адміністративній справі № 360/3611/20.
Як свідчать матеріали справи, приймаючи оскаржуване рішення № 056230001228 від 28.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідач керувався положеннями пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак у даному випадку відповідач мав би застосовувати норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки саме Закон України «Про пенсійне забезпечення» є більш сприятливішим та таким, що захищає право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, позовна вимога ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до ухвалення закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 є передчасною, оскільки відповідач не застосовував дані норми закону при розгляді заяви позивача від 25.04.2022 року про призначення пенсії.
В даному випадку належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2022 року про призначення пенсії, використовуючи положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до ухвалення закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи на ПрАТ ШУ «Покровське» з 13.08.2012 по 17.06.2014 згідно довідки від 19.02.2021 № 107, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
Колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є питання віднесення до пільгового стажу період роботи позивача з 13.08.2012 по 17.06.2014 років.
Відповідач дійшов висновку про неможливість врахування довідки від 19.02.2021 року №107 з тих підстав, що вона не містить інформації про зайнятість позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах.
Як вбачається із матеріалів справи, у зазначеній довідці вказано, що позивач працював 50% і більше в обліковому періоді на підземних роботах. В трудовій книжці містяться лише записи про прийняття, переведення та звільнення роботи позивача за зазначений період, а інформація про зайнятість у спірний період протягом повного робочого дня відсутня.
Враховуючи наведені вище докази та норми, стаж роботи з 13.08.2012 по 17.06.2014 роки не підлягає зарахуванню, оскільки перелічені записи не містять інформацію про зайнятість позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах.
Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції припустився помилки у застосуванні норм процесуального права, застосувавши до зазначених правовідносин норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з вимогою щодо права на призначення пенсії, а тому положення зазначеного вище закону на позивача не поширюються.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, то ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.04.2022 року №056230001228 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2022 про призначення пенсії, використовуючи положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до ухвалення закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.П.Мельничук
Суддя О.М.Оскненко