31 жовтня 2022 року Чернігів Справа № 620/5877/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу ОСОБА_1 до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» про визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» від 22.07.2022 року «Про поміщення засудженого ОСОБА_1 до довічного позбавлення волі в карцер установи виконання покарань» строком на 14 діб без виведення на роботу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова не була йому вручена та є невмотивованою. Вказує, що з протоколу дисциплінарної комісії неможливо встановити її склад, наявність кворуму та результати голосування, в ході розгляду дисциплінарного провадження письмові пояснення не відбирались.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 19.07.2022 було проведено позаплановий обшук камери № 46, розташованої на внутрішньому посту № 6 установи, в якій утримується позивач, в ході проведення якого було виявлено та вилучено сім-карту мобільного оператора «Київстар»; колючий предмет у виді «заточки», виготовлений кустарним методом із шматка заточеної пластини та руків'я із олівця обмотаного гумовою стрічкою, загальною довжиною 10 см; колючий предмет у вигляді шила, виготовлений кустарним методом із частини стального дроту та пластикового руків'я, загальною довжиною 9 см; гостро ріжучий предмет у виді заточеної з однієї сторони металевої пластини темного кольору. Вказує, що позивач свою причетність до зберігання не заперечував, але повідомляти, яким чином вони до нього потрапили та ставити підпис в протоколі відмовився. Зазначає, що рішенням дисциплінарної комісії позивача було вирішено помістити в карцер установи на чотирнадцять діб без виведення на роботу, проте 02.08.2022 позивача звільнено достроково з карцеру установи.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 17.10.2022 було витребувано у відповідача накази про призначення ОСОБА_2 в.о. начальника відділу РіО та ОСОБА_3 в.о. старшого оперуповноваженого оперативної групи; ухвалою суду від 19.10.2022 було продовжено Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» процесуальний строк на подання відзиву та долучено його до справи № 620/5877/22.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 відбував покарання на час виникнення спірних правовідносин у Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31».
Так, 19.07.2022 в ході обшуку у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено сім-карту мобільного оператора «Київстар», серійний номер НОМЕР_1 ; колючий предмет у виді «заточки», виготовлений кустарним методом із шматка заточеної пластини та руків'я із олівця обмотаного гумовою стрічкою, загальною довжиною 10 см; колючий предмет у вигляді шила, виготовлений кустарним методом із частини стального дроту та пластикового руків'я, загальною довжиною 9 см; гостро ріжучий предмет у виді заточеної з однієї сторони металевої пластини темного кольору, про що складено протокол вилучення (а.с. 44-45).
Згідно акту, підписаного оперуповноваженим о/г майором внутрішньої служби Свириденком О., ЗЧПНУ старшим лейтенантом внутрішньої служби Седень І., психологом відділу СВПР капітаном внутрішньої служби Костяним О., засуджений ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення по факту вилучення заборонених предметів, які було виявлено та вилучено під час проведення позапланового обшуку 19.07.2022 в камері № 46, де він утримувався у його власних речах (а.с. 47).
Оперуповноваженим о/г майором внутрішньої служби Свириденком О., ЧПНУ капітаном внутрішньої служби Черненком С., заступником ЧПНУ старшим лейтенантом внутрішньої служби Седень І., психологом відділу СВПР капітаном внутрішньої служби Костяним О. були подані рапорти від 19.07.2022, згідно яких повідомили, що під час обшуку у особистих речах засудженого ОСОБА_1 , зокрема, у його сумці та кишенях одягу виявлено речі, які є забороненими для зберігання і користування засудженими, а саме: сім-карту мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_1 », серійний номер НОМЕР_1 ; колючий предмет у виді «заточки», виготовлений кустарним методом із шматка заточеної пластини та руків'я із олівця обмотаного гумовою стрічкою, загальною довжиною 10 см; колючий предмет у вигляді шила, виготовлений кустарним методом із частини стального дроту та пластикового руків'я, загальною довжиною 9 см; гостро ріжучий предмет у виді заточеної з однієї сторони металевої пластини темного кольору. Також повідомили, що під час проведення вказаного обшуку засуджений вів себе нестримано, зухвало, явно виражав своє невдоволення проведенням вказаного режимного заходу, намагався при цьому перешкоджати його проведенню, до допущених порушень режиму тримання ставився байдуже, хоча своєї провини не заперечував (а.с. 40-43).
За висновком службового розслідування за фактами вилучення заборонених предметів під час проведення позапланового обшуку 19.07.2022, затвердженим начальником Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» 22.07.2022, засуджений ОСОБА_1 свою причетність до зберігання вказаних заборонених предметів не заперечував, однак повідомляти, яким чином вони до нього потрапили та ставити підпис в протоколі відмовився. В ході перевірки з засудженим ОСОБА_1 було проведено бесіду, під час якої останній відмовився надавати письмові пояснення, запропоновано засудженого ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності (а.с. 51).
За результатами засідання дисциплінарної комісії, оформленого протоколом № 50 від 22.07.2022, дисциплінарна комісія вирішила застосувати відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 крайній захід дисциплінарного стягнення, а саме поміщення до карцеру строком на 14 діб (а. с. 54-55).
Постановою від 22.07.2022 про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань засудженого ОСОБА_1 поміщено в карцер установи строком на чотирнадцять діб. Постанова позивачу оголошена під підпис 22.07.2022, прийнятий у карцер 22.07.2022, звільнений 02.08.2022, достроково з урахуванням перебування його в карцері строком 11 діб на підставі поданого рапорту, про що свідчить протокол № 55 засідання дисциплінарної комісії від 02.08.2022 (а.с. 56-59).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно частин першої, другої, четвертої статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Відповідно до частини третьої статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені зобов'язані, зокрема, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Частина перша статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
В силу приписів частини другої статті 9 Кримінально-виконавчого кодексу України невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Так, згідно з частиною першою статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Злісним порушенням установленого порядку відбування покарання є вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження інших заборонених предметів, участь у настільних азартних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинення дрібного хуліганства; систематичне ухилення від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб (частина перша статті 133 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюються Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за № 1010/32462 (далі - Правила).
Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. (абзац другий пункту 1 розділу I Правил).
Згідно пункту 4 розділу II Правил засудженим забороняється, серед іншого, придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3).
Так, згідно додатку 3 до Правил засудженим заборонено мати радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади (засудженим, які тримаються у виправних центрах, дозволяється зберігати та користуватися мобільними телефонами у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).
Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, регламентований статтею 134 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Так, положеннями частин першої, третьої, восьмої цієї статті визначено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.
Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого (частина тринадцята статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Згідно частини шістнадцятої статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид.
Частиною першою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.
Крім того, частинами шостою, сьомою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Судом з'ясовано, що 20.07.2022 позивача було повідомлено про те, що о 10:30 22.07.2022 відбудеться засідання дисциплінарної комісії про доцільність застосування стягнення та про право позивача користуватись послугами адвоката або фахівця в галузі права (а.с. 48).
Так, за фактом виявлення та вилучення у засудженого ОСОБА_1 заборонених предметів, на засіданні дисциплінарної комісії від 22.07.2022 встановлено, що дії позивача є порушенням вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, а відтак постановою начальника установи від 22.07.2022 до позивача застосовано захід стягнення у виді поміщення у карцер без виведення на роботу строком на чотирнадцять діб.
Згідно дослідженого судом протоколу № 50 засідання дисциплінарної комісії від 22.07.2022, в останньому відображено присутність членів комісії, склад яких визначений наказом від 04.01.2022 № 41/ОД, та особи, щодо якої розглядається питання про застосування дисциплінарного стягнення, засудженого ОСОБА_1 .
Згідно пункту 3 наказу начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» від 04.01.2022 № 41/ОД у разі відсутності одного із членів комісії, виконання обов'язків по роботі комісії покладається на співробітника, тимчасово призначеного на посаду (а.с. 52).
Так, відповідно до вказаного протоколу № 50 засідання дисциплінарної комісії від 22.07.2022 в засіданні приймали участь капітан внутрішньої служби ОСОБА_4 та майор внутрішньої служби ОСОБА_5 , які тимчасового виконували обов'язки начальника відділу РіО та старшого оперуповноваженого оперативної групи на підставі наказів начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» від 08.07.2022 № 23/ОС/ВП-22, від 14.07.2022 № 24/ОС/ВП-22 (а.с. 78, 77).
Таким чином, дисциплінарна комісія була правомочна на розгляд та прийняття рішення за фактом вилучення у позивача заборонених предметів.
Так, під час засідання дисциплінарної комісії засуджений ОСОБА_1 з приводу порушення вимог режиму відбування покарань жодних пояснень не надав, свою вину не визнав та щиро не розкаявся.
Також дисциплінарною комісією встановлено, що під час проведення вказаного обшуку засуджений ОСОБА_1 вів себе нестримано, зухвало, явно виражав своє невдоволення проведенням вказаного режимного заходу, намагався при цьому перешкоджати його проведенню. Грубо висловлювався в бік співробітників установи, які проводили обшук, вживаючи при цьому нецензурну лайку. На зауваження з боку працівників установи припинити свої протиправні дії реагував не відразу. Взагалі своєю поведінкою ОСОБА_1 виражав явне нехтування встановленими правилами внутрішнього розпорядку УВП, зокрема стосовно виготовлення та зберігання заборонених предметів, та взаємовідносин з персоналом УВП. До допущених порушень режиму тримання ставився байдуже, хоча своєї провини не заперечував.
Згідно оскаржуваної постанови, начальник Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31», врахувавши причини, обставини, мотиви вчинення засудженим вказаного порушення режиму тримання, поведінку до вчинення проступку, його характеристику, а також те, що порушення режиму тримання покарань є злісним, дійшов висновку, що застосування до позивача заходів стягнення не пов'язаних з поміщенням в карцер не буде дієвим та не забезпечить подальше дотримання ним встановленого порядку відбування покарання, у зв'язку з чим, в даному випадку, його ізоляція від інших засуджених шляхом поміщення в карцер є виправданою.
Так, дослідивши надані суду документи, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови було в повній мірі вмотивовано її прийняття, врахувавши причини, обставини, мотиви вчинення засудженим вказаного порушення режиму тримання, поведінку до вчинення проступку, його характеристику.
Щодо посилання представника позивача на ненадання позивачу можливості скористатися послугами адвоката або фахівця в галузі права, то суд зазначає, що позивачу під підпис 20.07.2022 було повідомлено його право відповідно до статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України на користування послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором, або забезпечення адміністрацією установи можливості засудженого звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
При цьому, позивачем або його представником не надано суду доказів того, що він виявив бажання скористатися правовою допомогою, проте його було обмежено в такому праві.
Також суд зазначає, що невручення позивачу копії постанови від 22.07.2022 , яка йому була оголошена під підпис, не впливає на її законність та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Крім того, суд критично оцінює посилання представника позивача на не відібрання пояснень позивача у ході розгляду дисциплінарного провадження з огляду на наявність в матеріалах справи акту про відмову від надання пояснень від 19.07.2022.
Стосовно інших посилань учасників справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, при прийнятті спірної постанови про поміщення в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань від 22.07.2022 дотримано всі вимоги, встановлені законодавством, доведено вину засудженого, повідомлено про розгляд дисциплінарною комісією та з урахуванням вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, правомірно застосовано вид стягнення, оскільки виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження заборонених предметів є злісним невиконанням засудженим правил внутрішного розпорядку.
Враховуючи вищевикладене, постанова про накладення на позивача дисциплінарного стягнення є такою, що відповідає діючому кримінально-виконавчому законодавству України, прийнята в межах повноважень відповідача та відповідно до встановленої процедури.
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» (вул. Миколаївська, буд. 31, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 08564972) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.10.2022.
Суддя Н.М. Баргаміна