ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 16/18103.08.10
За позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»
до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»,
Третя особа Державне підприємство «Донецька залізниця»
про стягнення 34 527,55 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
Від позивача Владимирова О.В. за дор.
Від відповідача Шевченко О.Г. за дор.
Від третьої особи Владимирова О.В. за дор.
Обставини справи:
25.05.10р., 15.07.10р. в засіданнях суду оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України.
Пред'явлені вимоги про стягнення 2304,55 грн. понесених витрат на ремонт вагонів, 32 223,00 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань щодо проведення капітального ремонту вагонів, згідно Правил капітального ремонту Вантажні вагони України колії 1520 мм ЦВ-0016, затверджених наказом Укрзалізниці від 30.06.2006р. №242-Ц та Основних умов ремонту та модернізації вантажних вагонів на заводах залізничного транспорту України, затверджених наказом Укрзалізниці ЦВ-ЦПром-0020 №125-Ц від 27.04.1999р.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає про належне та в повному обсязі виконання ним робіт з капітального ремонту, що підтверджується актами форми ВУ-36М, свої обґрунтування виклав у відзиві на позовну заяву, де вказує на недоведеність позивачем факту виконання неякісних ремонтних робіт з його сторони, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Відповідачем у 2008р. було виконано капітальний ремонт вагонів № № 67187419, 67150342, які знаходяться у користуванні позивача.
Протягом трьох років з моменту прийняття вагонів з ремонту відповідач взяв на себе гарантійні зобов'язання стосовно якості виконаних робіт згідно Правил капітального ремонту Вантажні вагони України колії 1520 мм (ЦВ-0016) ,що затверджені наказом Укрзалізниці від 30.06.2006р. №242-Ц та Основних умов ремонту та модернізації вантажних вагонів на заводах залізничного транспорту України, затверджених наказом Укрзалізниці ЦВ-ЦПром-0020 №125-Ц від 27.04.1999р.
Вагони №№ 67150342, 67187419 вийшли із ладу в термін, коротший за гарантійний і причиною виявлених дефектів вказано: №67187419 -обрив хвостовика стопорної платки через неправильно підібрану різьбу гайки М 110 до різьби шийки осі в порушення вимог Інструкції ЦВ-ЦЛ-0058, та вагону №67150342 - корозія обшиву кузова - порушення вимог Інструкції ЦВ-0016 після здійснення капітального ремонту у вересні 2008р.
На станції Дебальцеве-Сортувальне ДП «Донецька залізниця»були відчеплені вагони з причини виявлення несправностей та складені акти-рекламації №3 від 26.01.09р. та №17 від 08.07.09р. за участю представників позивача.
Позивач звернувся з вимогами про відшкодування вартості проведення ремонтних робіт щодо усунення несправності вагонів № № 67150342, 67187419 у розмірі 2304,55 грн. та 32223,00 грн. штрафних санкцій, посилаючись на ст. 231 ЦК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, який мав довести факт заподіяння шкоди відповідачем та надати відповідні докази.
Свої позовні вимоги позивач ґрунтує на тому, що відповідач виконав неякісний ремонт двох вагонів, тому повинен відшкодувати вартість ремонтних робіт позивачу, оскільки усунення дефектів було здійснено за його рахунок.
ЦК України закріплює положення про виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі факту заподіяння майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Така шкода може виникати або з цивільного правопорушення (делікту) або правомірного акту публічного органу (зокрема, безвинне заподіяння шкоди правомірними актами посадових осіб, державних органів) і тягне виникнення зобов'язання, зміст якого становлять право потерпілого (кредитора) на відшкодування заподіяної шкоди та обов'язок боржника (порушника, правомірного заподіювача шкоди) компенсувати шкоду (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК).
Надані позивачем акти-рекламації про виявлені несправності та недоліки №3 від 26.01.09р. та №17 від 08.07.09р. не є належними доказами у справі щодо неякісного ремонту, оскільки причини відчеплень вагонів були різними, характер пошкоджень не виключає порушення правил експлуатації вказаних вагонів.
Доказів того, що позивачем понесені витрати, саме у зв'язку з неякісним ремонтом вагонів рухомого складу, що знаходяться у користуванні позивача, суду не надано.
Нарахування штрафних санкцій позивачем було здійснене відповідно до приписів ст. 231 ГП України.
Згідно ч.2 ст. 231 ГП України, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) у тому разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах.
Суд звертає увагу, що частиною 2 ст. 231 ГК України визначено коло господарських правовідносин, де застосовуються саме уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором, проте позивач не є таким суб'єктом.
Таким чином, в порушення статей 33, 34 ГПК України позивач не довів та не надав суду належних доказів порушення його права чи інтересу відповідачем.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.М.Ярмак
Рішення підписане 06.08.10р.