ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/1123.06.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістабуд»про стягнення 35 291,86 грн. за участю представників позивача - Галтцької Л.А., довіреність №6 від 11.01.2010р., відповідача - не з'явився,
У грудні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 30 319,22 грн. основного боргу, 1 747,07 грн. інфляційної складової боргу, 701,24 грн. 3% річних, 2 524,33 грн. пені, а загалом 35 291,86 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань щодо здійснення орендних платежів за договором оренди № 42-18/03-08 від 18.03.2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.02.2010 року.
У судових засіданнях 24.02.2010 року, 17.03.2010 року. 01.04.2010 року, 15.04.2010 року, 21.04.2010 року та 16.06.2010 року оголошувалися перерви відповідно на 17.03.2010 року, 01.04.2010 року, 15.04.2010 року, 21.04.2010 року, 19.05.2010 року та 23.06.2010 року.
У судому засіданні 21.04.2010 року представник позивача надав додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 16.06.2010 року представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача 34 012,66 грн. основного боргу, 3 711,48 грн. інфляційної складової боргу, 965,49 грн. 3% річних, 2 885,36 грн. пені, 59 695,88 грн. подвійної орендної плати.
Представник відповідача в судове засідання 23.06.2010 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вістабуд»(орендар) укладено договір оренди № 42-18/03-08, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оператвину оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у специфікації, що міститься у додатку № 1 до договору.
Відповідно до п. 7.5 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним, за вирахуванням оплаченого згідно п. 2.3. договору періоду оренди.
Згідно п. 10.1 договору цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку у визначених у ньому та чинним в Україні законодавством випадках, про що сторона -ініціатор такого розірвання -зобов'язана повідомити іншу сторону не менше, як за однин календарний місяць, при цьому об'єкт оренди в будь-якому разі повинен бути повернутий орендодавцю до дати розірвання цього договору.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу елементи опалубки, що підтверджується актами прийому-передачі № WZ-340/UA від 05.06.2008 року, № WZ-121/ua від 24.03.2008 року.
В свою чергу відповідач повернув частину об'єкту оренди, що підтверджено актом прийому-передачі (повернення) №PZ-04271/ua від 12.06.2009 року.
29.05.2010 року позивач направив відповідачу вимогу, якою розірвав договір № 42-18/03-08 від 18.03.2008 року.
Таким чином, договір № 42-18/03-08 від 18.03.2008 р. є розірваним з ініціативи позивача у відповідності з п.10.1 договору з червня 2009 року.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача непогашену орендну плату за користування елементами опалубки в сумі 34 012,66 грн. за період з березня 2008 року по листопад 2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з березня 2008 по травень 2009 року загальна сума орендної плати за користування елементами опалубки складає 55 267,52 грн., проте відповідач за орендну плату розрахувався частково в сумі 30 644,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 24 623,27 грн.
Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з передачі майна в оренду, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з сплати орендної платити має перед позивачем заборгованість у сумі 24 623,27 грн.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 24 623,27 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 12.2 договору за порушення орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 2 636,38 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 965,49 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 711,48 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, дати виникнення прострочення, строків проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 167,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 171,96 грн.
Враховуючи, що з червня 2009 року договір було розірвано з ініціативи позивача, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за період з червня 2009 року по листопад 2009 року, 3% річних та інфляційної складової боргу за цей період відсутні, і тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що відповідач не повернув об'єкту оренди в строк, встановлений п.3.1 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача подвійну орендну плату в сумі 59 695,88 грн. відповідно до ст. 785 ЦК України за час користування майном з січня 2009 року по квітень 2010 року.
Здійснивши перерахунок подвійної орендної плати, з урахуванням умов договору, дати виникнення прострочення, строків проплат та періодів повернення об'єкту оренди, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 18 778,78 грн., в іншій частині вимог про стягнення подвійної орендної плати слід відмовити.
Державне мито у сумі 473,78 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 110,41 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістабуд»(юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 17А, кв. 95; поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 17-25, оф. 30, код 32386587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна»(юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 414; поштова адреса: 01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, УСМ-2, 2-й корп., 3-й пов., код 31563803) 24 623 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 27 коп. основного боргу, 2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 38 коп., 167 (сто шістдесят сім) грн. 69 коп. 3% річних, 1 171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн. 96 коп. інфляційної складової боргу, 18 778 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 78 коп. подвійної орендної плати, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 78 коп. державного мита та 110 (сто десять) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Чебикіна