ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/34302.08.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»
простягнення 95 628,53 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Вовк О.О.
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(надалі -ТОВ «Віна Лівадії») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»(надалі -ТОВ «Островок Рітейл Груп») про стягнення 88 574,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №166/01/09 від 03.12.2009 р. здійснив відповідачу поставку товару, а останній належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 87,956,91 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 349,19 грн. та інфляційного збільшення у розмірі 268,78 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.07.2010 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2010 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 02.08.2010 р.
В судове засідання 02.08.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 14.07.2010 р. не виконав, подав через загальний відділ суду заяву про збільшення позовних вимог згідно тексту якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 87 956,91 грн., індекс інфляції у розмірі 6 596,76 грн. та 3% річних у розмірі 1 074,86 грн.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання від 02.08.2010 р. не з'явився, вимог ухвал суду від 09.06.2010 р. та 14.07.2010 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б, офіс 39, на яку було відправлено ухвали суду від 09.06.2010 р. та 14.07.2010 р. підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №299781.
Ухвала суду від 09.06.2010 р. за вказаною адресою була отримана відповідачем 18.06.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №10477593.
Також судом було додатково відправлено ухвали суду від 09.06.2010 р. та 14.07.2010 р. на адреси відповідача: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 30/8, яка вказана в договорі та за якою ухвалу суду від 09.06.2010 р. відповідачем отримано 01.07.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №10477607.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
03.12.2009 р. між ТОВ «Віна Лівадії»(постачальник) та ТОВ «Островок Рітейл Груп»(покупець) було укладено договір поставки №166/01/09 (надалі -«Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник поставляє і передає у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.
Згідно п. 1.2 Договору асортимент та вартість товару, що може бути поставлений згідно даного договору, визначається у специфікації.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору, відповідно до встановленого графіка постачання, специфікації, додаткових умов або за замовленням покупця, в яких визначаються асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови.
Відповідно до п. 2.5 Договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товаротранспортна накладна, видаткова накладна).
Згідно п. 2.7 Договору здавання-прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін, відповідно до вимог діючого законодавства (Інструкції П-6, П-7), на складі покупця, або за домовленістю на складі постачальника.
Відповідно до протоколу розбіжностей до Договору та п. 8.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач на виконання умов Договору у період з 04.12.2009 р. по 29.01.2010 р. на підставі товаротранспортних та видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 127 956,91 грн.
Відповідач в порушення умов Договору за поставлений товар розрахувався частково сплативши грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару ТОВ «Віна Лівадії»направило на адресу ТОВ «Островок Рітейл Груп»претензію №121 від 26.03.2010 р. з вимогою протягом семи днів з дати отримання претензії сплатити існуючу заборгованість у розмірі 65 252,84 грн.
Відповідно до гарантійного листа ТОВ «Островок Рітейл Груп»в особі директора Хмарської Е.А. зобов'язалось сплатити на користь ТОВ «Віна Лівадії»заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. до 11.03.2010 р., а решту грошових коштів у розмірі 45 252,84 грн. до 16.03.2010 р.
Крім того, позивачем на прохання відповідача згідно видаткових накладних №РН-0001567, №РН-0001568, №РН-0001569, №РН-0001570, №РН-0001572 та №РН-0001573 від 06.03.2010 р. було додатково поставлено товар на загальну суму 22 704,07 грн.
В ході ведення переговорів щодо добровільного погашення заборгованості ТОВ «Островок Рітейл Груп»в особі директора Хмарської Е.А. було надано гарантійний лист згідно якого відповідач зобов'язався у строк до 30.04.2010 р. погасити існуючу заборгованість і розмірі 87 956,91 грн.
Відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей п. 5.7 замінено та викладено в наступній редакції: «Постачальник зобов'язаний проводити звірення розрахунків за поставлену продукцію до десятого числа кожного місяця, який іде за звірним періодом, шляхом підписання акту взаємної звірки.
Сторонами було підписано акт зведення взаємних розрахунків станом на 26.03.2010 р. відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 87 956,91 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару на суму 127 956,91 грн., яка є предметом позову.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2 Договору визначено, що покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше двадцять одного банківського дня з моменту набуття права власності на поставлений товар. Розрахунок проводиться у безготівковій формі, в національній грошовій валюті (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 2.6 Договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходить до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (товарно-транспортної) накладної.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено існування у відповідача заборгованості у розмірі 87 956,91 грн., а зобов'язання по оплаті поставленого товару на момент звернення позивача до суду настало.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 87 956,91 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ «Островок Рітейл Груп»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Віна Лівадії»про стягнення з ТОВ «Островок Рітейл Груп»заборгованості у розмірі 87 956,91 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 6 596,76 грн. у період з січня 2010 р. по квітень 2010 р. та 3% річних у розмірі 1 074,86 грн. у період з 08.01.2010 р. по 11.05.2010 р.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснюючи перерахунок інфляційних збитків суд виходить з наступного:
По-перше, із поданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування індексу інфляції за лютий, березень та квітень 2010 р. було помилково розраховано за однаковим індексом 101,9 %.
Згідно державного друкованого видання «Урядовий Кур'єр»№44 від 10.03.2010 р. індекс інфляції у лютому 2010 р. становив 101,9%, згідно видання №64 від 08.04.2010 р. індекс інфляції у березні 2010 р. становив 100,9% та згідно видання №83 від 08.08.2010 р. індекс інфляції у квітні 2010 р. становив 99,7% (що є від'ємним значенням).
По-друге, судом встановлено, що заборгованість відповідача в січні 2010 р. становила 27 406,85 грн., в лютому 2010 р. -65 261,84 грн., а тому суд здійснює розрахунок інфляційних збитків виходячи з встановлених судом індексів інфляції та заборгованостей.
По-третє, надані відповідачем гарантійні листи в частині визначеного відповідачем строку оплати товару не свідчать про зміну строку грошового зобов'язання за Договором, оскільки не погоджені позивачем.
За перерахунком суду розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача становить 2 524,90 грн. В іншій частині - 4 071,86 грн. інфляційні нараховані безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 074,86 грн. підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Островок Рітейл Груп»на користь ТОВ «Віна Лівадії»заборгованості у розмірі 87 956,91 грн., інфляційних збитків у розмірі 2 524,90 грн. та 3% річних у розмірі 1 074,86 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок Рітейл Груп»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36Б, офіс 39; ідентифікаційний код 36423758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(98612, АРК, м. Ялта, вул. Жовтнева, 8 кв. 32; ідентифікаційний код 32362063) основний борг у розмірі 87 956 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 91 коп., інфляційні збитки у розмірі 2 524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 1 074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 86 коп., державне мито у розмірі 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 95 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Повний текст рішення підписано 06.08.2010 р