14 жовтня 2022 року м. Київ справа №320/7027/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської митниці
про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Київської митниці про стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2021 №640/28692/21 за період з 29.12.2021 до 19.07.2022 включно, в розмірі 196956,84 грн.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді негайно, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про зайнятість станом на 28.12.2021 посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль", на якій перебував позивач до звільнення. З метою збереження кадрового потенціалу Київської митниці планувалось переведення посадової особи з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль" на іншу посаду. Однак, з урахуванням форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, позивача поновлено на посаді наказом Київської митниці від 20.07.2022.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2021 в адміністративній справі №640/28692/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним рішення та поновлення на посаді задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці від 25 серпня 2021 року №379-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 з 08 вересня 2021 року на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль" Київської митниці, стягнуто з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108187,56 грн. (сто вісім тисяч сто вісімдесят сім гривень п'ятдесят шість копійок); допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль" Київської митниці з 08 вересня 2021 року та стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9015,63 грн. (дев'ять тисяч п'ятнадцять гривень шістдесят три копійки).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 в адміністративній справі №640/28692/21 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2021 залишено без змін.
Наказом Київської митниці від 20.07.2022 №774-О "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " поновлено з 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль" Київської митниці.
Відповідно до довідки Київської митниці від 06.10.2021 №33 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 1387,02 грн.
Вважаючи наявними правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
За приписами статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (частина п'ята).
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома).
Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2021 в адміністративній справі №640/28692/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним рішення та поновлення на посаді задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці від 25 серпня 2021 року №379-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 з 08 вересня 2021 року на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль" Київської митниці, стягнуто з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108187,56 грн. (сто вісім тисяч сто вісімдесят сім гривень п'ятдесят шість копійок); допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль" Київської митниці з 08 вересня 2021 року та стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9015,63 грн. (дев'ять тисяч п'ятнадцять гривень шістдесят три копійки).
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України, обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
За приписами пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає в тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
При цьому суд зауважує, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Втім, як встановлено судом, відповідачем в порушення вимог частини сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України, а також принципу обов'язковості судового рішення, виконано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2021 в адміністративній справі №640/28692/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Бориспіль" Київської митниці - лише 20.07.2022.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом положень наведеної норми затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2021 в адміністративній справі №640/28692/21 в частині поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Відтак, середній заробіток за час затримки виконання Київською митницею рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2021 в адміністративній справі №640/28692/21 в частині поновлення позивача на посаді по день звернення позивача з даним позовом до суду складає 142 робочі дні х 1387,02 грн. = 196956,84 грн.
Тому, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2021 №640/28692/21 за період з 29.12.2021 до 19.07.2022 включно, в розмірі 196956,84 грн.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.
Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно позивача звільнено від сплати судового збору.
Водночас, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 15000,00 грн.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).
Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання професійної (правничої) допомоги від 05.08.2022 №08/22 КВК та рахунок №05-08 від 05.08.2022 на суму 15000,00 грн., меморіальний ордер №@PL109248 від 09.08.2022 на суму 7000,00 грн.
Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідача щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, в тому числі щодо розміру таких витрат, враховуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №160/12268/19, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Отже, на користь позивача слід присудити понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2021 №640/28692/21 за період з 29.12.2021 до 19.07.2022 включно, в розмірі 196956,84 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Київської митниці.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Київська митниця (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8А).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.