31 жовтня 2022 року м. Київ № 320/1072/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш»
до Київської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610093/1 від 15.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00162 від 15.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610092/1 від 15.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00161 від 15.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610090/1 від 15.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА 100480/2020/00159 від 15.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610095/1 від 24.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00168 від 24.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UАІ00480/2020/610096/1 від 24.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00169 від 24.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610098/1 від 28.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби №UА100480/2020/00171 від 28.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610100/1 від 28.07.2020;.
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00173 від 28.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610099/1 від 28.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00172 від 28.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610107/1 від 19.08.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00184 від 19.08.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання. Також суд витребував докази по справі від сторін та запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 суд роз'єднав позовні вимоги у справі № 320/10915/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш» до Київської митниці Держмитслужби, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, зокрема: за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610107/1 від 19.08.2020; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00184 від 19.08.2020.
За результатом роз'єднання позовних вимог справі, що розглядається, було присвоєно новий єдиний унікальний номер 320/1072/21.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 суд прийняв до провадження дану адміністративну справу та ухвалив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання. Також суд витребував докази по справі від сторін та запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару (рибні відходи) за митною декларацією № UA100480/2020/808991 від 19.08.2020, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився з рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару за митною декларацією №UA100480/2020/808991 встановлено, що документи подані до митного оформлення містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Зокрема, розділом 4 контракту № NRS 3107/2018 від 31.07.2018 передбачено, що поставка здійснюється згідно з ІНКОТЕРМС 2000/2010, а саме на умовах ЕХW. При цьому, г. 2.4 контракту визначено, що всі витрати по доставці сировини та готової продукції покладаються на Давальця. Однак відповідно до рахунку-проформи товар поставляється на доплатній основі, не визначені умови поставки, в залежності від яких формується ціна товару, що унеможливлює перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості). Витрати, понесені на транспортування та страхування є також невід'ємною складовою митної вартості товару. Крім того, відсутні відомості щодо вартості пакувальних робіт та матеріалів, пов'язаних з пакуванням, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України також є складовою митної вартості товарів. З наданої технологічної карти неможливо перевірити складові митної вартості товарів. Одночасно, відсутня специфікація до контракту, відомості про яку зазначено у гр. 44 МД.
Відповідач додав, що подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості тому митна вартість товару була відкоригована за резервним методом, внаслідок чого відповідач вважає, що спірне рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів були прийняті правомірно та підстави для їх скасування відсутні.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 суд відклав підготовче засідання на 26.04.2021.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 25.05.2021.
У судове засідання, призначене у справі на 25.05.2021 сторони не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк.
Водночас, судом встановлено, що 25.05.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про здійснення судового розгляду справи у порядку письмового провадження.
Керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш» (код ЄДРПОУ 41785612, місцезнаходження: 08623, Київська обл., Васильківський р-н., смт. Калинівка, вул. Залізнична, буд.49Б) зареєстровано в якості юридичної особи 06.12.2017, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
31.07.2018 між Компанією-нерезидентом I.Schroeder (GmbH&Co) (Німеччина) (Давалець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш» (Виконавець) було укладено контракт по виготовленню готової продукції з давальницької сировини №SCH-3107/2018, предметом якого є виконання робіт з виготовлення продукції з давальницької сировини давальця (переробка давальницької сировини).
Пунктом 1.2 договору визначено, що давалець залишається власником переданої давальницької сировини і виготовленої продукції. При передачі давальницької сировини перехід права власності не відбувається.
Відповідно до пункту 1.3 контракту загальний об'єм давальницької сировини за даним контрактом складає 10 000,00 тон.
Згідно з пунктом 1.4 контракту сторони визначили, що право власності на відходи від промисловості, а також паллети та інші пакувальні матеріали від поставки давальницької сировини передаються виконавцю на безоплатній основі. Валюта митної очистки відходів переробки - долар США.
Пунктом 1.5 контракту встановлено, що загальна вартість контракту складається із загальної вартості виконаних виконавцем робіт у відповідності з умовами даного контракту, що підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Акти приймання-передачі виконаних робіт погоджуються і підписуються сторонами в кінці кожного місяця виконаних робіт або після завершення робіт по виготовленню і відвантаженню всієї виготовленої продукції, виготовленої із відповідної партії давальницької сировини.
Відповідно до пункту 2.1 контракту давалець зобов'язаний здійснити поставку давальницької сировини на умовах, визначених даними контрактом, окремими партіями.
Згідно з пунктом 2.4 контракту всі витрати, пов'язані з доставкою сировини та готової продукції (імпорту та експорту), є обов'язками давальця.
Пунктом 3.1 контракту визначено, що виконавець зобов'язаний забезпечити виготовлення готової продукції із давальницької сировини давальця відповідно до технологічної схеми переробки.
Згідно з пунктом 3.2 контракту виконавець зобов'язаний забезпечити виготовлення і поставку продукції в строк, що не перевищує 365 календарних днів з дня митного оформлення кожної партії давальницької сировини.
Відповідно до пункту 4.1 контракту поставка давальницької сировини здійснюється давальцем в пункт призначення: Україна, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка (у відповідності до Інкотермс 2000/2010).
Згідно з пунктом 4.3 контракту давалець надає стандартний пакет супроводжувальних документів: інвойс, товаротранспортні документи (CMR); сертифікат походження; ветеринарний сертифікат; сертифікат якості; пакувальний лист.
Пунктом 8.1 контракту визначено, що контракт вступає в силу з моменту його підписання і дії до 31.12.2019.
На виконання умов зазначеного контракту ТОВ «Алвара Фіш» ввезено на митну територію в митному режимі переробки товар (лосось охолоджений, патраний, з головою, без харчових добавок та приправ, без теплової та кулінарної обробки, не консервований, без ГМО.
На виконання умов Контракту № SCH-3107/18 від 31 липня 2018 року компанія- нерезидент I.Schroeder KG (GmbH&Co) надала ТОВ «Алвара Фіш» рахунок-проформу № SCH24/2019 від 07.08.2020 р. на партію відходів риби лосось свіжоморожений. Відповідно до зазначеного Інвойсу: повне найменування Товару - Відходи лосося не для споживання людиною (голова, хребти, кістки, ребра, шкіра, плавники), вага - 4821 кг., ціна за один кілограм - 0,02 доларів США та загальна вартість - 96,42 доларів США.
19.08.2020 ТОВ «Алвара Фіш» було подано до Київської митниці Держмитслужбимитну декларацію №UA100480/2020/808991, у графі 31 та 22 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 96,42 дол. США, зокрема відходи риби лосось свіжоморожений (Frozen Salmon Salar), які являють собою суміш з частин риби родини лососевих після розділення, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини, яка містить складові п'яти видів: 1)частин хребтів риби із залишками реберних кісток з плавцями або без них; 2) шматків риби-поздовжніх обрізків з черевної/бокової частини риби, із включенням в м'язовій тканині реберних кісток, без шкіри, без плавців; 3)реберних кісток із залишками м'яса на них; 4) шкіри з лускою із незначними залишками м'яса риби, без кісток та плавців; 5) голови риби, яка відокремлена від тушки риби (із залишками м'яса та плавцями).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- рахунок-проформа №SCH24/2019 від 07.08.2020;
- автотранспортна накладна б/н від 27.08.2019;
- рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД № KT-UA125000-0130-2018 від 27.12.2018;
- попереднє рішення з питань надання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території №1785/10-70-65-28 від 27.08.2019;
- попередня митна декларація № UA125000.2019.943535 від 23.08.2019;
- некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) SCH-3107/2018 від 31.07.2018;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №1 від 07.05.2019;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів контролю №4506248 від 29.08.2019;
- ветеринарне свідоцтво КБ №040739 від 19.08.2020;
- розрахунок від 07.08.2020;
- технологічна картка б/н від 07.08.2020.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому зазначив про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості: рахунку про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням поставки імпортованого товару; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість оцінюваного товару (договір на транспортування. калькуляція транспортних витрат, рахунок тощо); копія специфікацій до контракту; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вказаний запит позивач направив пояснення, в яких зазначив, що товар, який було подано для митного оформлення згідно спірної митної декларації, є залишками (відходами), що утворились в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів, які було ввезено в Україну в митному режимі переробки на митній території. Відходи переробки, які декларуються згідно до митної декларації, передаються позивачу на безоплатній основі та вартість визначається тільки для цілей митного оформлення згідно до умов Митного кодексу України.
До вказаного листа додатково було надано копію митної декларації країни відправлення для товару, в результаті переробки якого утворилися вказані відходи.
У поясненнях позивач зазначив про неможливість надання інших документів та просив контролюючий орган прийняти рішення за результатами розгляду документів, поданих позивачем до митного оформлення.
19.08.2020 Київською митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100480/2020/610107/1, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA100480/2020/808991 від 19.08.2020 скоригував з 96,42 дол. США до 2314,08 дол. США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема: розділом 4 контракту №SCH-3107/2018 від 31.07.2018 передбачено, що поставка здійснюється на умовах EXW згідно з ІНКОТЕРМС, при цьому п.2.4 контракту визначено, що витрати по доставці сировини та готової продукції покладаються на давальця. При цьому, за митною декларацією відповідно до рахунку-проформи товар поставляється на безоплатній основі, не визначені умови поставки, в залежності від яких формується ціна товару, що унеможливлює перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості). Витрати, понесені на транспортування та страхування є невід'ємною складовою митної вартості товарів. Крім того, відсутні відомості щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, що згідно з ч.10 ст.58 Митного кодексу України також є складовою митної вартості товару. З наданої технологічної картки б/н неможливо перевірити складові митної вартості відходів риби. Відсутня копія специфікації до контракту, відомості про яку вказані у графі 44 митної декларації.
Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.58, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання відомостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.
У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості: товар 1- Рішення МВ від 15.08.2019 №UA125000/2019/610136/1. МД від 15.06.2020 №UA100480/2020/806035.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби оформила картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100480/2020/00184.
Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 147 Митного кодексу України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.
Частиною першою статті 148 Митного кодексу України визначено, що поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Заходи гарантування додержання митного режиму переробки на митній території застосовуються до товарів, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої-третьої статті 53 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
У розумінні наведених статей МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80168941).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Суд зазначає, що надісланий митним органом електронний запит не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.08.2020 №UA100480/2020/610107/1 відповідач зазначив, що розділом 4 контракту №SCN-3107/2018 від 31.07.2018 встановлено, що поставка здійснюється на умовах EXW згідно з ІНКОТЕРМС, при цьому, п.2.4 контракту визначено, що витрати по доставці сировини та готової продукції покладаються на давальця.
При цьому, за митною декларацією відповідно до рахунку-проформи товар поставляється на безоплатній основі, не визначені умови поставки, в залежності від яких формується ціна товару, що унеможливлює перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості). Витрати, понесені на транспортування та страхування є невід'ємною складовою митної вартості товарів.
Твердження відповідача, викладені у спірному рішенні, зокрема вказана позиція контролюючого органу щодо наявності відповідних розбіжностей є помилковою, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до Міжнародних правил перевезення інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс) перевезення вантажу на умовах (Франко-завод) встановлює для продавця додатковий обов'язок завантажити товар на транспортний засіб покупця.
Так, термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Відтак, з огляду на викладене, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Відповідно до пункту 2.4 контракту №SCH-3107/2018 від 31.07.2018 всі витрати, пов'язані з доставкою сировини та готової продукції (імпорту та експорту), є обов'язками давальця.
При цьому, розділ 4 вказаного контакту визначає як умови поставки давальницької сировини позивачу, так і умови поставки ТОВ «Алвара Фіш» готової продукції, виготовленої з такої сировини, відповідному контрагенту.
Пунктом 4.1 контракту передбачено, що поставка давальницької сировини здійснюється давальцем в пункт призначення: Україна, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка (у відповідності до ІНКОТЕРМС 2000/2010). В той же час, пунктом 4.4 контракту встановлено, що поставка готової продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW Kalynivka (у відповідності з Інкотермс 2000/2010 року).
Отже, відповідно до положень вказаного договору на умовах EXW згідно з Інкотермс 2000/2010 року здійснюється поставка лише готової продукції, у той час як поставка давальницької сировини до місця розміщення виробництва позивача здійснюється його контрагентом, Schroeder KG. (GmbH&Co), що, в свою чергу, виключає необхідність понесення позивачем витрат на транспортування такої сировини.
У зв'язку з цим, відсутність у інвойсі від 07.08.2020 № SCH24/2019 інформації щодо умов поставки, з огляду на їх зазначення у пункті 4.1 контракту №SCH-3107/2018 від 31.07.2018, не може трактуватися відповідачем як непідтвердження митної вартості товару.
Крім того, обґрунтовуючи позов ТОВ «Алвара Фіш» зазначило, що відходи з давальницької сировини є лише продуктом переробки сировини у готовий продукт. Оскільки умовами контракту визначено, що право власності на відходи передається позивачу, а сам товар у вигляді відходів залишається у власності ТОВ «Алвара Фіш», то відсутня необхідність у його транспортуванні та страхуванні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 803/1112/17 від 13.02.2018 р., якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Отже, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.01.2018 у справі №814/1204/15 та у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17.
Щодо доводів відповідача про відсутність відомостей щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, що згідно з ч.10 ст.58 Митного кодексу України також є складовою митної вартості товару, слід зазначити наступне.
За митними деклараціями здійснювалось оформлення відходів, які утворилися у результаті виробництва готового продукту. Тобто, вартість упаковки та абсолютно всі витратні матеріали пов'язані виключно з готовою продукцією (закладено у вартість готового продукту). Непотрібні залишки після переробки сировини у вигляді відходів не носять жодної цінності та для їх фасування не використовуються витратні матеріали, на підтвердження чого декларантом було надано відповідні технологічні карти.
Щодо посилань відповідача на неможливість перевірити складові митної вартості товару з наданої позивачем технологічної картки, то суд не приймає їх до уваги, оскільки технологічні картки містить опис процесу переробки давальницької сировини та інформацію про вартість матеріалів, які використовуються під час переробки. Вказані документи не містять інформації щодо складових вартості давальницької сировини.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не було надано до митного оформлення копію специфікації до контракту, про яку зазначено у графі 44 митної декларації.
Як було встановлено судом в ході судового розгляду справи, між ТОВ «Алвара Фіш» та його контрагентом не підписувались жодні специфікації до контракту.
Дослідивши митну декларацію від 19.08.2020 № UA100480/2020/808991, судом встановлено, що у графі 44 відсутнє посилання на будь-які специфікації.
Крім того, з підстав, суд вважає непереконливими посилання відповідача у спірних рішеннях на неможливість перевірити складові митної вартості товару з наданих позивачем технологічних карток, та на ненадання до митного оформлення копію специфікації до договору, про яку зазначено у графі 44 митних декларацій.
Суд зазначає, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято Рішення МВ від 15.08.2019 №UA125000/2019/610136/1. МД від 15.06.2020 №UA100480/2020/806035.
З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржувані рішення відповідача оцінюються судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2020 № UA 100480/2020/610107/1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Після прийняття відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100480/2020/00184. Отже, позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100480/2020/00184 є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, тому така вимога підлягає задоволенню.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн. згідно платіжного доручення №669 від 29.10.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи..
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 6 «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Суд зазначає, що сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачем за звернення до суду з позовною вимогою майнового характеру про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, становить 2102,00 грн., а з дев'ятьма окремими вимогами про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення - 18918 грн. (2102,00 грн. х 9), що в цілому становить 21020 грн.
Враховуючи ту обставину, що судом було роз'єднано позовні вимоги ТОВ «Алвара-Фіш» ухвалою суду від 29.01.2021, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 335,55 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100480/2020/610107/1 від 19.08.2020
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби № UА100480/2020/00184 від 19.08.2020
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвара Фіш» (ідентифікаційний код 41785612, місцезнаходження: 08623, Київська область, Васильківський район, смт.Калинівка, вул.Залізнична, буд.49 Б) судовий збір у сумі 2335,55 грн. (дві тисячі триста тридцять п'ять грн. 55 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.8-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.