ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/22505.08.10
За позовом Фірми «Люстдорф»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я»
Про стягнення 3 153,35 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фірми «Люстдорф»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я»2 812,08 грн. основного боргу за поставлений товар, 60,07 грн. пені та 281,20 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 0551/008 від 01.12.2008.
Позивач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.07.2010 та ухвалі від 27.07.2010 не виконав.
Відповідач в судове засідання 29.07.2010 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.07.2010 та ухвалі від 27.07.2010.
Позивач і відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві та згідно наявних в матеріалах справи свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи є юридичними. Позивачу за адресами : м. Іллінці, Вінницької області, вул.. Коцюбинського, 1 та м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25, відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 2-4.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.12.2008 між Фірмою «Люстдорф»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір'я»(покупець) було укладено договір № 0551/08 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість проданого товару, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 812,08 грн. та нараховані пеня -60,07 грн. та 281,20 грн. штрафу.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у специфікаціях та накладних, що є невід'ємними частинами до цього договору. У випадку якщо сторони не підписали специфікації, то кількість, найменування та ціна товару визначаються згідно накладних, по яких товар поставлений та прийнятий покупцем.
Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач отримав товар згідно накладної № КБ-0000324 від 06.01.2010 на суму 1 385,46 грн. та накладної № КБ-0001572 від 15.01.2010 на суму 1 594,14 грн., разом на суму 2 979,60 грн.
26.01.2010 по накладній № 7 відбулось часткове повернення товару на суму 167,52 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає суму вартості товару, поставленого по накладних.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за одержану партію товару в безготівковому порядку по накладних протягом 5 банківських днів з моменту поставки, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення вартості товару, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 2 812,08 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 812,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань вина сторона сплачує іншій стороні
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму боргу за кожен прострочений день;
- а у разі прострочення більше ніж 20 днів -штраф в розмірі 10% від суми простроченого боргу.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати вартості товару.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.4. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 60,07 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 60,07 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що прострочення з оплати вартості товару мало місце більше 20 днів, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 281,20 грн. штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Фірми «Люстдорф»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я»(м. Київ, вул. Пушкінська, 2-4, код ЄДРПОУ 19033930) на користь Фірми «Люстдорф»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Вінницька область, м. Іллінці, вул.. Коцюбинського, 1, код ЄДРПОУ 23063575) 2 812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 08 коп. основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 07 коп. пені, 281 (двісті вісімдесят одну) грн. 20 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СуддяСівакова В.В.
Рішення підписано 09.08.2010