27 жовтня 2022 року м. Ужгород№ 260/2747/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.,
при секретарі судового засідання - Зейкан М.М.,
за участю:
представник позивача - Романюк Д.В.,
представник відповідача - Сікора Р.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури (88000, вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область) до Перечинської міської ради Закарпатської області (89200, пл. Народна, буд. 16, м. Перечин, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 04351274) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Перечинської міської ради Закарпатської області, в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Перечинської міської ради Закарпатської області щодо набуття права власності на інженерну інфраструктуру внутрішньої господарської меліоративної системи на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади у вигляді провідних і регулюючих каналів довжиною 4,8 км, споруди на каналах - 8 шт. трубчастих переїздів, а також закритої регулюючої мережі 120,5 км, споруд на закритій мережі - 59 шт.
2. Зобов'язати Перечинську міську раду Закарпатської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на інженерну інфраструктуру внутрішньої господарської меліоративної системи на території села Ворочово Перечинської територіальної громади: провідні і регулюючі канали довжиною 4,8 км, споруди на каналах - 8 шт. трубчастих переїздів, а також закриту регулюючу мережу 120,5 км, споруди на закриті мережі - 59 шт.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що під час проведення вивчення дотримання вимог чинного законодавства з питань збереження майна інженерної інфраструктури водних об'єктів на території Ужгородського району Закарпатської області було встановлено протиправну бездіяльність Перечинської міської ради, що полягає у не набутті права власності на внутрішньогосподарські меліоративні мережі, які розташовані на територіях села Ворочово Перечинської територіальної громади.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачеві встановлено 15 - ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що Ворочівською сільською радою не приймались ніякі рішення про згоду на прийняття у комунальну власність інженерної інфраструктури внутрішньої господарської меліоративної системи на території села Ворочево. Сільський, селищний, міський голова не має права приймати без згоди (рішення) сільської, селищної, міської ради майно в комунальну власність. Також вказує, що відповідно до п.8 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників до акта приймання-передачі об'єктів. Отже, ІІеречинська міська рада Закарпатської області повідомляє, що позов не підлягає задоволення, у зв'язку з відсутністю згоди (рішення) Ворочівської сільської ради про прийняття в комунальну власність відповідного майна; відсутністю оригіналу акту прийому-передачі; невідповідності акту-прийому передачі визначеній формі акту згідно з Порядком; відсутністю додатків до акту прийому-передачі визначених Порядком; відсутності погодження з підприємством-правонаступником щодо передачі майна; відсутність порушень інтересів держави.
Ухвалою суду від 02 вересня 2022 року судом здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін у спрощене позовне провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд такі задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2004 році комісією, утвореною на підставі розпорядження голови Перечинської районної державної адміністрації №136 від 11.06.2004 року, проведено обстеження та передано на баланс Ворочівської сільської ради Перечинського району інженерну інфраструктуру внутрішньої господарської меліоративної системи на території Ворочівської сільської ради, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.06.2004 (а.с. 16-17).
До акту приймання-передачі інженерної інфраструктури внутрішньої господарської меліоративної системи на території Ворочівської сільської ради від 18.06.2004додавалися акт обстеження та паспорт відомість.
Відповідно до акту обстеження внутрішньогосподарської осушної мережі на локальних системах в межах Ворочівської сільської ради Перечинського району від 17.06.2004 року, комісія в складі начальника Перечинської експлуатаційної дільниці Сливка В.В., інженера дільниці ОСОБА_1 , голови Ворочівської сільської ради Білей Л.В., землевпорядника Ворочівської сільської ради Калин В.М., провела обстеження внутрішньогосподарської осушної мережі на локальних системах. Так, при обстеженні встановлено, що довжина відкритої мережі каналів становить - 4,8 км, з них 4,4 км заросли густим і середнім чагарником, 4,3 км канали замулені. Балансова вартість каналів 43,2 тис.грн. На мережі знаходиться 8 шт. споруд, загальна балансова вартість яких 43,2 тис.грн. Споруди діляться на трубчаті переїзди - 8 шт. Споруди замулені, на них відсутні надолби, плити. Довжина закритої регулюючої мережі становить 120,5 км., балансова вартість 253,1 тис.грн. На закритій регулюючій мережі знаходяться гирла - 59 шт. Гирла замулені, балансова вартість споруд 10,5 тис.грн. 59 шт. гирла підлягають ремонту (а.с.18).
Відповідно до паспорту-відомості технічного стану та балансової вартості осушної внутрішньогосподарської мережі Ворочівської сільської ради, рік вводу в експлуатацію 1979-1985:
- провідні і регулюючі канали 4,8 км, балансова вартість 43,2 тис.грн., сума зносу 17,28 тис.грн.;
- споруди на каналах, а саме, трубчасті переїзди 8 шт, балансова вартість 85,3 тис.грн., сума зносу 85,3 тис.грн.;
- закрита осушна мережа 120,5 км., балансова вартість 253,10 тис.грн., сума зносу 101,24 тс.грн.;
- споруди на закритій мережі 59 шт., балансова вартість 10,50 тис.грн., сума зносу 10,50 тис.грн. (а.с.19).
Факт передачі зазначеної внутрішньогосподарської сітки осушувальних систем на баланс ради також підтверджується інформацією Ужгородського міжрайонного управління водного господарства, наданою листом № 253/01-77 від 09.06.2021 року.
Згідно довідки про вартість майна, виданої ТОВ «ТАКДУМ» від 10.06.2022 року, ринкова вартість інженерної інфраструктури внутрішньої господарської меліоративної системи на території Ворочівської сільської ради складає 715 362 грн.
Відповідно до рішення Перечинської міської ради від 18.05.2017 №14, Перечинська міська рада була реорганізована шляхом приєднання Сімерської, Сімерківської, Зарічівської та Ворочівської сільських ради до Перечинської міської ради.
Окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» витребовувалась інформація щодо вжиття заходів Перечинською міською радою заходів з метою виготовлення правовстановлюючих документів на вказану гідроспоруду, отримання інформації щодо балансової вартості об'єкта в разі наявності такої, а також прийняття на баланс сільської ради інженерної інфраструктури внутрішньої господарської меліоративної системи на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади на підставі акту приймання-передачі від 18.06.2004, у складі: провідні і регулюючі канали довжиною 4,8 км, споруди на каналах - 8 шт. трубчастих переїздів, а також закриту регулюючу мережу 120,5 км, споруди на закриті мережі - 59 шт. При цьому, до запиту прокурора надані копії документів з цього приводу, отримані від Ужгородського міжрайонного управління водного господарства.
На виконання вказаних запитів, Перечинською міською радою Ужгородського району надавались інформації про відсутність вищевказаної інженерної інфраструктури внутрішньої господарської меліоративної системи на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади.
Таким чином, на переконання прокурора, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування осушної внутрішньогосподарської мережі без державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності).
В зв'язку з бездіяльністю органу місцевого самоврядування, яка полягає у невжитті заходів по оформленню права власності на вищенаведені об'єкти осушної внутрішньогосподарської мережі, що знаходяться на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади та відсутністю органу, уповноваженого державою звертатися до суду з позовами з цього питання, керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про меліорацію земель» - меліоративна система - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях; внутрішньогосподарська меліоративна система - меліоративна система, що знаходиться в межах земель одного власника (користувача) і забезпечує подачу, розподіл та відведення води на цих землях.
В абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» зазначено, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу), об'єкти незавершеного будівництва). Гідроспоруди можуть виступати об'єктами передачі до комунальної власності.
Частиною 8 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств- правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 3 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, в тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1253 від 13.08.2003 (далі - Порядку), рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об'єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об'єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.
Відповідно до п. 4 Порядку, ініціаторами передачі об'єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об'єкти.
Згідно з положеннями пункту 9 Порядку орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня підписання акта приймання-передачі повідомляє про приймання-передачу об'єктів органи державної статистики, державної податкової служби, фінансові органи. У цей же строк орган місцевого самоврядування зобов'язаний закріпити своїм рішенням зазначені об'єкти за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління).
На виконання вказаного Порядку, Перечинською обласною державною адміністрацією видане розпорядження від 11.06.2004 №136 про передачу у комунальну власність внутрішньогосподарських меліоративних систем та з метою забезпечення проведення передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст Перечинського району внутрішньогосподарських меліоративних систем, створена відповідна комісія.
Відповідно до рішення Перечинської міської ради від 18.05.2017 №14, Перечинська міська рада була реорганізована шляхом приєднання Сімерської, Сімерківської, Зарічівської та Ворочівської сільських ради до Перечинської міської ради.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад та інше.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Враховуючи вищенаведене, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Ворочівської сільської ради на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Перечинська міська рада.
В той же час, Перечинською міською радою право власності на внутрішньогосподарську меліоративну систему не реєструвалося.
Крім того, органом місцевого самоврядування не виконані вимоги Порядку щодо повідомлення про приймання-передачу об'єкта відповідних органів, а також його закріплення за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління).
Суд зазначає, що статтями 316, 317, 319 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтями 328, 331 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, та оскільки Перечинська міська рада є органом уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, то саме на неї покладено обов'язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на осушувальну внутрішньогосподарську мережу на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади.
В той же час, Перечинська міська рада, як суб'єкт права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, не здійснювала жодних дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду. Вищевказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.
В контексті вищенаведеного суд враховує, що здійснення обстеження інженерної інфраструктури внутрішньогосподарської меліоративної системи на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади та оформлення обстеження у вигляді актів приймання-передачі, не спростовують обов'язку відповідача, у відповідності до вимог законодавства вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на вищевказані об'єкти.
При цьому, суд зазначає, що взяття у комунальну власність територіальної громади внутрішньогосподарської сітки осушувальної системи на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади у вигляді відкритих регулюючих та провідних мереж, споруд на відкритій мережі (трубчасті переїзди), закритих осушувальних мереж, споруд на закритій осушувальній мережі (гирла) дасть можливість ефективного вирішення питань збереження водного об'єкта для загального та спеціального водокористування, передачі в оренду шляхом укладення договорів оренди нерухомого майна, забезпечивши збереження та належну її експлуатацію, забезпечити безаварійний пропуск льодоходу, повені та паводків на водних об'єктах.
Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати Перечинську міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на інженерну інфраструктуру внутрішньої господарської меліоративної системи на території села Ворочово Перечинської територіальної громади: провідні і регулюючі канали довжиною 4,8 км, споруди на каналах - 8 шт. трубчастих переїздів, а також закриту регулюючу мережу 120,5 км, споруди на закриті мережі - 59 шт.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України до повноважень прокуратури належить представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень частин 3-5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор у визначених законом випадках звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження по якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві в і такому разі набуває статусу позивача.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Відповідно до п.п. 27-30 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 26.06.2019 (справа № 587/430/16-ц) в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 Рекомендації REC(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами провадження є позивач та відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян, які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним порушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Згідно зі статтею 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Твердження про те, що «правильне застосування законодавства» незаперечно становить «суспільний інтерес», то в даному випадку зверненням до суду дотримано «справедливої рівноваги», висловлені також у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22.07.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008, «Спорронг і Льоннрот проти Швецїїї» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Тригубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014.
В даному випадку порушення допущено самою Перечинською міською радою, що є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому прокурор звертається до суду самостійно відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи те, що позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, то відповідно Перечинська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.
Бездіяльність відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері збереження інженерної інфраструктури водних об'єктів та комунальної власності, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Враховуючи наведене, керівник Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту порушених інтересів держави у сфері комунальної власності, звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Перечинську міську раду вчинити певні дії, та реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту державних інтересів і, відповідно до ч. 5 ст. 53 КАС України, є позивачем у справі.
За інформацією Перечинської міської ради від 18.06.2021 заходи щодо набуття права власності на інфраструктури внутрішньої господарської меліоративної системи на території Ворочівської сільської ради нею не вживалися, оскільки Перечинська міська рада не має на балансі внутрішньогосподарської меліоративної системи (а.с.24).
Разом з тим, в ході розгляду справи такі твердження не знайшли свого підтвердження.
Посилання відповідача на невідповідність акту-прийому передачі визначеній формі акту згідно з Порядком, а саме: незаповнення деяких пунктів, суд вважає надмірним формалізмом зі сторони відповідача, оскільки до акту приймання-передачі від 18.06.2004 року додавалися акт обстеження від 17.06.2004 року та паспорт-відомість, які належним чином оформлені та з яких чітко вбачається всі об'єкти, що передаються, їхня кількість та вартість.
Посилання відповідача у відзиві на той факт, що спірна меліоративна система не перебувала у власності Ворочівською сільською радою, не приймаються до уваги, оскільки перебування на балансі вказаного об'єкту не можна ототожнювати з правом власності, оскільки ці поняття є різні за змістом та обсягом повноважень з огляду на наступне.
Так, у Положенні (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.06.1999 визначено, що баланс підприємства це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.
Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Аналогічно роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» про те, що факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.
Отже, перебування на балансі і у власності це різні поняття. Баланс підприємства чи організації є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна чи обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав перебування майна у володінні підприємства.
У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Позивачем доведено правомірність звернення до суду з позовом та наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Перечинської міської ради щодо набуття права власності на вищенаведені об'єкти, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. З огляду на вищенаведене положення ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір у даній справі з відповідача стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов керівника Ужгородської окружної прокуратури (88000, вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область) до Перечинської міської ради Закарпатської області (89200, пл. Народна, буд. 16, м. Перечин, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 04351274) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Перечинської міської ради Закарпатської області щодо набуття права власності на інженерну інфраструктуру внутрішньої господарської меліоративної системи на території с. Ворочово Перечинської територіальної громади у вигляді провідних і регулюючих каналів довжиною 4,8 км, споруди на каналах - 8 шт. трубчастих переїздів, а також закритої регулюючої мережі 120,5 км, споруд на закритій мережі - 59 шт.
Зобов'язати Перечинську міську раду Закарпатської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на інженерну інфраструктуру внутрішньої господарської меліоративної системи на території села Ворочово Перечинської територіальної громади: провідні і регулюючі канали довжиною 4,8 км, споруди на каналах - 8 шт. трубчастих переїздів, а також закриту регулюючу мережу 120,5 км, споруди на закриті мережі - 59 шт.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 жовтня 2022 року.
СуддяЯ. М. Калинич